Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
______ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.11 Справа № 8/11/2011
За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Привілля", с. Привілля Троїцького району Луганської області,
до Закритого акціонерного товариства "Троїцький олійнопресовий завод", смт Троїцьке Луганської області, -
про стягнення 5 779 142 грн. 02 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача –Ковальчук А.О. - представник, - довіреність № 36 від 17.01.2011 року;
від відповідача –Медик О.С. –представник, - довіреність № 6 від 04.03.11 року, -
розглянувши матеріали справи, -
в с т а н о в и в:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене зерно соняшника у сумі 4820374,50 грн. та пені у сумі 958767,52 грн., з посиланням на неналежне виконання умов договору №44-09/3 купівлі-продажу соняшника, укладеного між сторонами у простій письмовій формі 01.09.09 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.02.11 року до 03.03.11 року –у зв’язку з неявкою відповідача; з 03.03.11 року до 21.03.11 року –у зв’язку з неявкою позивача та у зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 21.03.11 року до 04.04.11 року –з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.
До початку судового засідання 04.04.11 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач подав позовну заяву (уточнену) (без дати та без вихідного номера), позовні вимоги якої не відрізняються від первісно заявлених, - у заяві лише у незначний спосіб змінено мотивацію позову.
Судом прийнято цю заяву та враховано при вирішенні спору по суті.
Відповідач відзив на позов не надав; у судовому засіданні повністю визнав факт отримання від позивача зазначеної у договорі та наданих ним документах кількості насіння соняшника, але вважає, що позивач невірно нарахував суму пені, - на його думку, він це зробив з первісної суми боргу за весь період нарахування, хоча відповідач вживав заходів до частково погашення суми боргу.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.09.09 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №44-09/1 купівлі-продажу соняшника, відповідно до якого продавець зобов’язується передати покупцеві 1720,417 тонн насіння соняшника у заліковій вазі українського походження, врожаю 2009 року (розділи 1-2 договору), за ціною 3000,00 грн. за 1 тонну (з ПДВ) (п.п.3.1-3.2) на загальну суму 5161251,00 грн. (п.3.3).
Поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 01.05.10 року (п.4.2), при цьому фактом його поставки вважається факт передачі товару покупцеві (п.4.3); передача товару та перехід права власності від продавця до покупця здійснюється шляхом оформлення приймально-передавальних документів (рахунок-фактура, декларація, видаткова та податкова накладна, складська квитанція) (п.4.4).
Оплата вартості товару здійснюється впродовж 7-ми банківських днів з моменту передачі товару та переходу права власності від продавця до покупця шляхом оформлення приймально-передавальних документів (п.5.1).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання усіх його умов (але не більше терміну позовної давності) (п.6.1).
Термін позовної давності щодо зобов’язань, які витікають з цього договору, становить 3 роки, при цьому він застосовується як до основних зобов’язань, так і до штрафних санкцій (п.6.2)
Пунктом 7.1 договору встановлено, що сторона, яка належним чином не виконала свої зобов’язання за цим договором, зобов’язана відшкодувати іншій стороні усі збитки та упущену вигоду, а також сплатити штрафні санкції (п.7.1).
За несвоєчасну сплату вартості товару за цим договором покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення платежу (п.7.2).
Сторони домовилися, що штрафні санкції, передбачені цим договором, нараховуються та стягуються впродовж 3-х років. У разі можливості застосування кількох штрафних санкцій (за одне чи кілька порушень договору) застосовуються усі можливі штрафні санкції (п.7.6) (а.с.8).
На підтвердження своїх вимог та факту виконання умов розділів 1 та 2 договору позивач надав до справи:
накладну №838/2 від 30.11.09 року –про відвантаження ним на користь відповідача 1720,417 т насіння соняшника за ціною 2500,00 грн. за 1 тонну на суму 5161251,00 грн., - при цьому вона скріплена підписами та печатками сторін за цим спором (а.с.9);
податкову накладну №210/7 від 30.11.09 року –на таку ж суму (а.с.10);
довіреність №157 від 20.11.09 року на ім’я Яценка В.Д. –на право отримання вищезгаданої кількості насіння соняшника (а.с.11).
Відповідач визнав факт отримання товару.
Крім того, сторони документально підтвердили факт отримання відповідачем цього товару та наявності у нього первісної суми боргу у розмірі 5161251,00 грн., склавши акт взаємозвірки станом на 25.01.10 року (а.с.12).
Позивач 12.02.10 року за вих. №84 (а.с.18) та 12.01.11 року за вих. №23 (а.с.19) спрямував на адресу відповідача претензії з вимогою сплати боргу.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач частково вжив заходів до погашення боргу на загальну суму 340786,50 грн. (а.с.13-15), внаслідок чого станом на 09.02.11 року залишок суми основного боргу становить 4820374,50 грн. (акт взаємозвірки на вказану дату) (а.с.32).
На суму цього боргу позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 07.12.09 року по 31.12.10 року нарахував пеню у загальній сумі 958767,52 грн. (а.с.16-17), - які просить стягнути з відповідача.
Останній, визнаючи у судовому засіданні суму основного боргу, стверджував, що позивач невірно нарахував суму пені.
Дослідивши доводи відповідача у цій частині, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суд вважає доведеним, що відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів сплати на користь позивача вартості спірної кількості продукції.
Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов’язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
З цими приписами Цивільного кодексу кореспондується п.6.6 укладеного між сторонами договору.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до господарського суду, припустився надмірної сплати державного мита.
Так, пунктом "а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" встановлено, що у разі подання до господарського суду позову майнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, при ціні позову в 5779142,02 коп. державне мито підлягало сплаті у розмірі 25500,00 грн., - позивач на підставі платіжного доручення № 28 від 18.01.11 року сплатив його у сумі 115582,84 коп., - тобто сума надмірної сплати становить 90082,84 грн. (115582,84 грн. –25500,00 грн.), - яка підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Троїцький олійнопресовий завод", ідентифікаційний код 00373764, яке знаходиться за адресою: смт Троїцьке, вул. Радянська, 33 Луганської області, - на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Привілля", ідентифікаційний код 31844498, яке знаходиться за адресою: село Привілля, пров. Парковий, 14 Троїцького району Луганської області, - основний борг за поставлене насіння соняшника у сумі 4820374 (чотири мільйони вісімсот двадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 50 коп., пеню у сумі 958767 (дев’ятсот п’ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 52 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Привілля", ідентифікаційний код 31844498, яке знаходиться за адресою: село Привілля, пров. Парковий, 14 Троїцького району Луганської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 90082 (дев’яносто тисяч вісімдесят дві) грн. 84 коп.
Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
У судовому засіданні 04.04.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано – 06 квітня 2011 року.
Суддя А.П.Середа
Судове рішення № 14639417, Господарський суд Луганської області було прийнято 04.04.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 8/11/2011. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: