Рішення № 14638909, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/31623.03.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Надра»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Дніпро»

простягнення 8050784,12 грн.

за участю прокуратури міста Києва

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Присяжнюк Р.В. (довіреність №13-11-3351 від 09.02.2011); від відповідача –Бірюкова О.М. (довіреність від 25.01.2011);

від прокуратури –Лиховид О.С. СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», (далі –Банк або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Дніпро» (далі –відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №01/2007/302001017 від 15.05.2007 у сумі 80580784,12 грн., з яких 7164500 грн. заборгованості по кредиту, 415024,71 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 471259,41 грн. пені.

01.06.2009, 28.07.2009 позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), подав заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути 8753550,28 грн., з яких 7136384 грн. заборгованості по кредиту, 720244,15 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 896922,13 грн. пені.

09.09.2009 позивачем було уточнено розмір позовних вимог у зв’язку зі зміною ставки НБУ. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог загальна сума позовних вимог склала 8988162,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Кредитним договором.

Відповідач не погодився з зазначеними позивачем сумами заборгованості та зазначив, що позивачем не враховано зарахування зустрічних позовних вимог у сумі 45019,96 грн., яке відбулось згідно з заявою №1228 від 10.08.2009.

Позивач надав суду додаткові пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача, згідно з якими зазначив, що відповідно до ст. 601 ЦК України здійснення зарахування можливе лише щодо дійсних вимог, в той час як у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем за договорами депозитних вкладів перелічених у заяві №1228 від 10.08.2009.

11.12.2009 відповідачем було подано клопотання про проведення судово-економічної експертизи в якій він просив поставити на розгляд експерти наступні питання:

- Чи у відповідності до умов депозитних договорів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 від 16.06.2007; №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 від 23.11.2007, №№ 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 від 18.02.2008, №№ 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, від 03.06.2008, № 40 від 27.06.2008 проводилося нарахування відсотків за користування грошовими коштами та чи відповідають вони діючому положенню про нарахування відсотків за депозитними договорами АКБ «НАДРА».

- Чи у відповідності до укладеного договору по обслуговуванню «Клієнт - банку»були здійснені нарахування «за платеж в опер. время клиент - банк»(29.12.2007, 29.02.2008, 31.03.2008).

- Чи у відповідності до укладених договорі (кредитний договір) нараховувались відсотки по обслуговуванню кредиту та суми комісії.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судом встановлено, що відповідно до клопотання предметом проведення експертизи є відносини сторін щодо правильності виконання умов депозитних договорів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 від 16.06.2007; №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 від 23.11.2007, №№ 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 від 18.02.2008, №№ 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, від 03.06.2008, № 40 від 27.06.2008, які не є предметом даного спору, а також враховуючи, що відповідачем не було доведено необхідності проведення зазначеної експертизи для повного та об’єктивного розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи

31.03.2010 відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи №34/200.

Ухвалою суду від 31.03.2010 зупинено провадження у справі № 34/316 до вирішення пов’язаної з нею справи №34/200 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Дніпро" до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 01/2007/302 001 017 від 15.05.2007.

Ухвалою суду від 27.12.2010 було поновлено провадження у справі.

19.01.2011 відповідачем подано суду аудиторський звіт щодо правильності, своєчасності та повноту нарахування відсотків та комісійних винагород по кредитному та депозитних договорах між сторонами.

02.03.2011 та 22.03.2011 позивач уточнив розмір позовних вимог.

Відповідно до останньої заяви позивач просив стягнути з відповідача 7334971 грн. заборгованості за кредитом, 2660857,15 грн. заборгованості по відсоткам, 45608,91 грн. пені та 485741,25 грн. інфляційних втрат, а всього 10527178,31 грн.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 №2453-17 до ст. 22 ГПК України було внесено зміни, відповідно до яких встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Оскільки подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, містить додаткові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, які не заявлялися до початку розгляду справи, тим самим змінюючи підстави та предмет позову в даній частині, а розгляд справи по суті вже розпочався, суд не приймає до розгляду вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат.

Таким чином, остаточними позовними вимогами є стягнути з відповідача 7334971 грн. заборгованості за кредитом, 2660857,15 грн. заборгованості по відсоткам, 45608,91 грн. пені.

Відповідач заперечив проти задоволення даних позовних вимог з наступних підстав.

Позивачем неправильно розраховано суму заборгованості по кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Згідно з п. 1.2 Кредитного договору видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами, як в валюті ліміту, так і в доларах США за курсом Національного банку України (далі –НБУ) на дату видачі траншів. В той же час, позивачем, в порушення умов договору, було видано транші за комерційним курсом Банку, що не відповідає встановленому курсу НБУ. Таким чином, позивач незаконно присвоїв 29945 грн. та в подальшому нараховував на цю суми відсотки за користування кредитом.

Крім того, у зв’язку з неправильним курсом позивачем помилково зараховано суму повернутого кредиту, а саме 188252,58 грн. замість 202000 грн., що становить 40000 доларів США.

Отже, сума виданих траншів у доларах США становить 1465555 грн., тобто за вирахування суми у розмірі 29945 грн., яку присвоїв банк, незаконними маніпуляціями курсовою різницею при видачі коштів, та суми у розмірі 202000 грн., яку відповідач повернув у банк.

Непогоджуючись з твердженнями відповідача позивачем було надано суду меморіальні ордери на підтвердження сум наданих траншів та виписки з особового рахунку відповідача.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача було зазначено, що транші надавалися у доларах США, а не у гривнях. Відповідно до виписок з рахунків вбачається, що курсова різниця з’явилася внаслідок продажі доларів США Банком за дорученням відповідача, а не внаслідок переведення доларів США в гривню при наданні траншів.

Розгляд справи відкладався неодноразово за клопотаннями сторін. Крім того, сторони неодноразово зверталися з клопотанням про продовження стоків розгляду справи які були задоволені судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали наданих документів та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2007 року між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №01/2007/302001017 (далі –Кредитний договір), відповідно якого Банк зобов'язався на умовах платності, строковості та цільового використання надати кредитні кошти на наступних умовах: ліміт заборгованості за кредитною лінією не може перевищувати 400000 доларів США, термін користування кредитною лінією з 15.05.2007 до 14.05.2008 включно, відсоткова ставка –13,9% річних.

26.11.2007 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої збільшено ліміт кредитування до 750000 доларів США та продовжено термін кредитування до 31.10.2008.

15.02.2008 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, відповідно до якої було змінено умови для отримання траншу.

01.05.2008 сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони визначили, що предметом Кредитного договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів в межах мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт заборгованості за кредитною лінією не може перевищувати 1100000 доларів США; термін користування вставили з 15.05.2007 до 31.12.2008; відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає: 19% річних за користування кредитними коштами, наданими у гривні, та 13,9% річних за користування кредитними коштами, наданими у доларах США; транші в межах кредитної лінії надаються на строк до 31.12.2008; Банк встановлює графік зниження ліміту по кредитній лінії.

05.06.2008 сторонами було укладено додаткову угоду №4 до Кредитного договору, відповідно до якої збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, виданими у гривні, до 23% річних, решта умов залишились без змін.

08.12.2008 сторонами було укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору, відповідно до якої було виключено графік зниження ліміту по кредитній лінії.

Таким чином, строком повернення траншів є 31.12.2008 включно.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, з врахуванням внесених змін, видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами після подачі Позичальником письмових заявок на видачу траншу.

Відповідно до п. 3.1.1 Кредитного договору по мірі надання Позичальником письмових заявок на видачу Траншів в межах кредитної лінії, відповідно до п. 3.2.1. цього Договору, Банк зобов’язується надати Позичальнику транші у безготівковій формі з позичкового рахунку:

- №20722030200001, відкритого в ВАТ КБ «Надра», МФО 337535, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника у ВАТ КБ "Надра" №26006030200505, МФО 337535, при наданні траншів у доларах США;

- №20722030200001, відкритого в ВАТ КБ «Надра», МФО 337535, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника у ВАТ КБ "Надра" №26005030200001, МФО 337535, при наданні траншів у гривнях.

На виконання умов Кредитного договору Банком було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 750000 доларів США та 1697500 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №NL-02 від 16.06.2007 на суму 200000 доларів США (що за курсом 5.05 грн. за 1 долар США еквівалентно 1010000 грн.); № NL-01 від 16.08.2007 на суму 50000 доларів США (що еквівалентно 252500 грн.); № NL-01 від 17.09.2007 на суму 100000 доларів США (що еквівалентно 505000 грн.); № NL_01 від 27.09.2007 на суму 50000 доларів США (що еквівалентно 252500 грн.); № NL_01 від 27.11.2007 на суму 150000 доларів США (що еквівалентно 757500 грн.); № 1 від 19.02.2008 на суму 100000 доларів США (що еквівалентно 505000 грн.); №1 від 20.03.2008 на суму 100000 доларів США (що еквівалентно 505000 грн.); № NL-1 від 05.06.2008 на суму 1697500 грн.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Меморіальний ордер являється розрахунковим документом за яким здійснюється ініціювання переказу. Внутрішньобанківські перекази не можуть перевищувати 2 операційних днів .

Таким чином, меморіальний ордер є належним доказом виконання Банком своїх зобов’язань щодо надання траншів (кредиту) Позичальнику у відповідних сумах.

Крім того, відповідно до наданих виписок з рахунку відповідача, судом встановлено, що кредит у сумі 750000 доларів США було надано в доларах США, а не у гривнях. Відсотки на вказану суму нараховувались у розмірі встановленому для доларів США, а не для гривні. Отже посилання відповідача на порушення Банком договірних норм щодо надання траншів у доларах США за курсом НБУ не відповідає дійсності, оскільки Банк при наданні траншів не здійснював переводу в гривні.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на п. 2.1 Кредитного договору щодо обов’язку Банку надавати транші в доларах за курсом, встановленим НБУ на дату видачі, оскільки 26.11.2007 зміст зазначеного пункту було змінено. До того ж п. 2.1 Кредитного договору в редакції від 15.05.2007 не перешкоджав видачу кредитних коштів у доларах США.

Таким чином, факт надання банком кредиту у сумі 750000 доларів США та 1697500 грн. належним чином доведений.

Відповідно до п. 3.2.4 Кредитного договору Позичальник зобов’язався здійснити погашення отриманих траншів в межах кредитної лінії (тобто до 31.12.2008 включно) шляхом перерахування грошових коштів на рахунки:

- №29091030200001 в ВАТ КБ «Надра», МФО 337535 у доларах США:

- №29091030200001 в ВАТ КБ «Надра», МФО 337535 у гривнях;

забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 31 грудня 2008 року (термін надходження кредитних коштів на рахунок №29091030200001 для траншів, наданих у доларах США; або на рахунок №29091030200001 для траншів, наданих у гривні), а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування Кредитною лінією сплатити одночасно з погашенням заборгованості за Кредитною лінією.

Відповідно до пункту 3.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язався здійснювати щомісячне нарахування відсотків за траншем кредитної лінії в валюті траншу в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, якщо 10 (десяте) число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунки Банку.

Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачуються Позичальником у порядку, передбаченому п. 3.2.3 цього Договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Днем погашення траншів в межах кредитної лінії та нарахованих відсотків вважається день надходження коштів на рахунок Банку №29091030200001 (п. 2.6 Кредитного договору).

В рахунок погашення заборгованості по кредиту відповідачем було перераховано на рахунок Банку 40000 доларів США 30.07.2008 та 29.08.2007 по 20000 доларів США.

Суд не бере до уваги відповідача щодо неправильного застосування курсу при зарахування 40000 доларів США в рахунок погашення кредиту, оскільки договором не передбачено можливості/обов’язку Банку зараховувати в рахунок погашення кредиту, виданого у доларах США, в гривнях за курсом НБУ.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитом становить 710000 доларів США та 1697500 грн. Доказів здійснення додаткових платежів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту сторонами не надано.

Всупереч умов Кредитного договору, відповідачем не було також виконано свого обов’язку щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом (за період з 16.06.2007 до 22.02.2011) становить:

- 224071,04 доларів США –заборгованості по відсоткам за користування кредитом, виданим у доларах США;

- 881710,69 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, виданим у гривні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його таким, що відповідає умовам Кредитного договору. Відповідач також не заперечував порядок нарахування позивачем відсотків за користування кредитом (після того, як було з’ясовано, що відсотки відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, нараховуються виходячи із кількості днів у році 360, а не 365/366).

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Кредитним договором погашена не була. Доказів на спростування тверджень позивача суду не надано.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов Кредитного договору своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 710000 доларів США та 1697500 грн., а також заборгованості щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 224071,04 доларів США –заборгованості по відсоткам за користування кредитом, виданим у доларах США, та 881710,69 грн. –заборгованості по відсоткам за користування кредитом, виданим у гривні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачена, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі, пред’явлених до дострокового погашення, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплату відсотків у розмірі 3855,99 доларів США за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, виданим у доларах США, та 14991,96 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, виданим у гривні.

Перевіривши розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 23.03.2011 заборгованість за кредитом, виданим у доларах США у сумі 710000 доларів США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 794,77 грн. за 100 доларів США) на цю дату становить 5642867 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом, виданим у доларах США, у сумі 224071,04 долари США -- 1780849,41 грн. та заборгованість по пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, виданим у доларах США, у сумі 3855,99 доларів США -- 30646,25 грн.

Разом з тим, враховуючи той факт, що заявлена позивачем сума до стягнення розрахована по курсу 794,01 грн. за 100 доларів США (в меншому розмірі ніж на дату винесення рішення), суд задовольняє вимоги позивача у сумі якій він просив по курсу 794,01 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 10041437,06 грн., з яких:

- 5637471 грн. (що еквівалентно 710000 доларам США) заборгованості по кредиту, виданому у доларах США;

- 1697500 грн. заборгованості по кредиту, виданому у гривні;

- 1779146,46 грн. (що еквівалентно 224071,04 доларам США) заборгованість по відсотках за користування кредитом, виданим у доларах США;

- 881710,69 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, виданим у гривні;

- 30616,95 грн. (що еквівалентно 3855,99 доларам США) пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, виданим у доларах США;

- 14991,96 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, виданим у гривні.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Дніпро» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 26/1, к.62, ідентифікаційний код 23495665) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №01/2007/302001017 від 15.05.2007 у сумі 10041437,06 грн., з яких:

- 5637471 (п’ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. (що еквівалентно 710000 (сімсот десять тисяч) доларам США) заборгованості по кредиту, виданому у доларах США;

- 1697500 (один мільйон шістсот дев’яносто сім тисяч п’ятсот) грн. заборгованості по кредиту, виданому у гривні;

- 1779146 (один мільйон сімсот сімдесят дев’ять тисяч сто сорок шість) грн. 46 коп. (що еквівалентно 224071 (двісті двадцять чотири тисячі сімдесят один) доларам США 04 центам) заборгованість по відсотках за користування кредитом, виданим у доларах США;

- 881710 (вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот десять) грн. 69 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом, виданим у гривні;

- 30616 (тридцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 95 коп. (що еквівалентно 3855 (три тисячі вісімсот п’ятдесят п’ять) доларам США 99 центам) пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, виданим у доларах США;

- 14991 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 96 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, виданим у гривні;

а також 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 28.03.2011.