Рішення № 14638173, 23.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.11 Справа № 18/5009/416/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” (10000, м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Телець” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, буд. 166, кв. 135)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” (03069, м. Київ, вул.Кіровоградська, 38/58, літ. В)

про стягнення 206 221,24 грн.

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Мальцева О.О., довіреність б/н від 28.02.2011 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 17.03.2000 р.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 31.01.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Телець” про стягнення 206221,24 грн., а саме: 50000,00 грн. боргу, 5042,47 грн. пені, 928,77 грн. 3 % річних, 4250,00 грн. інфляційних витрат та 146000,00 грн. штрафу, на підставі договору б/н оренди нерухомого майна (майнового комплексу) № 12-УК від 01.10.2009 р., ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Ухвалою суду від 01.02.2011 р. було порушено провадження у справі № 18/5009/416/11, судове засідання призначене на 16.02.2011 р. Даною ухвалою залучено в якості відповідача 2 товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром”. Ухвалою суду від 16.02.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 03.03.2011 р. Ухвалою суду від 03.03.2011 р. строк вирішення спору був продовжений, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 23.03.2011 р. У судовому засіданні 23.03.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги. ТОВ “Аларіт-Пром” надало пояснення по суті спору, яке було прийняте судом до уваги; ТОВ “Аларіт-Пром” просило суд розглядати справу без участі представника товариства.

Представник відповідача (ТОВ “Телець”) у судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив., про час і місце судового засідання був попереджений належним чином. Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду у справі № 18/5009/416/11 були направлені на юридичну адресу ТОВ “Телець”, яка зазначена у позові і у витязі із ЄДРПОУ станом на 14.03.2011 р., повернулися до суду із відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2011 р. підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, розгляд справи був закінчений 23.03.2011 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” (надалі позивач, орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Телець” (надалі відповідач, орендар) 01.10.2009 р. уклали договір оренди нерухомого майна (майнового комплексу) № 12-УК (надалі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 5 (обєкт оренди) за плату, встановлену даним договором.

Обєкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності (САВ № 732242 від 19.12.2008 р. виданим Виконавчим комітетом Бердянської міської ради) (п. 1.3. договору оренди).

Сторони у договорі оренди узгодили (п.п. 2.1., 2.2.), що орендна плата (основна) за даним договором становить 550 000 грн. в т.ч. ПДВ за весь строк дії договору. Орендні платежі здійснюються орендарем у період оздоровчого сезону з червня по серпень місяць включно в наступному порядку:

2.2.1 до 01.07.2010 р. орендар повинен сплатити 200 000 грн. в т.ч. ПДВ;

2.2.2. до 25.07.2010 р. орендар повинен сплати 200 000 грн. в т.ч. ПДВ;

2.2.3. до 15.08.2010 р. орендар повинен сплатити 150 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Орендні платежі перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками-фактурами (п. 2.3. договору).

Договором доручення б/н від 07.06.2010 р., довіритель ТОВ “Будівельна компанія “Укрбурвод” доручило повіреному ТОВ “Аларіт-Пром” отримати від ТОВ “Телець” грошові кошти в сумі 550 000 грн. належні довірителю по договору оренди нерухомого майна від 01.10.2009 р.

Згідно довідки ПАТ “Радикал банку”, на поточний рахунок в національній валюті ТОВ “Аларіт-Пром” за період часу з 09.07.2010 р. по 31.08.2010 р. від контрагента ТОВ “Телець” були грошові надходження на загальну суму 450 000 грн. (призначення платежу у платіжних дорученнях орендна плата за майновий комплекс ДОТ “Чайка” згідно договору 12-УК від 01.10.2010 р. та договору доручення б/н від 07.06.2010 р.).

Відповідач, взяті на себе договірні зобовязання, не виконував належним чином, лише частково сплатив за оренду ДОТ “Чайка”, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем, на момент розгляду справи у суді, виникла заборгованість з орендної плати у сумі 50 000 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. заборгованості з орендної плати, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Подібні приписи містять і норми ст.ст. 283, 286 ГК України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, тому воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо вчасної сплати орендної плати, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судових засіданнях та підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 50000 грн. основного боргу задовольняється судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 928,77 грн. 3% річних за період часу з 01.07.2010 р. по 13.12.2010 р.; 4250,00 грн. втрат від інфляції з 15.08.2010 р. по 15.11.2010 р. та 5042,47 грн. пені за період часу з 01.07.2010 р. по 13.12.2010 р.

Згідно із п. 2.4. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендодавцем з урахуванням пені, індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції у сумі 4 250 грн. з 15.08.2010 р. по 15.11.2010 р. є невірним, а заявлена вимога такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 1862,37 грн. за період часу з вересня по листопад 2010 р.; в частині стягнення 2387,63 грн. втрат від інфляції, суд відмовляє в задоволенні позову у звязку із хибно зазначеною сумою боргу та періодом стягнення втрат від інфляції (позивач, заявляючи до стягнення інфляційні втрати за серпень 2010 р., вказав суму боргу у розмірі 200 000 грн. станом на 15.08.2010 р., суд підкреслює, що борг відповідача по орендній платі станом саме на 15.08.2010 р. складав дійсно 200 000 грн., але це тривало лише один день, оскільки: до 15 серпня 2010 р. борг відповідача був значно меншим (50000,00 грн.), 15.08.2010 р. настав строк чергового платежу (150000,00 грн.); у серпні 2010 р. відповідачем було здійснено ще три платежі 16, 19 та 31 числа; враховуючи викладене, наданий позивачем невірний розрахунок, «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», викладені в листі ВСУ № 62-97р від 03.04.1997 р., суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги в частині стягнення 2387,63 грн. втрат від інфляції).

Розрахунок 3 % річних у сумі 928,77 грн. за період часу з 01.07.2010 р. по 13.12.2010 р. суд знаходить вірним, а вимогу позивача, в цій частині, такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із п. 6.4. договору, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату виникнення боргу від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнав його вірним, а вимогу позивача про стягнення із відповідача 5042,47 грн. пені за період часу з 01.07.2010 р. по 13.12.2010 р. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 146000,00 грн. штрафу, у звязку із тим, що відповідач прострочив виконання зобовязання з повернення нерухомого майна з 02.02.2010 р., обґрунтувавши свою вимогу про стягнення штрафу пунктом 6.5. договору, де сторони обумовили, що у випадку неповернення орендарем обєкту оренди в зазначений даним договором строк, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 2000,00 грн. за кожен день прострочення.

Суд знаходить дану вимогу необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне.

По-перше, сторони у пункті 6.5. договору помилково визначили правову природу вказаної господарсько-правової санкції, як штраф, оскільки штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України); тобто штраф не стягується за кожен день прострочення, а є кратним якомусь відсотку від суми невиконаного грошового зобовязання; або встановлюється у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання; або у певній, визначеній грошовій сумі; або у кратному розмірі вартості товарів, робіт, послуг тощо.

По-друге, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 даного Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Аналізуючи пункт 6.5. договору, суд приходить до висновку, що сторони визначилися із відповідальністю за неповернення орендарем обєкту оренди у визначений договором строк. Законодавець передбачив такий випадок, статтею 758 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже законом, щодо найму (оренди), визначено і вид цивільно-правової відповідальності і розмір штрафної санкції за порушення зобовязання з повернення найманої речі.

По-третє, жодного звернення до відповідача з приводу повернення обєкту оренди або щодо підписання акту приймання-передачі обєкту оренди позивачем суду не надано. Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування обєктом оренди з дати підписання договору оренди та акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін даного договору. Згідно із п. 7.1. договору, договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 01.10.2010 р., а в частині виконання сторонами майнових зобовязань (по орендній платі, пені) до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Позивач вказав початок нарахування штрафу 02.02.2010 р., наступний день після дати вказаної у п. 7.1. договору, однак, пунктом 3.4. договору визначено, що у разі припинення договору оренди (дострокового розірвання, закінчення строку дії договору, тощо) обєкт оренди повертається орендодавцю за актом приймання-передачі у строк не більше 5 днів з дати припинення договору. Таким чином, фактично строк початку прострочення виконання зобовязання з повернення нерухомого майна відповідачем, буде інший, із врахуванням 5-ти денного строку на повернення обєкту оренди за актом приймання-передачі. З огляду на вище зазначене, позивач не обґрунтував підстави зазначення часу початку прострочення відповідачем свого зобовязання щодо повернення майна з 02.10.2010 р. та не зазначив кінцевий термін нарахування штрафу.

Таким чином, в частині стягнення із відповідача 146000,00 грн. штрафу, у задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували позицію позивача.

З огляду на вище зазначене, позов задовольняється частково.

При порушення провадження у даній господарській справі, судом було залучено в якості відповідача 2 товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром”, однак при розгляді справи по суті, встановлено, що у ТОВ “Будівельна компанія “Укрбурвод” відсутні позовні вимоги до ТОВ “Аларіт-Пром”. Суд прийшов до висновку замінити статус ТОВ “Аларіт-Пром”, а саме: виключити дану юридичну особу із учасників процесу в якості відповідача 2 та залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 24, 27, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Телець” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, буд. 166, кв. 135; код ЄДРПОУ 23789355, р/р 26006330371141 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” (10000, м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7, код ЄДРПОУ 01416317, р/р 2600322471 в ВАТ “Український професійний банк” м. Київ, МФО 300205) 50 000 (пятдесят тисяч) грн. основного боргу, 5 042,47 (пять тисяч сорок дві) грн. 47 коп. пені, 928,77 (девятсот двадцять вісім) грн. 77 коп. 3 % річних, 1 862,37 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн. 37 коп. втрат від інфляції, 578,34 (пятсот сімдесят вісім) грн. 34 коп. державного мита та 66,18 (шістдесят шість) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В частині стягнення із ТОВ “Телець” 146000,00 грн. штрафу та 2387,62 грн. втрат від інфляції в позові відмовити.

4.Виключити ТОВ “Аларіт-Пром” зі складу учасників процесу в якості відповідача 2.

5.Залучити товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт-Пром” (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, літ. В) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 04.04.2011 р.