Рішення № 14641087, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/3029.03.11 За позовом Українського товариства охорони природи

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонметсервіс Плюс»

Про стягнення 163852,44 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Оплачко В.О. –представник за довіреністю № 138 від 06.12.10.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Українського товариства охорони природи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еталонметсервіс Плюс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 05-08 оренди нежитлових приміщень від 01.09.08. в розмірі 163852,44 грн. (121268,50 грн. –основний борг з врахуванням збитків від інфляції, 33083,94 грн. –3% річних, 9500,00 грн. –витрати на юридичну допомогу).

Крім того, позивач просить суд в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України накласти арешт на грошові суми відповідача в межах заявлених вимог, що знаходяться на розрахункових рахунках: р/р 26002000920001 в АКБ «Європейський», МФО 380184; р/р 26002000092000 в АКБ «Європейський», МФО 380184; р/р 26051074635202 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937; р/р 26007074635201 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937, а у випадку відсутності коштів –на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем в процесі виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням та комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 114240,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.11. порушено провадження у справі № 30/30; розгляд справи було призначено на 24.02.11. о 11-30.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.11. про порушення провадження у справі № 30/30 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.11 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/30 відкладено на 17.03.11. о 10-15.

В судовому засіданні 17.03.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Українське товариство охорони природи просить суд стягнути з відповідача на свою користь 124352,44 грн. (114240,00 грн. –основний борг, 7028,50 грн. –збитки від інфляції, 3083,94 грн. –3% річних) та 9500,00 грн. –витрати на юридичну допомогу.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.11. розгляд справи № 30/30 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 29.03.11. о 09-40.

Представником позивача в судовому засіданні 29.03.11. подано суду додаткові докази по справі, а саме: належним чином засвідчені копії рахунків, які виставлялись відповідачеві для сплати орендної плати за користування нежилим приміщенням за Договором, а також належним чином засвідчені копії актів здачі-прийому робіт (послуг) за Договором оренди.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.11. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, в зв’язку з чим заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/30.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.08. між Українським товариством охорони природи (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еталонметсервіс Плюс»(Орендар) укладено Договір № 5-08 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар отримує в користування нежитлове приміщення, назване в подальшому, приміщення, що орендується по вул. Анрі Барбюса, 5-Б, загальною площею 28 кв. м. Строк оренди визначається з 01.09.08. до 31.08.09. Договір набуває законної сили з 01.09.08.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.08. на виконання умов Договору позивачем було передано в орендне користування спірне майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.08.

Згідно п. 4.5 Договору Орендар зобов’язався своєчасно сплачувати орендодавцю кошти (згідно Доповнення до Договору) за надану в користування площу до десятого числа кожного поточного місяця.

Доповненням до Договору сторонами погоджено, що орендна плата встановлюється в національній грошовій одиниці в розмірі 240,00 грн. або 48 у.о. за один квадратний метр площі у місяць, що орендується, включаючи податок на додану вартість.

У відповідності до п. 7.4 Договору, сторонами погоджено, що при закінченні строку дії Договору, він може бути пролонгований за згодою сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З пояснень позивача вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди, жодна із сторін не запропонувала змінити чи припинити дію Договору в зв’язку з чим, орендне користування спірним майном було продовжено до 31.08.10.

Позивач вказує на те, що на ім'я Орендаря виставлялись рахунки для слати орендної плати за користування спірним приміщенням (належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи), які він приймав, але в порушення умов Договору та чинного законодавства України не оплачував.

Позивач зазначає, що відповідач продовжував користуватись спірним майном до червня-липня 2010 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем за надані послуги оренди та комунальні послуги, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за період з 01.04.09. по 31.08.10. становить 114240,00 грн.

У відповідності до матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію від 16.11.09., відповідно до якого позивач просив відповідача сплатити заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Договору оренди.

Як вбачається, матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонметсервіс Плюс»на зазначений вище лист позивача від 16.11.09.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням в сумі 114240,00 грн. не виконав.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обов’язку по перерахуванню на користь позивача орендної плати за користування нежитловим приміщенням не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, свого обов’язку по своєчасній оплаті орендної плати та комунальних послуг не виконав, а тому позовні вимоги Українського товариства охорони природи в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еталонметсервіс Плюс»суми основного боргу в розмірі 114240,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3083,94 грн. –3 % річних, 7028 грн. 50 коп. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3083,94 грн. –3 % річних та 7028 грн. 50 коп. –збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9500,00 грн. –витрат на оплату послуг адвоката, в зв’язку з чим суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.10. між Українським товариством охорони природи (Замовник) та Фізичною особою-підприємством Оплачко В.О. (Виконавець), який у відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.03.03. є адвокатом, було укладено Договір про надання адвокатських послуг (далі –Договір від 30.11.10.), відповідно до умов якого (п. 1.1) В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги з представництва інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва за позовом Українського товариства охорони природи до ТОВ «Еталонметсервіс Плюс»про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлових приміщень № 5-08 від 01.09.08., а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги. Згідно п. 1.2 Договору від 30.11.10. передбачено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складаються акти виконаних робіт, які підписуються сторонами протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом м. Києва. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов Договору від 30.11.10. на користь Виконавця було сплачено 4000,00 грн., що підтверджується платіжним документом № 218 від 01.12.10. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У п. 12 зазначеного вище роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на користь адвоката Оплачко В.О. було сплачено 4000,00 грн. за надання юридичної допомоги у справі № 30/30.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту понесених ним витрат на послуги адвоката в сумі 9500,00 грн., в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 4000,00 грн. за фактично надані адвокатом юридичні послуги

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Українського товариства охорони природи задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонметсервіс Плюс»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, код ЄДРПОУ 34183139) на користь Українського товариства охорони природи (03150, вул. Анрі Барбюса, 5-Б, код ЄДРПОУ 00020221) 114 240 (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. –основного боргу, 3 083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 94 коп. –3 % річних, 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) грн. 50 коп. –збитків від інфляції, 1 243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 52 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4000 (чотири тисячі) грн. 00 –витрат на адвокатські послуги.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 30.03.11.