Рішення № 14639062, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/33414.03.11

За позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”

Простягнення 209 820,99 доларів США

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаДяченко Є.Г. –представник за довіреністю від 03.09.2010 р.

Від відповідача не з’явився

Від прокуратуриКоваль О.М. –помічник прокурора 14.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” 139151 доларів США заборгованості з простроченого кредиту за договором про надання кредиту у валюті № 37/2005 від 30.08.2005 р., 51799,18 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 14067,59 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 4803,22 доларів США пені за несвоєчасне повернення процентів.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/334 від 03.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 27.08.2010 р.

20.08.2010 р. від позивача до суду надійшов супровідний лист з копією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо відповідача та фіскальним чеком про надіслання за його місцезнаходженням копії позовної заяви, крім того позивачем було надано суду клопотання про направлення процесуальних документів по справі за новою адресою відповідача: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Джержинського, 14 у зв’язку із зміною місцезнаходження відповідача.

Слід зазначити, що судом ухвала про направлення справи за територіальною підсудністю не виносилась, оскільки на момент звернення прокурора до суду з даним позовом місцезнаходження відповідача було: 01030, м. Київ, вул. І. Франка 31/27.

У судове засідання, призначене на 27.08.2010 р., з’явилися представники сторін та прокурор, які не надали суду документи та докази, що вимагалися від них ухвалою про порушення провадження у справі.

У ході судового засідання представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом в порядку господарського судочинства спору про визнання недійсним кредитного договору від 30.08.2005 р. № 37/2005 та іпотечного договору від 30.11.2006 р.

Ухвалою суду від 27.08.2010 р. зупинено провадження у справі № 46/334 до вирішення справи № 4/358, що розглядається Господарським судом міста Києва, та набрання судовим рішення у цій справі законної сили.

У лютому 2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, до якого приєднано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р. № 4/358 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 р. у справі № 4/358.

Ухвалою суду від 23.02.2011 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2011 р.

У судове засідання, призначене на 14.03.2011 р., з’явилися представники позивача та прокуратури, які підтримали позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом Господарським судом Київської області справи № Б8/116-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 8.13 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Оскільки відповідачем не було подано належних доказів публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, клопотання відповідача судом відхиляється як недоведене та безпідставне.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний банк “Київ” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” (Позичальник) було укладено договір про надання кредиту у валюті № 37/2005 (Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 751100,00 доларів США зі строком користування до 28.08.2009 р. (додаткова угода № 8 від 23.01.2009 р.), при цьому у період з 30.08.2005 р. зі сплатою 18 % річних, у період з 05.04.2006 р. зі сплатою 15 % річних, у період з 01.11.2006 р. зі сплатою 18 % річних, у період з 01.02.2009 р. зі сплатою 15 % річних (додаткові угоди № 1,3,8 від 05.04.2006 р., 31.10.2006 р., 23.01.2009 р.).

Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановленому цим договором (п. п. 4.4.1, 4.4.2 Кредитного договору).

Пунктом 2.4 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються на рахунок № 20785000687832 щоквартально в валюті кредиту за період фактичного користування кредитними ресурсами з позичкового розрахунку по дату фактичного повернення кредиту.

На виконання умов Кредитного договору Банк перерахував на відкритий відповідачем рахунок кошти у розмірі 751100,00 доларів США.

Таким чином, відповідач зобов’язався до 28.08.2009 повернути кредит та сплатити нараховані Банком проценти за користування кредитом з урахуванням п. 4.4.7 Кредитного договору.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” у встановлений Кредитним договором строк свого зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконало. Заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 139151 доларів США заборгованості за кредитом та 51799,18 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав.

Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 139151 доларів США, 51799,18 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 139151 доларів США заборгованості за кредитом, 51799,18 доларів США заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи містять копію рішення Господарського суду міста Києва № 4/358 від 23.09.2010 р., що набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” про визнання недійсним договору про надання кредиту у валюті № 37/2005 від 30.08.2005 р. та іпотечного договору, відповідно до якого в позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” було відмовлено.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту (за період з 03.12.2009 р. до 31.05.2010 р.) та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 03.12.2009 р. до 31.05.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту у розмірі 14067,59 доларів США та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 4803,22 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що у відповідності до вимог п. 4 ст. 3 та п. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" з 11.06.2009 р. Акціонерний комерційний банк "Київ" перейменований на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", яким зобов'язано акціонерні товариства внести зміни до статутів щодо свого типу та організаційно-правової форми і зазначити це в назві, підтвердженням цьому є свідоцтво про державну реєстрацію Банку “Київ”. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 №566 Банк “Київ” капіталізовано шляхом придбання 99,9% акцій державою в особі Міністерства фінансів України, у зв'язку з чим позов пред'явлено прокуратурою в інтересах Міністерства та зазначеного банку.

Судом також враховано, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі вцілому.

Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитними договорами перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) банку нарахованих відсотків по депозитним вкладам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України “Про прокуратуру” до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов’язку Позичальника за Договором.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до п. 4 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи те, що станом на 29.07.2010 р. (день подання позову) за офіційним курсом, встановленим Національним банком України 1 долар США становив 7,89 грн., стягненню підлягають 139151 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 1097901,39 грн., 51799,18 доларів США заборгованості за процентами, що еквівалентно 408695,53 грн., 14067,59 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, що еквівалентно 110993,28 грн. та 4803,22 доларів США пені за несвоєчасне повернення процентів, що еквівалентно 37897,40 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Джержинського, 14, ідентифікаційний код 33240473) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) 139151 (сто тридцять дев’ять тисяч сто п’ятдесят один) доларів США, що еквівалентно 1097901 (один мільйон дев’яносто сім тисяч дев’ятсот одна) грн. 39 коп. заборгованості за кредитом, 51799 (п’ятдесят одну тисячу сімсот дев’яносто дев’ять) доларів США 18 центів, що еквівалентно 408695 (чотириста вісім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 53 коп. заборгованості за процентами, 14067 (чотирнадцять тисяч шістдесят сім) доларів США 59 центів, що еквівалентно 110993 (сто десять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 28 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4803 (чотири тисячі вісімсот три) доларів США 22 центів, що еквівалентно 37897 (тридцять сім тисяч вісімсот дев’яносто сім) грн. 40 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” (0300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Джержинського, 14, ідентифікаційний код 33240473) в доход Державного бюджету України 16554 (шістнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 88 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 21.03.2011 р.