Рішення № 14642513, 04.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1002/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Баланда” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4 651,95 грн. та пені в розмірі 336,63 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Жуган І.О.-представник, довіреність від 31.12.2010 року

Парамонов О.С.-представник, довіреність від 31.12.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баланда” (м.Львів) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4 651,95 грн. та пені в розмірі 336,63 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.03.2011 року. Ухвалою від 02.03.2011 року розгляд справи відкладено до 11.03.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 11.03.2011 року розгляд справи відкладено до 16.03.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 16.03.2011 року розгляд справи відкладено до 04.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.02.2011 року, про відкладення від 02.03.2011 року, від 11.03.2011 року, від 16.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.03.2011 року за вх.№7207/11 позивач подав уточнення позовних вимог.

04.04.2011 року за вх.№4718/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 4 639,66 грн., пеню в розімірі 392,31 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.02.2011 року, про відкладення від 02.03.2011 року, від 11.03.2011 року, від 16.03.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 24.02.2011 року, від 12.03.2011 року, записом під №4 в реєстрі вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.04.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

29.07.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Баланда” (надалі –відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №79 (надалі –договір), а саме: нежитлових вбудованих приміщень, позначених в поверхневому плані №№8, 64, 65, 65а, 66, 66а, 67, 67а, 68, 68а (надалі –майно), загальною площею 129,3 кв.м., розміщених за адресою: м.Львів, вул.В.Великого,33, на першому та другому поверхах будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (надалі –балансоутримувач).

Відповідно до ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, до істотних умов договору оренди віднесено орендну плату з урахуванням її індексації.

Згідно п.3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно п.5.2 договору, одним із обов”язків орендаря (ТзОВ “Баланда”) є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата перераховується орендодавцеві до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п.3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п.3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України за весь період, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За підрахунком позивача, заборгованість по орендній платі становить 4 651,95 грн.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 336,63 грн.

Згідно п.9.3 договору, спори, які виникають за цим договором або у зв”язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

04.04.2011 року за вх.№4718/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 4 639,66 грн., пеню в розімірі 392,31 грн., оскільки заборгованість з орендної плати ТзОВ “Баланда” частково сплачена, зараховано до Державного бюджету України орендну плату в сумі 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20213 від 25.03.2011 року.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу в повному обсязі суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. ст. 17, 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Відповідно до ст. ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баланда” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4 639,66 грн. та пені в розмірі 392,31 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, ст.ст.27, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Баланда” (79053, м.Львів, вул.В.Великого,33; рахунок №26005301000480.980 у Західній регіональній філії АКБ “Трансбанк”, МФО 385435, код ЄДРПОУ 32893221, код ЄДРПОУ 05786134) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3. код ЄДРПОУ 20823070, рахунок №31315317600699 в УДК у Львівській області, МФО 825014) – 4 639 (чотири тисячі шістсот тридцять дев”ять) грн. 66 коп. боргу, 392 (триста дев”яносто дві) грн. 31 коп. пені.

3.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Баланда” (79053, м.Львів, вул.В.Великого,33; рахунок №26005301000480.980 у Західній регіональній філії АКБ “Трансбанк”, МФО 385435, код ЄДРПОУ 32893221, код ЄДРПОУ 05786134) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя