Рішення № 14638322, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/3010.03.11

За позовом Приватного підприємства "Спецтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід"

про стягнення заборгованості в розмірі 3 930,86 грн.,

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача не з’явився, була Помазна С.І. –дов. № б/н від 07.12.2011 р.

від відповідача Охріменко В.В. –дов. № б/н від 01.03.2011 р.

В судовому засіданні 10.03.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство "Спецтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" про стягнення заборгованості в розмірі 3 930,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року порушено провадження у справі № 13/30 та призначено до розгляду на 17.02.2011 року.

В судове засідання 17.02.2011 року з’явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав повністю. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Проте до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 17.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 року.

09.03.2011 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи буз участі його представника.

10.03.2011 року в судове засідання з’явився представник відповідача. В судовому засідання представник відповідача надав письмовий відзив на позов, у якому заперечує проти позову, та належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 45 від 28.02.2011 року та № 53 від 04.03.2011 року, які підтверджують часткову сплату відповідачем заборгованості за надані автопослуги згідно рахунку СП-0205 від 20.11.2009 року.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав надані сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

13.11.2009 року між Приватним підприємством "Спецтранс" (надалі –позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (надалі –відповідач, замовник) було укладено договір № 9-3321 від 13.11.2009 року (надалі - Договір), яким було передбачено порядок регулювання взаємовідносин сторін Договору по організації міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли ініціатором таких перевезень є одна із сторін, що виступає від імені та по дорученню замовника або перевізника, з якими вони мають відповідні господарські договори або працюють за окремими дорученнями, по окремим заявкам або замовленням.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору сторони визначили, що платежі та взаємні розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів здійснюються шляхом банківського переказу на підставі виставленого рахунку експедитора, що здійснював перевезення та наданих їм товарно-транспортної накладної, СМR та податкової накладної, на його розрахунковий рахунок. Строк оплати послуг - визначається в заявці.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, відповідно до Замовлення №0000000807 від 17.11.2009 року на транспортні - експедиторські послуги, позивачем були надані відповідачу послуги по перевезенню вантажу (кондитерських виробів) за маршрутом м. Макіївка Донецької області - м. Бориспіль Київської області на загальну суму 3500,00 грн.

Факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг без зауважень та застережень не заперечується відповідачем та підтверджується його усними поясненнями та письмовим відзивом на позов.

Як передбачено п.2 Замовлення №0000000807 від 17.11.2009 року, за надані послуги оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів: товарно-транспортної накладної, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ксерокопії ліцензії, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про реєстрацію підприємства. В зв'язку с тяжкою економічною ситуацією в країні строк оплати збільшується до 20-ти банківських днів.

20.11.2009 року зазначені у п. 2 Замовлення документи в тому числі рахунок-фактура №СП-0205 від 20.11.2009 р. на суму 3500,00 грн. були надіслані відповідачу та отримані ним 30.11.2009 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія повідомлення долучена до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги не розрахувався. Таким чином, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 3500,00 грн.

Відповідач не повідомив суд і не надав інформації щодо неналежного виконання позивачем, чи взагалі невиконання Договору № 9-3321 від 13.11.2009 року.

З метою досудового врегулювання спору, 16.04.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити надані послуги в розмірі 3500,00 грн. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

До прийняття рішення у справі відповідач надав належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 45 від 28.02.2011 року на суму 500,00 грн. та № 53 від 04.03.2011 року на суму 500,00 грн., які підтверджують часткову оплату відповідачем суми основного боргу.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення, а не оренди, як зазначає позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2500,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем свої зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 96,94 грн. 3 % річних та 333,92 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення 96,94 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення 333,92 грн. інфляційних втрат –частково, а саме в розмірі 276,50 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2500,00 грн. основного боргу та 96,94 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 333,92 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 276,50 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід"основного боргу в розмірі 1000,00 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (02225, м. Київ, вул.. Архітектора Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного підприємства "Спецтранс" (14037, м. Чернігів, вул.. Борисенка, 47, код ЄДРПОУ 30380850) 2500 (дві тисячі п’ятсот),00 грн. основного боргу, 96 (дев’яносто шість),94 грн. 3% річних, 276 (двісті сімдесят шість),50 грн. інфляційних втрат, 100 (сто),51 грн. державного мита, 232 (двісті тридцять два),55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 17.03.2011