Рішення № 14638014, 28.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2011 Справа № 11/33

За позовом прокурора м.Ужгорода в інтересах держави в особі: Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, м.Ужгород

до відповідача 1: Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача 3: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

-Закарпатська обласна рада, м. Ужгород та

-Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 05.02.2010р. „Про перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу” в частині затвердження приватизації підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та

-визнання договору від 14.02.2006р. №792/0 оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 (підвального приміщення для використання під склад загальною площею 60кв.м.) недійсним,

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви прокуратури м. Ужгорода від 18.06.2010р. №1868вих.10)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Резуненко О.А. представник за довіреністю №10/1 від 28.10.2010р.

від відповідача 1 - не зявились

від відповідача 2 ОСОБА_3 представник за довіреністю від 13.12.2010р.

від відповідача 3 не зявився

від прокуратури Андрейчик А.М. прокурор відділу облпрокуратури

від третіх осіб не зявились

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 17.03.2011р. судом за згодою сторін у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 28.03.2011р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в підтвердження своїх доводів та заперечень.

Представник позивача та прокурор підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та поданих суду відповідних

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

поясненнях та запереченнях. Зокрема, свої позовні вимоги прокурор та позивач обґрунтовують тим, що вказані приміщення є частиною меморіального будинку музею ім. Й. Бокшая, створеного наказом Міністерства культури України на базі власності, переданої ОСОБА_5 до комунальної власності в розмірі 1/2 частини всього будинку АДРЕСА_1 для створення меморіального музею, тому повинно використовуватися виключно в цілях і діяльності самого музею в порядку визначеному Законом України „Про музей та музейну справу”.

Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.92 „Про комунальну власність області та програму її приватизації” у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 №311, у комунальну власність областей із державного майна у сфері „Культура" передано „музеї", Закарпатською обласною радою прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ім. Й. Бокшая, переданий на баланс Краєзнавчого музею згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.89 №33 „Про використання та збереження памяток історії та культури м. Ужгорода". Прокурор наголошує на тому, що 1/2 частина спірного будинку подарована колись державі перебувала з 1979 по 1989 роки на балансі Ужгородської міської ради народних депутатів, при цьому будучи власністю держави, в подальшому у 1989 році передана на баланс державному Краєзнавчому музею, а відповідно до наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України та рішення Закарпатської обласної ради передана у комунальну власність області. Вона включає в себе 3 підвальні приміщення, квартиру на другому поверсі та пів горища, що є одним цілим і використовується за цільовим призначення, а саме в цілях ефективного функціонування створеного меморіального будинку-музею ім. Й. Бокшая.

Вважають, що оспорювані рішення та договір суперечать ст.ст. 24, 32 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.11,21 Закону України „Про музей та музейну справу”, Закону України „Про охорону культурної спадщини”.

Крім того, договір оренди суперечить вимогам ст.ст. 327, 328, 345 Цивільного кодексу України, а тому, з посиланням на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, прокурор просить визнати його недійсним.

Заперечує обґрунтованість доводів відповідача 2 про пропущення строку позовної давності у даному спорів з огляду на те, що про факт порушення вимог діючого законодавства та права комунальної власності області на 1/2 частину спірного будинку з боку Ужгородської міської ради прокуратурі міста Ужгорода стало відомо тільки в жовтні 2009 року в ході проведення перевірки за зверненням управління культури Закарпатської ОДА від 27.10.09 за № 01-13/1091-03 за наслідками якої у господарський суд Закарпатської області пред'явлено дану позовну заяву. Закарпатському обласному художньому музею ім.Й.Бокшая про неправомірні дії Ужгородської' міської ради стало відомо після видачі управлінням культури Закарпатської ОДА наказу №01-05/139 від 26.06.09 щодо передачі меморіального будинку-музею ОСОБА_5 із балансу Закарпатського обласного краєзнавчого музею на баланс художнього музею.

Представник відповідачів 1 та 3 заперечує з приводу обґрунтованості доводів позивача та прокуратури з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що 04 травня 1979 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, за наслідками розгляду листа члена Спілки

письменників ОСОБА_6 та заяви доньки і сина народного художника УРСР Ф.Ф. ОСОБА_5 прийнято рішення №222 від 04.05.1979 „Про довідку обкому партії та облвиконкому „Про наслідки розгляду листа члена Спілки письменників тов. ОСОБА_6

І.М.", яким вирішено прийняти на комунальний баланс 1/2 частини будинку /другий

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

поверх/ по АДРЕСА_1, що належить т.т. ОСОБА_8 на правах власності після смерті батька, народного художника УРСР ОСОБА_5 згідно поданої заяви та порушити клопотання перед виконкомом Закарпатської обласної ради народних депутатів прийняти рішення про створення в м. Ужгороді художньо-меморіальних квартир - музеїв народного художника УРСР ОСОБА_5 та відомого живописця ОСОБА_9.

А відтак, вважає, що наявні в матеріалах справи документи беззаперечно підтверджують, що Ужгородська міська рада є власником підвальних приміщень площею 60,00 кв.м. у будинку АДРЕСА_1. Дане право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджує Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2173115 виданий 03.12.2003 року КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації».

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода», видана 07.10.2010 року, в якій зазначено, що будинок №74 по вул. Другетів зареєстровано за Ужгородською міською радою - '/2 частина (в тому числі підвальні приміщень площею 60,00 кв.м.), ОСОБА_1 Ѕ частина, а також Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якій зазначено, що підставою набуття відповідачем-1 права власності на спірне підвальне приміщення, є рішення органу місцевого самоврядування №222 від 04.05.1979 року.

Представник відповідача 2 також заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд у їх задоволенні відмовити повністю з огляду на наступне.

Вважає, що позовна заява, не містить жодного обгрунтування правомірності звернення прокуратури м. Ужгород до суду в інтересах Закарпатського обласного художнього музею ім. И.Бокшая, який власником спірного приміщення не є.

Ні позивачем, ні прокурором не обґрунтовано, які права позивача у даному випадку порушено оспорюваними договором та рішенням та в чому полягає порушення прав позивача. В будь-якому випадку, виходячи із доводів, наведених у позові, Закарпатський обласний художній музей ім. И. Бокшая не є належним позивачем у даній справі.

Просить також взяти до уваги те, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перебування на балансі Закарпатського краєзнавчого музею і Закарпатського обласного художнього музею імені Бокшая спірних підвальних приміщень. Зокрема, вважає, що в матеріалах справи відсутні документи (зокрема, передавальний акт, акт передачі на баланс тощо), які б підтверджували передачу саме спірних підвальних приміщень на баланс Закарпатського Краєзнавчого музею у 1989 році відповідно до рішення виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.89 №33 «Про використання та збереження пам'яток історії та культури м. Ужгорода».

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 04 травня 1979 року №222 „Про довідку обкому партії та облвиконкому „Про наслідки розгляду листа члена Спілки письменників тов. ОСОБА_6.", вирішено прийняти на комунальний баланс 1/2 частини будинку /другий поверх/ по АДРЕСА_1, що належить т.т. ОСОБА_8 на правах власності після смерті батька, народного художника УРСР ОСОБА_5 згідно поданої заяви. Однак, з вказаного рішення випливає, що для створення музею нащадки художника передали саме другий поверх будинку, оскільки саме ця частина будинку їм належала, без допоміжних примушень.

Акт конкретного користування від 02.12.1980 року, затверджений рішенням виконкому Ужгородської ради народних депутатів №68 від 25.02.1981 року, на який

посилається позивач, не може вважатися належним доказом того, що підвальні приміщення є складовою частиною музею та були відповідно передані виконкомом

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

Ужгородської міської ради на баланс Закарпатського краєзнавчого музею у 1989 році.

Наголошує, що на момент розгляду у господарському суді справи №11/33, а ні законом, а ні яким-небудь судовим рішенням не встановлена незаконність набуття Ужгородською міською радою права власності на спірне приміщення, а отже таке право власності вважається правомірним та повною мірою захищається статтею 13 Конституції України.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що Ужгородська міська рада є власником підвальних приміщень площею 60,00 кв.м. у будинку АДРЕСА_1. Дане право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджує Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2173115 виданий 03.12.2003 року КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації».

Крім того, в матеріалах справи наявний лист (вих. № 57 від 08.04.2005 року) Закарпатського краєзнавчого музею, з якого вбачається, що орган охорони культурної спадщини - Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації надало погодження, зокрема, на оренду та приватизацію підвального приміщення буд. № 74 по вул. Другетів, що є об'єктом спору по даній справі, про що зроблено відповідний напис на вказаному листі.

Окрім того, у позовній заяві ставиться вимога про визнання договору від 14.02.2006р. №792/0 оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 (підвального приміщення для використання під склад загальною площею 60 кв.м.) недійсним.

Однак, відповідач 2 вважає, що позивачем та прокурором пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем 2 у спорі, а відтак, є підставою для відмови у позові.

У підтвердження наведеного просить суд взяти до уваги те, що позивачеві було відомо про перебування спірного підвального приміщення у власності Ужгородської міської ради та намір передачі його в оренди, підтвердженням чого є лист (вих. № 57 від 08.04.2005 року) Закарпатського краєзнавчого музею, з якого вбачається, що орган охорони культурної спадщини - Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації надало погодження, зокрема, на оренду та приватизацію підвального приміщення буд. № 74 по вул. Другетів в м. Ужгород.

З вищевказаного випливає, що оскільки з моменту укладення оскаржуваного договору оренди до моменту звернення до суду з позовною заявою пройшло більше трьох років, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Представник третіх осіб - Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що реєстрація права власності на спірні приміщення за Ужгородською міською радою відбулась в порушення вимог

чинного законодавства та фактичних обставин, оскільки рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.92 „Про комунальну власність області та програму її приватизації” у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 №311, у комунальну власність областей із державного майна у сфері „Культура" передано „музеї", Закарпатською обласною радою прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5, переданий на баланс Краєзнавчого музею згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.89 №33 „Про використання та збереження памяток історії та культури м. Ужгорода".

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, прокуратури, третіх осіб та відповідачів, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, за наслідками розгляду листа члена Спілки письменників ОСОБА_6 та заяви доньки і сина народного художника УРСР ОСОБА_5, 04.05.1979 було прийнято рішення за №222 "Про довідку обкому партії та облвиконкому "Про наслідки розгляду листа члена Спілки письменників тов. ОСОБА_6", яким вирішено прийняти на комунальний баланс 1/2 частини будинку /другий поверх/ по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8 на правах власності після смерті батька, народного художника УРСР ОСОБА_5, згідно поданої заяви та порушити клопотання перед виконкомом Закарпатської обласної ради народних депутатів прийняти рішення про створення в м. Ужгороді художньо-меморіальних квартирмузеїв народного художника УРСР ОСОБА_5 та відомого живописця ОСОБА_9.

Наказом Міністерства культури Української РСР від 06.02.1980 р. за № 126 створено в м. Ужгороді меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5, як відділ Закарпатського краєзнавчого музею, та вирішено видатки на утримання проводити за рахунок бюджету Закарпатської області.

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.1989 № 33 "Про використання та збереження памяток історії та культури м.Ужгорода" з метою забезпечення постійного нагляду за памятками історії та культури, додержання належного технічного стану, державний меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5 передано на баланс державному Краєзнавчому музею.

Рішенням 23 сесії пятого скликання Закарпатської обласної ради від 27.02.2009 № 785 "Про зміни в структурі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая та Закарпатського обласного краєзнавчого музею" виведено зі структури Закарпатського обласного краєзнавчого музею меморіальний будинок-музей народного художника України ім. ОСОБА_5 та ОСОБА_11 і введено їх в структуру Закарпатського обласного художнього музею імені Й.Бокшая.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів № 139 від 21.05.1985 р., будинок АДРЕСА_1, в якому жив і працював народний художник УРСР ОСОБА_5, відділом охорони памяток історії та культури при управлінні культури Закарпатської облдержадміністрації внесено в реєстр памяток історії місцевого значення під охоронним номером 642.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.02.1981 №68, затверджено акт конкретного користування будинком АДРЕСА_1 між співвласниками, згідно якого 1/2 частина будинковолодіння АДРЕСА_1, яке прийнято виконкомом в комунальну власність та на базі якого створено меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5 включає в себе приміщення другого поверху, підвальні приміщення № 3 площею 20,3 кв.м, № 4 розміром 20,58 кв.м, № 5 розміром 20,02 кв.м.

Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, яким у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5.

Судом також встановлено, що 14.02.2006р. між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, якій на праві приватної спільної часткової власності належить інша 1/2 частина будинку №74 по вул. Другетів (Горького) в м. Ужгороді, на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2004, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 60,0кв.м для використання під склад.

Рішенням 5 сесії пятого скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. № 1353 "Про доповнення до рішення V сесії міської ради V скликання від 25.12.2009 р. № 1330 "Про Програму приватизації та перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році" доповнено перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу, зокрема, підвальним приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (орендар підприємець ОСОБА_1, площа згідно договору оренди 60,0кв.м, склад), про що у газеті "Ужгород" від 13.02.2010 р. розміщено відповідну інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога прокурора про скасування рішення Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. "Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" в частині приватизації підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 792/0 від 14.02.2006 р., укладеного між управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та підприємцем ОСОБА_1

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, Наказом Міністерства культури Української РСР від 06.02.1980 р. за №126 в м. Ужгороді було створено меморіальний будинок-музей ім. ОСОБА_5, як відділ Закарпатського краєзнавчого музею, та вирішено видатки на утримання проводити за рахунок бюджету Закарпатської області. Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", відповідно,прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ОСОБА_5.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з постановами Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.11.1991. № 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою передбачено також порядок розмежування майна між власністю областей та власністю районів, міст обласного підпорядкування тощо. Вказаною постановою затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, музеї.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311, яким у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ОСОБА_5.

Статтею 6 Конституції України встановлено обов'язок органів законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених нормами Конституції межах і відповідно до законів України.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачених Конституцією і Законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятих в межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органів місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки вказане рішення прийняте з порушенням зазначених приписів Конституції України та Законів України, порушує права та законні інтереси позивача , то його слід визнати незаконним та скасувати.

Відтак, суд прийшов до висновку, що спірний будинок з підвальними приміщеннями, які передані приватному підприємцю - фізичній особі ОСОБА_1 в оренду згідно спірного договору, подаровані державі дітьми художника ОСОБА_5 перебували на балансі Ужгородської міської ради з 1979 по 1989 роки, з 1989 року - на балансі Державного Краєзнавчого музею, не виходили з власності держави, а з грудня 1992 року перейшли у комунальну власність області і з неї не вибували до цього часу.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

Тобто, Ужгородська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, а Управління майнової політики Ужгородської міської ради, укладаючи з підприємцем ОСОБА_1 оспорюваний договір оренди підвальних приміщень, розпорядились майном, не будучи його власником.

Пунктом 3 ст.2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що не можуть бути обєктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами і доповненнями), вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 Роз'яснення).

Правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно частини 1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки оспорюваний у даній справі правочин суперечить зазначеним вище нормам закону, то його належить визнати недійсним на підставі частини першої ст.203 та частини першої ст.. 215 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідачів про те, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перебування на балансі Закарпатського краєзнавчого музею і Закарпатського обласного художнього музею імені Бокшая спірних підвальних приміщень, зокрема, відсутні документи (зокрема, передавальний акт, акт передачі на баланс тощо), які б підтверджували передачу саме спірних підвальних приміщень на баланс Закарпатського Краєзнавчого музею у 1989 році відповідно до рішення виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.89 №33 «Про використання та збереження пам'яток історії та культури м. Ужгорода», не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що такі доводи відповідачів є припущенням і ними не подано відповідних та належних доказів, які б спростовували б позицію позивача та прокуратури в даному спорі.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

Також не можуть бути взяті судом до уваги заперечення відповідачів про пропущення позивачем та прокуратурою строків позовної давності з огляду на таке.

За правилом вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, частиною 4 статті 268 ЦК України передбачено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Відтак, оскарження позивачем та прокуратурою акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності Закарпатської обласної ради на спірне майно, здійснено без порушення строків позовної давності. Окрім того, про факт порушення вимог діючого законодавства та права комунальної власності області на 1/2 частину спірного будинку з боку Ужгородської міської ради прокуратурі міста Ужгорода стало відомо тільки в жовтні 2009 року в ході проведення перевірки за зверненням управління культури Закарпатської ОДА від 27.10.09 за № 01-13/1091-03 за наслідками якої у господарський суд Закарпатської області пред'явлено дану позовну заяву. Закарпатському обласному художньому музею ім.Й.Бокшая про неправомірні дії Ужгородської' міської ради стало відомо після видачі управлінням культури Закарпатської ОДА наказу №01-05/139 від 26.06.09 щодо передачі меморіального будинку-музею ОСОБА_5 із балансу Закарпатського обласного краєзнавчого музею на баланс художнього музею.

Не можуть бути взяті також до уваги заперечення відповідачів про те, що оспорюваних акт та договір не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спорі з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою міста Ужгорода подано до господарського суду позовну заяву з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради як такого, що суперечить вимогам діючого законодавства України в сфері охорони культурної спадщини, контроль за виконанням яких покладено на відповідні органи на місцях, в даному випадку це Закарпатський обласний художній музей ім.Й.Бокшая, в структуру якого входить меморіальний будинок-музей ОСОБА_5 та який підпорядковується управлінню культури Закарпатської обласної державної адміністрації. Крім того, оскаржувані документи порушують права власника спірного об'єкту - Закарпатську обласну раду, яка залучена до участі у даній справі.

За таких обставин, Закарпатський обласний художній музей ім.И.Бокшая є належним позивачем у даній справі.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2011 року по справі № 11/33

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 5 сесії 5 скликання (пятнадцяте пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 05.02.2010 "Про перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" в частині затвердження підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

3. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №792/0 від 14.02.2006, укладений між управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та підприємцем ОСОБА_1.

4. Стягнути з Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл.Поштова, 3, код 33868924), Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл.Поштова, 3, код 204425548), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) солідарно:

а) в дохід державного бюджету України суму 85грн. державного мита (одержувач: УДК у м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, код 812016, рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, символ звітності банку 095);

б) в дохід бюджету м.Ужгород суму 236грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (одержувач Державний бюджет м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, символ звітності банку 264).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя О.Ф. Ремецькі