Рішення № 14642140, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/8230.03.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компані"

простягнення 20 407,69 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Яременко Ю.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівський молокозавод" (надалі –ВАТ "Чернігівський молокозавод") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компані" (надалі –ТОВ "ВІС-Компані") про стягнення 20407,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежно виконуються умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки молочної продукції №15 від 30.12.2005 р. щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 20349,16 грн., яка виникла за період з 28.12.2010 р. по 17.01.2011 р. і на момент звернення позивача до суду з позовом є не погашеною. Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 21.01.2011 р. по 24.02.2011 р. у розмірі 58,53 грн. Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про накладення арешту в порядку забезпечення позову на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти відповідача, в тому числі і на розрахунковий рахунок у банку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у зв’язку із неявкою відповідача в судовому засіданні відкладено розгляд справи до 30.03.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, заявлені позовні вимоги не заперечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103013378278, що отримано відповідачем 15.03.2011 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, на яку були відправлені ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №441711 від 11.03.2011 р.

Також, судом було додатково відправлені ухвали суду на поштові адреси відповідача (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 61А, та 14021, м.Чернігів, вул.Репкинська, 3В), що вказані в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Судом в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2005 р. між ВАТ "Чернігівський молокозавод" (Постачальник) та ТОВ "ВІС-Компані" (Покупець) було укладено договір поставки молочної продукції №15 (далі –Договір).

Положеннями п.п. 1.1, 2.2 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передавати у власність Покупця визначену цим Договором продукцію, а покупець зобов’язується на умовах та в порядку, приймати продукцію та оплачувати її. Продукція поставляється партіями разом з документами, що підтверджують їх якість. Продукція, що поставляється, повинна мати свій штрих-код, який відповідає стандарту Європейського товарного коду, та не повторюється на інших видах товару.

Згідно із п.п. 3.1.1, 3.1.3 Договору Постачальник зобов’язаний відпустити продукцію за ціною, що встановлена в національній валюті України (гривня), визначити вартість за одиницю продукції в протоколі цін. Ціна може змінюватись відповідно до коливань закупівельних цін та інших факторів.

Пунктом 3.1.7 Договору визначено, що Покупець повинен провести розрахунок за продукцію не пізніше 3-х діб з моменту отримання товару.

Із змісту п.п. 10.1 та 10.2 Договору вбачається, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2006 року.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що якщо жодна із сторін Договору не заявить про свій намір розірвати Договір за 30 днів до втрати ним чинності, то даний Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Доказів здійснення подібних заяв матеріали справи не містять.

Згідно п.10.4 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов Договору у період з 28.12.2010 р. по 17.01.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 31864,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №103741 від 28.12.2010 р., №103800 від 29.12.2010 р., №104027 від 29.12.2010 р., №104396 від 30.12.2010 р., №104654 від 31.12.2010 р., №604 від 04.01.2011 р., №872 від 05.01.2011 р., №1223 від 06.01.2011 р., №1621 від 08.01.2011 р., №1997 від 10.01.2011 р., №2493 від 11.01.2011 р., №2824 від 12.01.2011 р., №3202 від 13.01.2011 р., №3493 від 14.01.2011 р., №3732 від 15.01.2011 р. та №4197 від 17.01.2011 р.

У період з 28.12.2010 р. по 17.01.2011 р. відповідачем було повернено товар позивачу на загальну суму 10584,41 грн., що підтверджується накладними на повернення товару: №СС-0160006 від 28.12.2010 р., №СС-0160008 від 28.12.2010 р., №СС-0160010 від 28.12.2010 р., №СС-0160007 від 28.12.2010 р., №СС-0160022 від 29.12.2010 р., №СС-0160039 від 30.12.2010 р., №СС-0160049 від 31.12.2010 р., №СС-0160059 від 04.01.2011 р., №СС-0160060 від 04.01.2011 р., №СС-0160071 від 05.01.2011 р., №СС-0160068 від 05.01.2011 р., №СС-0160069 від 05.01.2011 р., №СС-0160070 від 05.01.2011 р., №СС-0160103 від 13.01.2011 р., №СС-0160096 від 13.01.2011 р., №СС-0160097 від 13.01.2011 р., №СС-0160095 від 12.01.2011 р., №СС-0160099 від 12.01.2011 р., №СС-0160098 від 12.01.2011 р., №СС-0160118 від 14.01.2011 р., №СС-0160100 від 14.01.2011 р., №СС-0160114 від 14.01.2011 р., №СС-0160102 від 14.01.2011 р., №СС-0160123 від 15.01.2011 р., №СС-0160121 від 15.01.2011 р., №СС-0160122 від 15.01.2011 р., №СС-0160130 від 17.01.2011 р., №СС-0160135 від 17.01.2011 р., №СС-0160134 від 17.01.2011 р., №СС-0160133 від 17.01.2011 р., №СС-0160132 від 17.01.2011 р., №СС-0160131 від 17.01.2011 р., №СС-0160137 від 17.01.2011 р., №СС-0160138 від 17.01.2011 р., №СС-0160136 від 17.01.2011 р., №СС-0160140 від 17.01.2011 р. та №СС-0160139 від 17.01.2011 р.

11.01.2011 р. відповідачем було частково оплачено поставлений товар перерахуванням коштів в розмірі 5000,00 грн., з яких кошти в розмірі 931,19 грн. були зараховані в рахунок оплати заборгованості згідно вищевказаних накладних (пояснення від 30.03.2011 р. з доданими документами).

На виконання умов Договору та на підтвердження існуючої суми заборгованості в розмірі 20349,16 грн. сторонами за Договором було підписано Акт співставлення розрахунків від 05.02.2011 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 349,16 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні: №103741 від 28.12.2010 р., №103800 від 29.12.2010 р., №104027 від 29.12.2010 р., №104396 від 30.12.2010 р., №104654 від 31.12.2010 р., №604 від 04.01.2011 р., №872 від 05.01.2011 р., №1223 від 06.01.2011 р., №1621 від 08.01.2011 р., №1997 від 10.01.2011 р., №2493 від 11.01.2011 р., №2824 від 12.01.2011 р., №3202 від 13.01.2011 р., №3493 від 14.01.2011 р., №3732 від 15.01.2011 р. та №4197 від 17.01.2011 р.) підтверджується поставка відповідачу товару за Договором на загальну суму 31 864,76 грн., а проведенням часткової оплати згідно виставлених позивачем рахунків відповідачем відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України схвалено отримання такого товару.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1.7 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманої продукції до 20.01.2011 р., а заборгованість відповідача, враховуючи те, що ним було повернуто товару на суму 10584,41 грн., становить 20 349,16 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 20 349,16 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ "Чернігівський молокозавод" про стягнення з ТОВ "ВІС-Компані" заборгованості у розмірі 20 349,16 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 58,53 грн., нарахованих у період прострочення з 21.01.2011 р. по 24.02.2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 58,53грн.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ "Чернігівський молокозавод" про стягнення з ТОВ "ВІС-Компані" заборгованості у розмірі 20 349,16 грн. та 3% річних у розмірі 58,53 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компані" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 61 А; ідентифікаційний код 31241468) на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 76; ідентифікаційний код 00447971) заборгованість у розмірі 20 349 (двадцять тисяч триста сорок дев’ять) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 53 коп., державне мито у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко                                                            

Дата підписання повного тексту рішення –31.03.2011 р.