Рішення № 14637915, 29.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2011 Справа № 5008/261/2011

за позовом державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача державного підприємства „Ужгородське лісове господарство”, с. Кам’яниця Ужгородського району

про відшкодування нанесених збитків в сумі 31 328,61 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Данч Н. О., (представник за довіреністю № 86/05 від 12.01.2011 року)

Від відповідача –Геккер В. Е., (представник за довіреністю № 03-251 від 29.03.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, м. Ужгород до державного підприємства „Ужгородське лісове господарство”, с. Кам’яниця Ужгородського району про відшкодування нанесених збитків в сумі 31 328,61 грн.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 3191/2011 від 29.03.2011 року) поданим в судовому засіданні представник відповідача заперечив позов з мотивів викладених у ньому, зокрема, посилається на обставини землекористування, тоді як позов стосується правовідносин охорони, використання та відтворення лісів.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та заперечила обгрунтованість і правомірність позиції відповідача зазначену у відзиві на позов, про що стверджено письмово (вх. № 3192/2011 від 29.03.2011 року).

Розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/261/2011

від 29.03.2011 року

Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено планову перевірку ДП „Ужгородське лісове господарство” у січні –лютому 2010 року якою встановлено, що при веденні лісового господарства не дотримані вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

За результатами перевірки 03.02.2010 року складено акт в якому вказані порушення, а саме: незаконна рубка дерев на лісосіках масою 7,23 м3; пошкодження дерев до ступеня припинення росту масою 3,83 м3, незадовільна та несвоєчасна очистка місць рубок від парубкового залишку на площі 2,4 га; порушення термінів проведення санітарних рубок масою 4,1 м3; незаконна рубка дерев в насадженні масою 0,37 м3.

За даними перевірки, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 „Про затвердження такс для обчислення шкоди заподіяної лісу” та Санітарних Правил в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 відповідачу нараховані збитки за порушення вимог лісового законодавства в сумі 31 328,61 грн.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового господарства у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Зазначені підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/261/2011

від 29.03.2011 року

відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально –правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов’язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов’язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права –у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

У вирішенні спору, щодо відшкодування шкоди заподіяної порушенням вимог лісового законодавства за обставин встановлення контролюючими органами при проведення перевірки дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушень, суд виходив з того що обов’язки із забезпечення охорони захисту відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних користувачів.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/261/2011

від 29.03.2011 року

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства „Ужгородське лісове господарство” (с. Кам’яниця Ужгородського району, вул. Першотравнева, 42; код ) на користь:

- Худлівської сільської ради (с. Худльово Ужгородського району; р/р3311233170031) суму 6 988,90 (шість тисяч дев’ятсот вісімдесят вісі грн. 90 коп.) –основного боргу (збитків);

- Великодобронської сільської ради (с. В. Добронь Ужгородського району; р/р 331163317002914) суму 2 821,52 (дві тисячі вісімсот двадцять одну грн. 52 коп.) –основного боргу (збитків);

- Великолазівської сільської ради (с. В. Лази Ужгородського району; р/р 33115331700292) суму 5 394,06 (п’ять тисяч триста дев’яносто чотири грн. 06 коп.) –основного боргу (збитків);

- Невицької сільської ради (с. Невицьке Ужгородського району; р/р 33112331700303) суму 8 412,54 (вісім тисяч чотириста дванадцять грн. 54 коп.) –основного боргу (збитків);

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/261/2011

від 29.03.2011 року

- Руськокомарівської сільської ради (с. Р. Комарівці Ужгородського району; р/р 33113331700294) суму 5 137,08 (п’ять тисяч сто тридцять сім грн. 08 коп.) –основного боргу (збитків);

- Зняцівської сільської ради (с. Зняцево Мукачівського району; р/р 33117331700171) суму 2 574,51 (дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири грн. 51 коп.) –основного боргу (збитків). Видати наказ.

- на користь державного бюджету України суму 313,29 (триста тринадцять грн. 29 коп.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

- на користь державного бюджету м. Ужгорода (р/р 31214264700002, банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 236 (двісті тридцять шість грн.) витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.