Рішення № 14639174, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/11028.03.11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»

про стягнення 18159,21 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 259 від 28.01.2011, Базилевич Г.І. представник за довіреністю № 259 від 28.01.2011

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно» заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1-30.11.09 від 30.11.2009 в розмірі 18 159 грн., в тому числі 14500,00 грн. основного боргу, 2331,47 грн. пені, 980,50 грн. збитків від інфляції, 347,24 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за Договором купівлі-продажу № 1-30.11.09 від 30.11.2009.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір купівлі-продажу № 1-30.11.09 від 30.11.2009, видаткову накладну № 3011/09-1 від 30.11.2009 на суму 18500,00 грн., Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 345 від 30.11.2009р., рахунок-фактуру № 3011/09-1 від 30.11.2009р. на суму 18 500,00 грн., довідку з банку, лист-вимогу з доказами направлення відповідачу, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 03.08.2010р. підписаний з боку позивача, розрахунок суми пені, розрахунок суми боргу, розрахунок ціни позову, та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи № 53/110 призначено на 28.03.2011.

В судовому засіданні від представника Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 21.03.2011 щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, довідка про відсутність інших правовідносин між сторонами з постачання товарів, довідка про залишкову суму боргу.

Представник позивача у судовому засіданні 28.03.2011 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 21.03.2011 щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 89/91, кв.22

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.11.2010р. стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2009 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1-30.11.09 (надалі-Договір), відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується продати та передати у власність Покупця борошно хлібопекарське (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору кількість товару, сортність, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки (передачі) передбачаються в рахунках-фактурах, товарних (видаткових) накладних.

Оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця згідно його рахунків-фактур по кожній окремій партії товару (п. 4.1. Договору). Як вбачається з п. 4.3. Договору, оплата вартості кожної партії товару протягом 10 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню із розрахунку 0,1 % від суми простроченого за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобовязання.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами Договору та діє до 31 грудня 2010 (п. 8.1. Договору).

Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар борошно вищого ґатунку на суму 18 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3011/09-1 від 30.11.2009 та Довіреністю № 345 від 30.11.2009.

18.02.2010р. Позивач виставив Відповідачу саме рахунок-фактуру № 3011/09-1 від 30.11.2009 на суму 18500,00 грн. на оплату поставленого товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 4000,00 грн., що підтверджується довідкою з банку, яка додана до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14500,00 грн.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості, проте відповіді на претензію не отримав, а Відповідач заборгованість не оплатив.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань з оплати товару згідно умов Договору № 1-30.11.09 від 30.11.2009, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар борошно вищого ґатунку на суму 18 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3011/09-1 від 30.11.2009 та Довіреністю № 345 від 30.11.2009.

18.02.2010р. Позивач виставив Відповідачу саме рахунок-фактуру № 3011/09-1 від 30.11.2009 на суму 18500,00 грн. на оплату поставленого товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 4000,00 грн., що підтверджується довідкою з банку, яка додана до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14500,00 грн.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 14500,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення суми боргу у розмірі 14500,00 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 2331,47 грн. за період з 11.12.2009р. по 16.04.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми в розмірі 347,24 грн. та інфляційних витрат в розмірі 980,50 грн. відповідно до поданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже Смачно»(01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 89/91, кв. 22, код ЄДРПОУ 34714511, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 14500 (чотирнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 47 коп. пені, 980 (девятсот вісімдесят) грн. 50 коп. збитків від інфляції, 347 (триста сорок сім) грн. 24 коп. 3% річних та судові витрати: 181 (сто вісімдесят одна) грн.. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 29.03.2011