Рішення № 14641474, 04.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/2304.03.11 За позовом                     Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

Про                              стягнення 1082500,00 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Анастась’єва Л.В, довіреність № б/н від 21.10.2010р.

                              Потапенко С.В., довіреність № б/н від 14.05.2010р.

від відповідача Волинський А.В., довіреність № 27-12/10-2 від 27.12.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Яблуневий сад»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про стягнення 1082500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправними діями відповідача позивачу завдано збитків.

Ухвалою суду від 10.01.2011р. порушено провадження у справі № 1/23 та призначено розгляд на 28.01.2011 р.

28.01.2011р. представник позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, підтримав свої вимоги у повному обсязі, також надав додаткові докази у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов, проти вимог позивача заперечив.

          Суд відклав розгляд справи на 18.02.2011, для надання сторонами додаткових доказів у справі.

          17.02.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові пояснення та докази по суті спору.

18.02.2011 представники позивача підтримали свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд вирішив відкласти розгляд справи на 28.02.2011.

28.02.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.03.2011.

02.03.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові документи по справі.

04.03.2011 представники позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем були укладені договори фінансового лізингу від 13.08.2007 № L997-08/07, від 13.05.2008 №№L1005-08/07, L2449-05/08. Відповідно до умов вказаних договорів відповідач передав позивачу сільськогосподарську техніку для виконання останнім своїх статутних цілей.

Для досягнення статутних цілей орендовані позивачем земельні ділянки були засіяні зерновими та зернобобовими культурами. Засів вищезазначених зернових культур здійснювався сільськогосподарською технікою, отриманою від відповідача за наведеними договорами фінансового лізингу.

11.07.2009 позивач розпочав збір врожаю 2009 року.

Згідно з актами контрольного обмолоту за умови використання сільськогосподарської техніки наявної у позивача та при дотриманні своєчасного збору врожаю позивач очікував зібрати врожай кожного сорту у відповідній кількості.

Однак, 08.08.2009 зернозбиральна сільськогосподарська техніка була вилучена відповідачем.

Згідно з твердженнями позивача, незібраними залишились 200 га пшениці озимої сорту «Фаворитка», 522 га ячменю сорту «Пеяс»та 150 га вівсі сорту «Абель».

Подальший збір врожаю зернових став неможливим, оскільки окрім лізингової зернозбиральної сільськогосподарської техніки у позивача не було іншої в наявності.

Для завершення циклу збору врожаю 2009 року, з 08.08.2009 –27.08.2009 позивач знаходився у пошуку вільної зернозбиральної сільськогосподарської техніки у інших сільгоспвиробників.

Лише 27.08.2009 між позивачем та ДП «Агро фірма «Старосятинська»було укладено договір № 020, згідно з яким підрядник зобов’язався за плату на власний ризик надати послугу по збиранню озимої пшениці, ячменю та вівса.

З метою визначення втрат позивач був вимушений провести повторний обмолот незібраних та залишених на полях зернових культур.

Під час судових засідань судом з’ясовано, що відповідно до первісних актів контрольного обмолоту зернових культур позивач очікував отримати заплановану кількість врожаю, а саме:

-          пшениці озимої сорту «Фаворитка»засіяної на площі 537 га –в кількості 32918,1 ц (537 х 61,3 ц/га);

-          ячменю сорту «Пеяс» засіяного на площі 611 га –в кількості 27495,0 ц (611 га х 45,0 ц/га);

-          вівса сорту «Абель» засіяного на площі 150 га –3945,0 ц (150 га х 26,3 ц/га),

а фактично позивач отримав:

-          пшениці озимої сорту «Фаворитка»засіяної на площі 537 га –в кількості 24998,1 ц (337,0 га х 61,3 ц/га + 200,0 га х 21,7 ц/га);

-          ячменю сорту «Пеяс» засіяного на площі 611 га –в кількості 24154,2 ц (89 га х 45,0 ц/га + 522 га х 38,6 ц/га);

-          вівса сорту «Абель» засіяного на площі 150 га –3315,0 ц (150 га х 21,1 ц/га).

Наведені дані підтверджені управлінням агропромислового розвитку Канівської райдержадміністрації.

Таким чином в результаті вилучення у позивача зернозбиральної сільськогосподарської техніки в момент збору врожаю йому було нанесено реальні збитки у вигляді не отриманого доходу внаслідок втрати зернових культур.

Завдані позивачу збитки знайшли своє відображення у балансі підприємства за 2009 рік (форма № 1) код рядка 350 та у звіті про фінансові результати підприємства за 2009 рік (форма 2) код рядка 225. Вказані звітні документи відповідно до чинного законодавства були здані позивачем до органів статистики.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позовна заява є необґрунтованою, оскільки згідно п.6.1 договорів фінансового лізингу відповідач має право на одностороннє розірвання договорів та вилучення предмету лізингу у безспірному порядку.

Крім того, відповідач посилається на те, що він неодноразово направляв позивачу письмове повідомлення з вимогою сплатити лізингові платежі, а 07.08.2009 листом № 1741-08/09 відповідач повідомив позивача про прийняття на транспортування предметів лізингу. Оскільки позивач добровільно не повернув предмети лізингу, відповідач самостійно (згідно п.10.3.1 Загальних умов договору) вилучив предмети лізингу.

Відповідач вважає, що оскільки позивач порушив умови договорів, відповідач правомірно відмовився від подальшого виконання зобов’язань, а тому позивач не має права вимагати відшкодування завданих збитків.

В судових засідання господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши усі матеріали подані ними для долучення до справи, з’ясував наступне.

Згідно з довідкою ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД зазначені: змішане сільське господарство; виробництво продуктів борошномельно –круп’яної промисловості; надання послуг у рослинництві; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; вирощування зернових та технічних культур тощо. Основним видом діяльності позивача за статутом є вирощування зернових, технічних та інших культур, а основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (дохід).

Важливою умовою у правовідносинах сторін щодо своєчасного внесення лізингових платежів та комісії мали стати об’єктивні чинники –сезонності та циклічності сільськогосподарського виробництва, що, в свою чергу, і є визначальним у фінансовій спроможності позивача як сільськогосподарського підприємства. Саме за цих обставин позивач доводив пере судом те, що з метою вжиття заходів щодо недопущення порушення своїх зобов’язань він звертався до відповідача з клопотанням від 14.08.2009 про погашення заборгованості після збору та реалізації врожаю (копія наявна в матеріалах справи).

Не достатньо переконливими є твердження відповідача про одностороннє розірвання ним договорів з правом відмови від подальшого виконання своїх зобов’язань та достроковим припиненням договору у останній день місяця, в якому має місце направлення лізингодавцем (відповідач) лізингоодержувачу (позивач) письмового повідомлення пр. прийняття рішення щодо дострокового припинення договору, оскільки до матеріалів справи не надано прямих доказів про прийняте відповідачем рішення щодо дострокового припинення вказаних договорів. З наданих до матеріалів справи листів відповідача, вбачаються нагадування з його боку про наявність заборгованості позивача за цими договорами, а також вказується про необхідність погашення позивачем даної заборгованості.

Стосовно листа відповідача від 07.08.2009 № 1741 –08/09 щодо виконання напису нотаріуса та можливості здійснення прийняття лізингового майна на транспортування суд зазначає, що примусове вилучення майна у відповідача згідно виконавчого напису нотаріуса у відповідності до п.6.1 договору було предметом розгляду у господарському суді Черкаської області ( справи №№ 14/2184, 14/2185, 14/2186).

У зв’язку з прийняттям у даних справах рішень господарський суд міста Києва виніс рішення у справі № 45/165, яким відповідача було зобов’язано повернути позивачу неправомірно вилучену у останнього сільськогосподарську техніку.

Таким чином у вищезазначених рішеннях судів взаємовідносинам позивача та відповідача, що випливають з договорів фінансового лізингу була дана правова оцінка, вивчені докази та доводи сторін, а також оцінені вчинені ними дії на предмет їх правомірності. А тому, в силу вимог ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені у вказаних судових рішеннях не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Положення наведеної статті кореспондуються з положеннями ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, у розумінні статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрат або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, виходячи з усього вищенаведеного господарський суд міста Києва, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги, заявлені Приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий сад»є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м.Київ, проспект Московський 9, корпус 5, код ЄДРПОУ 34480657) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»(19032, Черкаська область, Канівський район, с.Яблунів, вул. Колгоспна 1, код ЄДРПОУ 32342775) 1082 500 (один мільйон вісімдесят дві тисячі п’ятсот) грн. –збитків, 10825 (десять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 28.03.2011р.)