Рішення № 14642235, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/1914.03.11 За позовом          Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»

Про                    стягнення 642401,67 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О. Г.

Представники сторін:

від позивача                    Токменко В. В. (дов. № 21 від 31.12.2010 р.)

від відповідача          не з’явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»про стягнення 642401,67 грн. за договором постачання природного газу № 1/2809 КЕ від 17.12.2008 р., які складаються з попередньої оплати в сумі 453589,53 грн. та збитків в сумі 188812,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за спірним договором.

Відповідач жодних письмових пояснень чи заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги відхилив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. порушено провадження у справі № 17/19.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи таматеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.12.2008 р. позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу № 1/2809 КЕ (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов’язувався передавати, а позивач приймати та оплачувати природний газ в обсягах, в термін та в порядку, визначеному Договором.

Загальна вартість газу, що реалізується, обумовлена у Протоколі погодження ціни (Додаток № 1).

17.12.2008 р. сторонами підписано Додаток № 1 до Договору (Протокол погодження ціни на природний газ), яким погоджено ціну газу, який постачається за Договором.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.23.2008 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного виконання.

01.12.2009 р. сторонами укладено Додаткову угоду про продовження строку дії Договору, якою сторонами вирішено продовжити дію Договору до 31.12.2010 р. та визначено обсяги газу, який має бути поставлений у 2010 році за умовами Договору, з щомісячним їх встановленням.

Згідно з п. 4.3 Договору платежі за природній газ позивач здійснює шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача (або на інший рахунок, письмово зазначений відповідачем) грошових коштів у такому порядку:

- 100% місячного обсягу природного газу, вказаного в Реєстрі, позивач сплачує відповідачу до 25-го числа місяця, попереднього місяцю поставки в порядку планового платежу, крім того, позивач сплачує цільову надбавку у розмірі 12% до тарифу на природній газ, визначену на підставі Додатку № 1;

- оплата планового та фактичного обсягів, що перевищує замовлений плановий обсяг споживання, здійснюється у календарній послідовності. У випадку оплати позивачем суми, що перевищує фактично спожитий ним місячний обсяг газу і при наявності обумовленого у п. 2.2.5 письмового повідомлення, відповідач зараховує її як передплату наступного періоду споживання газу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем у 2010 році на виконання умов Договору перераховано 3254085,31 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи Звітом по проводках.

Крім того, станом на 01.01.2010 р. за умовами Договору позивач мав передоплату за 2009 рік в сумі 355798,14 грн.

Умовами Договору визначено, що обсяг поставленого газу підтверджується сторонами шляхом підписання відповідних актів про обсяги спожитого газу.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі № КЕ-0000696 від 31.01.2010 р., № 1 від 01.02.2010 р., № КЕ-0001275 від 28.02.2010 р., б/н від 28.02.2010 р., № КЕ-0001748 від 31.03.2010 р., б/н від 31.03.2010 р., № КЕ-0002388 від 30.04.2010 р., № КЕ-0002610 від 31.05.2010 р., № КЕ-0002767 від 30.06.2010 р., № КЕ-0002888 від 31.07.2010 р., б/н від 31.07.2010 р., № КЕ-0003046 від 31.08.2010 р., б/н від 31.08.2010 р., № КЕ-0003236 від 30.09.2010 р., б/н від 30.09.2010 р. та декадних актів приймання-передачі природного газу, на виконання умов Договору в 2010 році відповідач поставив газ на суму 3156293,92 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що починаючи з жовтня 2010 року, газ за умовами Договору відповідачем позивачу не постачався.

Отже, позивач за умовами Договору перерахував на 453289,53 грн. більше, ніж отримав газу.

Листом № 11/09-1125 від 11.10.2010 р. позивач просив відповідача тимчасово призупинити надання послуг за Договором (поставки природного газу на АГНКС позивача, що розташована в Херсонській області, Білозерський район, смт. Чернобаївка, 8 км Миколаївського шосе) та перерахувати позивачу кошти в сумі 453289,53 грн.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 3/657КЕ від 14.10.2010 р., в якому, з посиланням на те, що умови Договору не містять умов, за яких можливо тимчасове призупинення постачання природного газу, так само, як і підстав для повернення (передоплати), зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для виконання вимог, викладених в листі позивача № 11/09-1125 від 11.10.2010 р..

Проте, жодних доказів того, що відповідач продовжував постачати, а позивач приймати та споживати газ на умовах Договору починаючи з жовтня 2010 року матеріали справи не містять.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 453289,53 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як було зазначено вище, додатковою угодою від 01.12.2009 р. сторони продовжили дію Договору до 31.12.2010 р., визначивши обсяги газу, які мають постачатись на його підставі.

У матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до Договору в частині строку його дії.

Строк дії Договору закінчився 31.12.2010 р., відповідно, закінчився час, протягом якого відповідач мав обов’язок поставити газ, а відповідач прийняти його.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що факт неналежного виконання умов Договору не є правовою підставою вважати, що після закінчення строку, на який його було укладено, в частині невиконаного Договір продовжує діяти, якщо в договорі про це прямо не вказано або не встановлено нормами закону.

Також суд зауважує відповідачеві на тому, що він не позбавлений права у випадку порушення позивачем його прав звернутись у встановленому законодавством порядку до суду з відповідною позовною заявою.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що умовами Договору передбачена попередня оплата поставленого газу, а спірний Договір припинив свою дію, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині повернення передоплати за Договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 11/09-1125 від 11.10.2010 р. позивач просив відповідача повернути спірні кошти. Про факт отримання відповідачем зазначеного листа свідчить те, що відповідач відповів на нього листом № 3/657КЕ від 14.10.2010 р., в якому відмовився повертати спірні кошти.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов’язання, мав певні обов’язки перед платником.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 453289,53 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач збитків в сумі 188812,14 грн. слід зазначити наступне.

Заявляючи до стягнення зазначену суму, позивач визначає її як упущену вигоду, а саме: прибуток, який позивач не отримав внаслідок припинення постачання газу протягом 2010 року.

Як зазначає позивач, припинення газопостачання протягом 2010 року відбувалось:

- з 22.04.2010 року по 26.04.2010 року;

- з 11.08.2010 року по 20.08.2010 року;

- з 03.09.2010 року по 17.09.2010 року.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Матеріалами справи належним чином підтверджується факт відключення позивача від постачання газу протягом визначених позивачем періодів. Це, зокрема, підтверджується актами від 22.04.2010 р., від 26.04.2010 р., від 11.08.2010 р., від 20.08.2010 р., від 03.09.2010 р. та від 17.09.2010 р., декадними актами приймання-передачі природного газу та листуванням сторін.

На підтвердження розміру заявлених збитків позивачем надано звіти (дані по заправці щодо обсягу газу який продається протягом певного періоду), розпорядження позивача, якими встановлювалась ціна на газ, який продається споживачам з заправки.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів того, що відключення позивача від постачання газу відбулось внаслідок неправомірних дій відповідача.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що транспортування газу позивачу здійснюється по газотранспортній системі ДК «Укртрансгаз»і через газорозподільні мережі підприємств, які виконують диспетчерські функції по контролю за режимом поставки безпосередньо до засувки позивача.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа № 1796/16 від 11.08.2010 р. Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»на адресу позивача, зазначена особа повідомляла, що станом на 11.08.2010 р. позивач не має підтверджених ресурсною довідкою ОДУ обсягів природного газу на серпень 2010 року, з огляду на що та у відповідності з Технічною угодою № 1 від 29.12.2008 р. між позивачем та ДК «Укртрансгаз»з 16:00 год. 11.08.2010 р. постачання газу буде припинено.

В актах, якими фіксувалось відключення газу від 22.04.2010 р., 11.08.2010 р. та 03.09.2010 р., як підставу для відключення зазначено відсутність лімітів на природній газ.

Для з’ясування питання щодо того, в якому саме порядку мають складатись/затверджуватись ліміти на природній газ; хто саме має їх складати/затверджувати; якій юридичній особі та в які строки вказані ліміти мають бути надані, ухвалою суду від 16.02.2011 р. сторони було зобов’язано надати відповідні письмові пояснення з приводу цього з посиланням на умови спірного Договору та приписи законодавства.

Крім того, зазначеною ухвалою також було витребувано:

- письмові пояснення із доданням відповідних доказів щодо того, яка саме організація здійснювала відключення та підключення позивача до газопостачання та, відповідно, складала акти від 22.04.2010 р., 26.04.2010 р., 11.08.2010 р., від 20.08.2010 р., від 03.09.2010 р. та від 17.09.2010 р., та яке відношення вказана організація мала до постачання позивачу газу за умовами договору постачання природного газу № 1/2809 КЕ від 17.12.2008 р. або письмові пояснення в разі неможливості надання зазначених доказів в повному обсязі або в частині;

- оригінал (для огляду) та належним чином засвідчена копія (для залучення до матеріалів справи) листа № 981/16 від 22.04.2010 р., на підставі якого 22.04.2010 року було зупинено газопостачання, що зафіксовано Актом від 22.04.2010 р., або письмові пояснення в разі неможливості надання зазначених доказів в повному обсязі або в частині

Проте, вимоги ухвали суду виконано не було, а відтак, з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, внаслідок чиїх саме дій відбувались спірні відключення.

Отже, позивачем не доведено наявності всіх необхідних умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків в заявленому розмірі, а саме наявності вини відповідача у спірних відключеннях.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 188812,14 грн. задоволенню не підлягають як недоведені.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»(04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29, кв. 2, код 33240206) на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»(01032, м. Київ, вул. Комінтену, 14, код 30603572) 453289 (чотириста п’ятдесят три тисячі двісті вісімдесят дев’ять) грн. 53 коп., 4532 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 90 коп. витрат по оплаті державного мита та 166 (сто шістдесят шість) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

          Рішення підписано 31.03.2011 р.