Рішення № 14638457, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/4125.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

про стягнення частки перестрахового відшкодування

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Ринденко Т.Г. (довіреність № 2/339-11 від 10.02.2011р.);

від відповідача Биков Д.О. (довіреність № 599D/2010 від 09.11.2010р.);

25.03.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»(надалі ПАТ «СК «Партнер», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(надалі ВАТ «Страхова компанія «Універсальна», відповідач) суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних 5066, 76 грн..

В судовому засіданні згідно з представленим витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлені обставини, які свідчать про зміну назви товариства-відповідача, у звязку із прийняттям Закону «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», яке є його правонаступником, що відповідно є підставою для заміни відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання по виплаті частки перестрахового відшкодування за бордеро ризиків № 04 від 30.04.2005р. по страховому випадку із транспортним засобом, що переданий в перестрахування на умовах договору від 01.10.2002р. № 05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії).

Відповідач відзив на позов не надав, доказів сплати частки перестрахового відшкодування на користь позивача не представив.

Провадження у справі порушено ухвалою від 31.01.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між ВАТ «СК «Універсальна»та ЗАТ «СК «Партнер»укладено договір про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 05/20/01, предметом якого є угода сторін про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права, обовязки та взаємну відповідальність сторін.

Згідно з п. 1.2 договору, перестрахування (цесія) страхування страховиком (цедентом) на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником при настанні страхового випадку у перестраховика.

Укладення між сторонами зазначеного договору зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Уклавши додаткову угоду № 6 від 01.01.2005р. до договору № 05/20/01 від 01.10.2002р. сторони дійшли згоди, що перестрахувальник передає, а перестраховик приймає в перестрахування та/або ретроцесію автотранспортні ризики згідно з умовами, викладеними в додатках № 1, 2 до додаткової угоди.

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди № 6, відповідальність перестраховика по автотранспортним засобам, що передаються в перестрахування згідно з додатковою угодою, починається одночасно з настанням відповідальності перестрахувальника.

В додатках до угоди було визначено перестрахувальні тарифи, спеціальні умови, перелік виключень та обмежень, а також форми бордеро заявлених збитків, ризиків та премій, сплачених збитків.

В силу положень договору (п. 6.1) договір укладений на необмежений термін і вступає в силу з дати його підписання обома сторонами.

Згідно бордеро № 04 ризиків та премій, що передаються в перестрахування за період з 01.04.2005р. по 30.04.2005р. позивачем було передано у страхування по договору № 05/20/01 від 01.10.2002р. ризик настання відповідальності по виконанню частини своїх зобовязань в розмірі 27, 42% за укладеним договором, на страхування за яким, прийнято транспортний засіб Деу Сенс Т13110, державний номер НОМЕР_1 (запис № 51).

За складеним страховим актом № 954-6/2200-101 від 20.06.2006р. розмір страхового відшкодування складав 10252, 43 грн., а сплата позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується платіжним дорученням № 2760 від 03.07.2006р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

Про врегульований страховий випадок відповідачу було надіслано повідомлення за вих. 1/1252-07 від 01.08.2007р. у якому зазначалось, що частка відшкодування відповідача складає 2811, 22 грн.. Про отримання відповідачем 08.08.2007р. повідомлення разом із зазначеними в ньому додатками що є підтверджуючими документами, свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, яке в копії залучене до матеріалів справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору № 05/20/01 від 01.10.2002р. відповідач зобовязався перераховувати передаючій стороні, або у випадку її неплатоспроможності та за її дорученням страхувальнику (вигодонабувачу) відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), на протязі 15 банківських днів з дня отримання від передаючої сторони визначених документів (п. 3.3.3 договору).

Виходячи з наведених положень договору, з урахуванням направлення повідомлення про необхідність перерахування частки страхового відшкодування з підтверджуючими документами листом від 01.08.2007р., строк виконання зобовязання щодо виплати на користь позивача частки перестрахування в розмірі 2811, 22 грн. станом на час вирішення спору є таким що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника документів.

Оскільки, розрахунків за вказаним страховим випадком по договору переданому на страхування згідно рахунку-бордеро ризиків № 04 від 30.04.2005р. відповідачем не проведено, доказів сплати частки страхового відшкодування в сумі 2811, 22 грн. суду не надано, суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення заявленої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як про те погоджено сторонами у п. 3.7 договору № 05/20/01 від 01.10.2002р. у випадку порушення умов розрахунків договору однією із сторін, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених договором термінів, від суми заборгованості, за умови, що чинним законодавством на цей час не визначене інше.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Листом НБУ від 17.05.2007р. № 14-011/1150-5118 (8 %) в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 225, 12 грн. (розрахунок приведений у позовній заяві).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1762, 63 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 267, 79 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 05/20/01 від 01.10.2002р. згідно з рахунком-бордеро ризиків № 04 по зазначеному у позові страховому випадку у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(юрид. адреса: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика 24/1, р/р 26003014510001 в ВАТ «Банк «Універсальний»м. Львів, МФО 325707, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»(39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва 75, р/р 26507050000001 в Кременчуцькій філії АКБ «Індустріалбанк»МФО 331304, ідент. код 13958383) 2811, 22 грн. (дві тисячі вісімсот одинадцять гривень 22 копійки) частки страхового відшкодування, 225, 12 грн. (двісті двадцять пять гривень 12 копійок) пені, 1762, 63 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 63 копійки) інфляційних збитків, 267, 79 грн. (двісті шістдесят сім гривень 79 копійок) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 28.03.2011