Рішення № 14642561, 06.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.11                                                                                           Справа№ 5015/655/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „Дельта-Ресурс”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваги АКСІС Україна”, м.Львів

Про стягнення 11755,22 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Шнир О.Б.-представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватним підприємством „Дельта-Ресурс” (надалі ПП „Дельта-Ресурс”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваги АКСІС Україна” (надалі ТзОВ „Ваги АКСІС Україна”) про стягнення 11755,22 грн.

В судовому засіданні 14.03.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, та наданих в судовому засіданні поясненнях.

28.03.2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.04.2011 року для надання можливості сторонам подати докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень. Зокрема, позивача було зобов’язано подати докази введення об’єкта в експлуатацію, та докази належного виконання умов договору в частині прибирання території від залишків будівельного сміття та інші докази належного виконання умов договору.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2011 року не з’явився, жодних клопотань, додаткових пояснень чи доказів суду не подавав.

З огляду на викладене, суд розглядає позов за наявними в справі матеріалами.

В судовому завданні 06.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

05.07.2010 року між ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” (надалі Замовник) та ПП „Дельта-Ресурс” (надалі Підрядник) було укладено договір №05-07/10 на виконання ремонтних робіт. За умовами договору Підрядник зобов’язувався власними силами і засобами в обумовлений в договорі строк і у відповідності до замовлення і технічного завдання (додаток №1) виконати роботи по ремонту виробничих приміщень на вул..Шевченка у м.Львові, а Замовник зобов’язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

Як стверджує позивач, в червні 2010 року ним виконано роботи на суму 42020,00 грн., проте оплачено лише частина виконаних робіт. Залишок боргу за виконані роботи станом на 27.01.2011 року складає 10220,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на підставі п.6.2 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 788,65 грн., та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3 % річних в сумі 152,88 грн. та593,69 грн. –інфляційних , які просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що йому не надсилались акт приймання-передачі виконаних робіт та довідка про вартість робіт, зазначені документи ним не підписані, отже у позивача відсутні підстави для вимоги оплати. Крім того, відповідач зазначає, що роботи виконані з порушенням п.4.4.7, п.4.4.9 та п.6.5 Договору, а саме: Підрядник при виконанні робіт допустив побиття скла, хоча умовами договору передбачено виймання цілого скла і залишив на будівельному майданчику невикористані матеріали, відходи та сміття, що унеможливлює введення в експлуатацію та фактичну експлуатація зазначеного об’єкта. 01.10.2010 року відповідач надсилав на адресу позивача претензію № 0110/01 стосовно неподання актів виконаних робіт , та порушення умов договору в частині виконання робіт, яка залишена позивачем без відповіді. З огляду на викладене, ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” зазначає, що в зв’язку з відхиленням від технічного завдання та невиконання умов договору згідно йому завдані збитки, а отже просить відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №05-07/10 від 05.07.2010 року укладеного між ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” (надалі Замовник) та ПП „Дельта-Ресурс” (надалі Підрядник) Підрядник виконав роботи по ремонту виробничих приміщень на вул..Шевченка у м.Львові. Відповідно до п.5.1 Договору вартість робіт встановлена у фіксованій сумі і складає 42020,00 грн.

Згідно п.5.2 Договору ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” було сплачено авансові платежі на суму 31800,00 грн., що не заперечується позивачем.

Різниця між фактично оплаченою сумою авансу та вартістю договору складає 10220,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 (а.с.17-21). ПП „Дельта-Ресурс” стверджує, що після закінчення виконання передбачених договором робіт акти та довідка ним були направлені відповідачу , які він не підписав і не повернув у встановлений п.4.2.1 Договору термін. Враховуючи положення п.4.2.2 Договору, позивач стверджує, що роботи вважаються автоматично прийнятими, а відповідно повинні бути оплачені відповідачем.

Проте, такі доводи позивача не обґрунтовані і не заслуговують на увагу суду.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вже зазначалося раніше, 05.07.2010 року між ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” (надалі Замовник) та ПП „Дельта-Ресурс” (надалі Підрядник) було укладено договір №05-07/10 на виконання ремонтних робіт. За умовами договору Підрядник зобов’язувався власними силами і засобами в обумовлений в договорі строк і у відповідності до замовлення і технічного завдання (додаток №1) виконати роботи по ремонту виробничих приміщень на вул..Шевченка у м.Львові, а Замовник зобов’язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

Зазначений Договір за своєю природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розділу ІУ вказаного договору, обов’язками Підрядника за договором є виконувати роботу у відповідності з вимогами технічного завдання, будівельних норм і правил, графіку виконання робіт( п.4.4.1); надавати Замовнику для перевірки і погодження акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про їх вартість за формою КБ-3( п.4.3.3); після закінчення виконання робіт, вивезти з будівельного майданчика за власний рахунок техніку, невикористані матеріали, відходи, сміття, допоміжні споруди (п.4.4.7), та інше.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що роботи повинні бути виконані в термін до 03.08.2010 року.

Частинами 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.5.2 договору, розрахунки за фактично виконані роботи проводяться після підписання Замовником представлених Підрядником актів виконаних робіт (Форми КБ-2в) та довідки (Форми КБ_№) протягом 5-ти календарних днів .

Таким чином, зобов’язання відповідача за договором обумовлене виконанням позивачем вказаних положень договору.

Частинами 1-3 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З положень укладеного договору (п.5.2 договору) вбачається, що оплата за виконані роботи проводиться після підписання актів виконаних робіт та довідки про їх вартість.

В матеріалах справи (а.с.17-21) знаходиться копія довідки про вартість виконаних робіт та акту №б/н приймання виконаних робіт. Проте, з поданих позивачем копій цих документів вбачається, що вони підписані лише стороною Підрядником (позивачем). Натомість, підпис уповноваженої особи завірений печаткою зі сторони Замовника (відповідача) відсутній. Таким чином, представлений позивачем акт підписаний в односторонньому порядку та не містить дати складення такого, отже не породжує жодних взаємних правових зобов'язань.

Що стосується доводів позивача з посиланням на п.4.2.2 , що у разі не підписання або неповернення із суттєвими зауваженнями актів виконаних робіт Підряднику, акт вважається автоматично підписаним, то слід зазначити наступне:

Під час розгляду справи судом витребовувалось у позивача докази направлення акту виконаних робіт та довідки про їх вартість відповідачу. В підтвердження факту направлення відповідачу акту виконаних робіт позивачем подано до матеріалів справи опис в цінний лист від 05.08.2010 року(а.с.60) , проте такий опис не є належним доказом по справі, оскільки факт надання поштових послуг та факт надсилання цінного листа підтверджується відповідною квитанцією про оплату із зазначенням номера поштового відправлення, яка позивачем надана не була. Крім того, позивачем не надано жодних доказів надсилання відповідачу довідки про вартість виконаних робіт.

Із пункту 4.3.3. договору, вбачається, що передати замовнику для перевірки і погодження акти виконаних робіт та довідки про їх вартість є обов'язком Підрядника. Лише підписаний сторонами Акт (форми КБ-2в) та Довідка (форми КБ-3) свідчить про належне виконання сторонами своїх зобов'язань і лише на підставі цього акту (підписаного обома сторонами) та Довідки замовник проводить оплату за виконані роботи.

Відповідно до звичаїв ділового обороту акти про надання послуг є підставою для виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.5.3 Договору, кінцеві розрахунки проводяться протягом 5 днів з моменту підписання Акту приймання об’єкту в експлуатацію. Таким чином, з наведених договірних положень вбачається, що обов'язок замовника сплатити решту суми настає з моменту підписання акту введення об’єкта в експлуатацію .

Доказів введення об’єкта в експлуатацію позивач суду не надав. Відповідач зазначив, що об’єкт не введений в експлуатацію в зв’язку із невиконанням позивачем своїх зобов’язань по договору стосовно прибирання території.

Докази невиконання позивачем п.4.4.7 Договору стосовно вивозу сміття знаходяться в матеріалах справи ( а.с.87-93) і не спростовані позивачем. Крім того, зазначені докази підтверджують порушення неналежне виконання позивачем п.4.4.1 Договору, а саме вий2мання цілого скла з металевих та залізобетонних рам , що передбачено технічним завданням і включено позивачем в розділ І п.1 Акту виконаних робіт ( а.с.18). Як вбачається із долучених до матеріалів справи фотографій, протоколу огляду прилеглої території від 25.03.2011 року, складеного та підписаного за участю представника позивача, акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 24.03.2011 року, протоколу про порушення санітарних норм, та постанови про накладення на відповідача штрафу від 24.03.2011 року. Подані відповідачем докази спростовують доводи позивача про належне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову ПП „Дельта-Ресурс” до ТзОВ „Ваги АКСІС Україна” про стягнення 11755,22 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.04.2011 року.

Суддя