Рішення № 14641677, 22.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/7322.03.11 За позовом:          Акціонерного товариства «БТА Банк»;

До:                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ»;

Про:                     стягнення 1463164259,11 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Марченко Р.В., представник, довіреність №01-288-3-1/4496

від 01.10.2010 р.;

Герасимів А.Й., представник, довіреність №01-288-3-3/264 від

18.01.2011 р.;

Від відповідача:          Конопля А.М., представник, довіреність №859 від 18.03.2011 р.;

                              Колесник О.І., генеральний директор;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. порушено провадження у справі №18/73, справа призначена слуханням на 22.02.2011 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 22.02.2011 р. до 15.03.2011 р., з 15.03.2011 р. до 22.03.2011 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 22.02.2011 р. та від 15.03.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 451695922,10 грн. пені за порушення підпункту 4 пункту 2.2 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 52246178,70 грн. штрафу за порушення підпункту 9 пункту 2.2 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 52246178,70 грн. штрафу за порушення пункту 4.5 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 823774,72 грн. компенсації за втрату частки в розмірі 0,1% статутного капіталу відповідача; 823774727,62 грн. неотриманого доходу; 82377477,27 грн. штрафу, що підлягає сплаті позивачем на користь ТОВ «Логопарк-Хаджибей»; 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.03.2011 р. надали заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги позивача визнали у повному обсязі, у сумі 1463164259,11 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АЕ №085468 станом на 14.03.2011 р. керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ»є Колесник Олег Іванович.

Згідно з витягом з протоколу №18-02/03 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ»від 18.03.2011 р. Колесника Олега Івановича призначено на посаду Генерального директора ТОВ «ГМІСІ»з 18.03.2011 р.

Наказом ТОВ «ГМІСІ»від 16.03.2011 р. №16/03 визнано недійсними будь-які круглі та інші печатки, кутові та інші штампи ТОВ «ГМСІ»(код ЄДРПОУ 22903731), крім круглої печатки, відбиток якої міститься на наказі та яка є єдиною круглою печаткою ТОВ «ГМСІ», яка використовується у діяльності ТОВ «ГМСІ»; скасовані всі довіреності (доручення), видані ТОВ «ГМСІ»(код ЄДРПОУ 22903731) в будь-який період його діяльності з моменту його державної реєстрації та підписані від імені ТОВ «ГМСІ» будь-якими особами, крім виконуючого обов’язки генерального директора ТОВ «ГМСІ»Колесника Олега Івановича.

У судовому засіданні 22.03.2011 р. представниками позивача були надані заяви:

—про відкликання клопотань про застосування позовної давності, поданих до суду 15.03.2011 р. та 22.03.2011 р.;

—про відкликання відзиву на позовну заяву від 18.03.2011 р., у зв'язку з тим, що його підписано неуповноваженою особою;

—про відкликання заяви про відвід судді, поданої до господарського суду 22.03.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.04.2007 р. між АТ «Банк Туран –Алем»(Республіка Казахстан), яке змінило назву на АТ «БТА Банк»та Міжнародною комерційною компанією «FESTON LTD», був укладений генеральний кредитний договір №2000/07/41, за умовами якого позивач надав Міжнародній комерційній компанії «FESTON LTD»кредит у розмірі 150000000,00 доларів США на строк з 25.04.2007 р. по 08.06.2007 р.

В порядку забезпечення зобов’язання по поверненню сум кредиту за вищезазначеним кредитним договором між позивачем та ТОВ «Терра –Кепітал»укладений договір застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 р., предметом якого є частка, що складає 100% розміру статутного капіталу, належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Терра –Кепітал»в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ». Згідно з п. 1.3. договору застави заставна вартість предмету застави складає 524617877,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №3850866 від 27.07.2009 р. діяльність ТОВ «Терра –Кепітал»припинена шляхом приєднання до ТОВ «ГМСІ». ТОВ «Терра –Кепітал»виключено з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Зазначені обставини свідчать про те, що правонаступником ТОВ «Терра –Кепітал»є ТОВ «ГМСІ».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі №6/411 за позовом Акціонерного товариства «БТА Банк»до ТОВ «ГМСІ», за позивачем визнано право власності на частку у розмірі 99,99 відсотків в статутному капіталі ТОВ «ГМСІ».

15.11.2010 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логопарк –Хаджибей»укладений попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав, за умовами якого сторони зобов’язалися в строк до 15.06.2011 р. укласти основний договір купівлі-продажу корпоративних прав, згідно з яким позивач зобов'язався продати та передати, а ТОВ «Логопарк – Хаджибей»купити та прийняти корпоративні права (частку у розмірі 100% в статутному капіталі відповідача).

Пунктом 7.2. попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав останній може бути розірваним ТОВ «Логопарк –Хаджибей»в односторонньому порядку у випадку невиконання АТ «БТА Банк»своїх зобов'язань за договором, а також у випадку, якщо для ТОВ «Логопарк –Хаджибей» стане зрозумілим, що позивач не може виконати свої зобов’язання з передачі ТОВ «Логопарк –Хаджибей»всіх корпоративних прав (частки у розмірі 100% статутному капіталу відповідача).

Пунктом 5.2. попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав передбачено, що у випадку невиконання позивачем умов даного договору в частині продажу та передачі ТОВ «Логопарк –Хаджибей»корпоративних прав (100% в статутному капіталі ТОВ «ГМСІ»), позивач повинен сплатити ТОВ «Логопарк –Хаджибей»штраф у розмірі 10% договірної вартості корпоративних прав, визначених відповідно до умов даного договору. Такий штраф повинен бути сплачений позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Логопарк –Хаджибей»протягом 30 календарних днів з моменту отримання позивачем повідомлення від ТОВ «Логопарк –Хаджибей»про невиконання позивачем умов даного договору в частині продажу та передачі ТОВ «Логопарк – Хаджибей»корпоративних прав (100% частки в статутному капіталі ТОВ «ГМСІ») разом з повідомленням про розірвання договору та вимогою про сплату штрафу.

11.01.2011 р. позивач отримав від ТОВ «Логопарк –Хаджибей»повідомлення про розірвання попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав разом з вимогою сплатити штраф за невиконання умов зазначеного договору у розмірі 82377477,27 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як визначено п. 4.1. договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007р., у випадку порушення заставодавцем умов підпунктів 3, 5, 8 пункту 2.2. договору, він виплачує заставодержателю штраф у розмірі 10% від заставної вартості предмета застави, що становить 52461787,70 грн.

Підпунктом 5 п. 2.2. договору застави передбачено зобов’язання заставодавця не продавати, не дарувати, не передавати в довірче управління, не відчужувати в іншій формі або іншим чином розпоряджатись предметом застави без письмової згоди заставодержателя або до повного виконання боржником всіх своїх зобов'язань за основним договором.

Підпунктом 8 п. 2.2. договору застави передбачено зобов’язання заставодавця завчасно (за 30 днів) повідомляти заставодержателя про майбутню зміну або можливості зміни свого юридичного статусу товариства, фактичне припинення його діяльності внаслідок ліквідації, реорганізації, банкрутства і виникнення у зв'язку з цим загрози повноти та своєчасності виконання зобов'язань за договором, або будь-якої іншої дії, що має аналогічне значення для його юридичного статусу та зобов'язань за договором.

Підпунктом 4 п. 2.2. договору передбачено зобов’язання заставодавця виплачувати будь-які платежі, виконувати і дотримувати всіх зобов'язань, що стосуються предмета застави або будь-якої його частини і пред’являти на першу вимогу підтвердження їх виконання і дотримання.

Згідно з п. 4.2. договору застави у разі порушення заставодавцем підпункту 4 пункту 2.2. договору, він сплачує заставодержателю пеню у розмірі 0,1% від заставної вартості предмета застави за кожен день невиконання своїх зобов'язань. Відповідно до п. 1.3. договору застави заставна вартість предмету застави складає 524617877,00 грн.

Пунктом 4.5. договору застави передбачено, що у разі невиконання своїх зобов'язань в частині сприяння заставодержателю по проведенню моніторингових перевірок предмету застави, а також його переоцінки –заставодавець або боржник солідарно сплачують штраф у розмірі 10% від заставної вартості предмету застави. Сплата даного штрафу проводиться незалежно від відшкодування заставодержателю заставодавцем або боржником витрат, понесених у зв’язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі №6/411 за позовом Акціонерного товариства «БТА Банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ»(відповідач 1), Компанії «БАТІТРАВ РЕСОРСЕЗ ЛІМІТЕД»(відповідач 2), Компанії з обмеженою відповідальністю «УРБАС ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД», 10.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-Кепітал»(продавцем) та Компанією «УРБАС ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД» (покупцем) було укладено договір №10/09/08 купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ», відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку у статутному капіталі ТОВ «ГМСІ»у розмірі 0,01 (нуль цілих одну соту) статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ».

Доказів одержання згоди позивача, як заставодержателя, на відчуження частки суду не подано.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За порушення відповідачем підпункту 4 п. 2.2. договору позивачем нарахована пеня у сумі 451695992,10 грн.

Враховуючи ту обставину, що позивачем невірно здійснений розрахунок пені, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 41214842,80 грн. Розрахунок пені здійснений господарським судом з урахуванням подвійної облікової ставки за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3. договору застави передбачено, що у разі порушення заставодавцем умов підпунктів 7, 9, 10 пункту 2.2. договору останній сплачує заставодержателю штраф у розмірі 10% від заставної вартості предмету застави, що складає 52 461 787,70 грн.

Підпунктом 9 пункту 2.2. договору застави визначено, що заставодавець зобов’язується, у разі невиконання забезпеченого заставою зобов’язання, задовольнити всі вимоги заставодержателя з вартості предмета застави, сприяти заставодержателю в реалізації останнім своїх прав відносно предмету застави, передбачених договором.

Пунктом 4.7. договору застави передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, сторони відшкодовують одна іншій всі заподіяні тим самим збитки, у тому числі і упущену вигоду.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі №6/411, яке має преюдиційне значення для даного спору, встановлено:

—відповідач відчужив на користь Компанії «БАТІТРАВ РЕСОРСЕЗ ЛІМІТЕД»та Товариства з обмеженою відповідальністю «УРБАС ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД»без отримання письмового дозволу заставодержателя;

—відповідач не повідомив позивача про припинення діяльності ТОВ «Терра –Кепітал»та про виключення останнього з реєстру.

Позивачем нарахований штраф у сумі 52246178,70 грн. за порушення підпункту 9 пункту 2.2. договору застави та 52246178,70 грн. за порушення пункту 4.5. договору застави. Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи, умовам договору застави та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Нараховані позивачем збитки у сумі 823774,72 грн. компенсації за втрату частки у розмірі 0,1% статутного капіталу відповідача; 823774727,62 грн. неотриманого доходу та 82377477,27 грн. штрафу, що підлягає стягненню позивачем на користь ТОВ «Логопарк –Хаджибей», підлягає задоволенню частково у сумі 823774 727,72 грн. неотриманого доходу.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Для застосування цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідок саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) –це і розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб’єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При обрахуванні розміру збитків у виді упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті очні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або ж інших цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином.

Згідно з частинами 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У даному випадку у діях відповідача наявний склад правопорушення:

1) протиправна поведінка відповідача, що полягає у невиконанні останнім зобов'язань за договором застави корпоративних прав;

2) шкідливий результат поведінки відповідача, що полягає у завданні позивачеві збитків;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками: у даній справі саме протиправна поведінка відповідача призвела до завдання позивачеві збитків;

4) вина відповідача, яка підтверджується вищезазначеними обставинами та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі №6/411.

Нараховані позивачем збитки у сумі 823774,72 грн. компенсації за втрату частки у розмірі 0,1% статутного капіталу відповідача та 82377477,27 грн. штрафу, що підлягає стягненню позивачем на користь ТОВ «Логопарк –Хаджибей», не підлягають задоволенню, оскільки витрати особи, які можуть бути понесені в майбутньому не є збитками у розумінні чинного законодавства України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМСІ»(інд. 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, приміщення 34, код ЄДРПОУ 22903731) на користь Акціонерного товариства «БТА Банк»(інд. 050051, Республіка Казахстан, м. Алмати, мікрорайон «Самал –2», вул. Жолдасбекова, 97, ідентифікаційний номер БИН 970140000241) 41214842 (сорок один мільйон двісті чотирнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 80 коп. грн. пені за порушення підпункту 4 пункту 2.2 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 52246178 (п’ятдесят два мільйони двісті сорок шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 70 коп. штрафу за порушення підпункту 9 пункту 2.2 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 52246178 (п’ятдесят два мільйони двісті сорок шість тисяч сто сімдесят вісім) 70 грн. штрафу за порушення пункту 4.5 договору застави корпоративних прав №07/354/Z від 08.06.2007 року; 823774727 (вісімсот двадцять три мільйони сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 62 коп. неотриманого доходу; 16896 (шістнадцять тисяч вісімсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита, 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 31.03.2011 р.