Рішення № 14638063, 04.04.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2011р. Справа № 5008/259/2011

За позовом Дочірнього підприємства з 100% - іноземною інвестицією „Сіменс Україна”, м. Київ

до Мукачівської Центральної районної лікарні, м. Мукачево

про стягнення заборгованості у загальній сумі 37 438,73грн. (в тому числі сума 28 641,60грн. –основного боргу, сума 4 101,48грн. –інфляційні нарахування, сума 1 285,34грн. –три проценти річних та сума 3 410,31грн. –нарахована пеня),

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача : -

від відповідача: не з”явився

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство з 100% - іноземною інвестицією „Сіменс Україна”, м. Київ (далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Мукачівської Центральної районної лікарні, м. Мукачево (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 37 438,73грн. (в тому числі сума 28 641,60грн. –основного боргу, сума 4 101,48грн. –інфляційні нарахування, сума 1 285,34грн. –три проценти річних та сума 3 410,31грн. –нарахована пеня).

Явка уповноваженого представника позивача у судове засідання, при надісланні до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду від 15.03.2011р. про порушення провадження у справі №5008/259/2011 документів, судом не визнавалась обов”язковою, а на власний розсуд даного позивача.

Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2011р. про порушення провадження у справі №5008/259/2011, надіслано до матеріалів справи листа від 23.03.2011р.№1-юр/2011 (вхідний номер канцелярії суду 05/1-16-3101/2011 від 25.03.2011р.), в якому наведено письмове нормативне обґрунтування заявленої до стягнення суми 3 410,31грн. пені, нарахованої за період з 01.09.2009р. по 31.03.2010р. Зокрема зазначено ту обставину, що нарахування суми 3 410,31грн., як пені на наявну суму 28 641,60грн. заборгованості за період з 01.09.2009р. по 31.03.2010р. проведено відповідно до вимог п.6 ст.232 ГК України в межах шість місяців від дня коли зобов”язання мало бути виконано та зазначено обставину того, що дану суму пені заявлено до стягнення в межах строку, передбаченого вимогами п.п.1 п.2 ст.258 ЦК України, тобто в межах одного року від дати 31.03.2010р. припинення нарахування пені та який (строк спеціальної позовної давності) закінчується 31.03.2011р.

Також долучено засвідчену копію з рахунку №40009473 від 13.08.2009р. на суму 28 641,60грн. та у даному листі наведено обставину щодо непогашення відповідачем перед позивачем станом на 23.03.2011р. заборгованості у сумі 28 641,60грн. по основному боргу (а.с.34-36).

Відповідач у дане судове засідання свого уповноваженого представника не забезпечив. Разом з тим, від відповідача до матеріалів справи надійшов письмовий відзив від 21.03.2011р. за №335/01-6 на позов, в якому наведено обставину щодо наявності важкого фінансового становища відповідача, що пов”язано з недостатнім бюджетним фінансуванням та на цій підставі просить суд не стягувати з відповідача нараховану суму пеню та штрафні санкції (а.с.32).

Оскільки у справі наявні всі доказові матеріали, необхідні для вирішення спору, тому у даному судовому засіданні дана справа вирішується судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п.1.1 р.1 укладеного Договору №40009473 від 14.08.2009р. (далі –Договір, а.с.13-15), позивачем, як Виконавцем, було виконано для відповідача, як Замовника, роботи з діагностики несправності апаратів Multix Swing та Somatom Spirit , що підтверджується актом виконаних робіт від 20.08.2009р., підписаним сторонами Договору та скріпленим печатками сторін Договору (а.с.16), вартість яких (робіт) становила суму 28 641,60грн., що зазначено в рахунку №40009473 від 13.08.2009р. (а.с. 36).

Відповідно до п.3.1 р. 3 вищезазначеного Договору, оплата здійснюється на поточний рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів від дати підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також необхідність виконання взятого на себе зобов”язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.

Оскільки, відповідачем, як Замовником, не було здійснено оплату отриманих послуг на поточний рахунок Виконавця у сумі 28 641,60грн., яка зазначена у рахунку №40009473 від 13.08.2009р. та у строк, передбачений п.3.1 р. 3 Договору, позивачем на адресу відповідача надсилались, як претензія, так і листи про необхідність оплати вартості отриманих послуг (а.с. 17-18, 20-22). Однак відповідачем вказані вимоги були залишені без задоволення.

З урахуванням вищезазначеного, відповідачем не було оплачено вартість отриманих послуг на загальну суму 28 641,60грн. у строк, передбачений п.3.1 р. 3 вищезазначеного Договору, тому, з врахуванням вищезазначених норм ЦК України та ГК України, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28 641,60грн., є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами та дана заборгованість не заперечена відповідачем у письмовому відзиві від 21.03.2011р. за №335/01-6 на позов, а тому вказана сума 28 641,60грн. боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Пунктом 6.3 розділу 6 Договору передбачено, що при простроченні терміна для проведення розрахунків за Договором (пункт 3.1), Виконавець управі вимагати від Платника сплати за кожний день прострочення платежу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної вартості Договору.

Відповідно до вимог п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України позивачем в межах шестимісячного строку від дня (з 01.09.2009р.), коли зобов”язання у сумі 28 641,60грн. мало бути виконано Замовником відповідно до вимог п.3.1 р. 3 вищезазначеного Договору, правомірно нараховано суму 3 410,31грн. пені по періоду з 01.09.2009р. по 31.03.2010р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, що передбачено вимогами п. 6.3 р. 6 Договору та що також відповідає вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Стаття 258 ЦК України регулює спеціальну позовну давність, зокрема п.1 ч.2 даної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, до заявленої позивачем вимоги про стягнення неустойки у вигляді нарахованої пені по сумі основного боргу підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік, передбачена п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

За таких обставин, спеціальна позовна давність в один рік до вимоги про стягнення неустойки у вигляді пені, підлягає застосуванню по періоду з 14.03.2010р. по 31.03.2010р. (дата надходження до господарського суду Закарпатської області позовної заяви позивача від 28.02.2011р. вих. 1-юр/2011), що підтверджується штампом канцелярії суду - вх. №05/1-20-320/2011 від 14.03.2011р., проставленим на позовній заяві (а.с.2).

З урахуванням вищенаведеного та із зазначеного позивачем в позовній заяві розрахунку нарахування пені за кожен день прострочення (а.с.5-6), із загальної суми 3 410,31грн. пені, нарахованої на суму 28 641,60грн. боргу по періоду з 01.09.2009р. по 13.03.2010р. заявлено до стягнення суму 3 136,84грн. пені зі спливом спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України та що спростовує наведену позивачем у листі від 23.03.2011р.№1-юр/2011 (а.с.34-35) обставину щодо правомірності застосування строку спеціальної позовної давності в один рік , відповідно до вимог п.п.1 п.2 ст.258 ЦК України, щодо заявлення до стягнення суми 3 410,31грн. пені, нарахованої за період з 01.09.2009р. по 31.03.2010р.

За вищенаведених обставин, в даній частині позовних вимог щодо заявлення до стягнення суми 3 136,84грн. пені, із загальної суми 3 410,31грн. пені, нарахованої на суму 28 641,60грн. боргу по періоду з 01.09.2009р. по 13.03.2010р., слід відмовити.

Разом з тим, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, від строку 14.03.2011р. надходження позовної заяви до господарського суду (вхідний номер канцелярії суду 05/1-20-320/2011 від 14.03.2011р.), є правомірним заявлення позивачем до стягнення з відповідача суми 273,47грн. пені (28 641,60грн. х 20,5% (розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді з 14.03. по 31.03.2010р.) / 365 днів (кількість днів у році) х 17 днів (період нарахування пені з 14.03. по 31.03.2010р.), нарахованої по періоду з 14.03.2010р. по 31.03.2010р. із загальної суми 3 410,31грн. пені заявленої до стягнення у відповідності з наведеним позивачем в позовній заяві розрахунком нарахування пені за кожен день прострочення (а.с.5-6) та яка (сума 273,47грн. пені від загальної суми 3 410,31грн. пені заявленої до стягнення) підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що таке право господарському суду надано щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) у виняткових випадках.

Сторона, при заявлені до стягнення з боржника в судовому порядку суми основного боргу, може використати своє право що заявлення до стягнення ще й інфляційних нарахувань та трьох процентів річних передбачених вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України та таке право не може бути обмежено ніким, в тому числі і судом.

Оскільки сума 273,47грн. пені, яка вважається правомірно заявленою до стягнення по періоду з 14.03.2010р. по 31.03.2010р., з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, із загальної суми 3 410,31грн. пені заявленої до стягнення, є незначною, тому суд не вбачає наявність підстав для її (суми 273,47грн.пені) зменшення із застосуванням вимог п. 3 ст. 83 ГПК України та не може бути застосовано судом вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру індексу інфляції та трьох процентів річних, з огляду на вищевикладене.

За вищенаведених обставин, є правомірним, відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування позивачем відповідачеві суми 4 101,48грн. інфляційних нарахувань та суми 1 285,34грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму 28 641,60грн. основного боргу, розгорнутий розрахунок яких наведений у позовній заяві та правомірним заявлення таких сум до стягнення, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача частково відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті держмита в розмірі 343грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 526, 530, 625 ч.2 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Мукачівської Центральної районної лікарні /м. Мукачево, вул. Пирогова, 8-13, ідентифікаційний код 01992831/ на користь Дочірнього підприємства з 100% - іноземною інвестицією „Сіменс Україна” /м. Київ, Солом»янський район, вул. Миколи Грінченка, 4-В, ідентифікаційний код 24940089/ загальну суму 34 301,89грн. (в тому числі сума 28 641,60грн. –основний борг, сума 4 101,48грн. –інфляційні нарахування, сума 1 285,34грн. –три проценти річних та частково сума 273,47грн. –пеня), частково суму 343грн. часткового відшкодування понесених витрат по сплаті держмита та частково суму 216грн. часткового відшкодування понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову, відмовити

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець.