Рішення № 14637885, 31.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.11 р. Справа № 9/100

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 19 595грн.75коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Шульженко Л.Г. – юрисконсульт (за довіреністю №17/617-38 від 26.09.2008р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Запорізьке виробниче підприємство „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 19 595грн.75коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 805грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 371грн.39коп., 3% річних в розмірі 102грн.22коп. та штрафних санкцій в розмірі 4 317грн.14коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/190 від 04.02.2008р., специфікацію №1 від 04.02.2008р. до наведеного договору, накладну №50 від 14.03.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЧ №743370 від 13.03.2008р., претензію вих.№08-01/39 від 28.01.2010р.

15.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №9/100 у зв’язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі №39/178пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до відповідача, Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя, про визнання договору №15/190 від 04.02.2008р. недійсним.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.07.2010р. на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/100 за позовом: Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 19 595грн.75коп. до закінчення розгляду справи №39/178пд.

10.03.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя вих. №05-07/158 від 28.02.2011р. про поновлення провадження у справі №9/100. До наведеного клопотання позивач додав копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. по справі №39/178пд, якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2010р. у справі №39/178пд. Також, зі змісту наведеної постанови вбачається, що зазначеним рішенням в позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ відмовлено

Приймаючи до уваги, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунені, ухвалою від 10.03.2011р. провадження у справі №9/100 поновлено та справу призначено до розгляду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6133844 Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ станом на 14.06.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

30.03.2011р. позивачем надана заява вих.№18-01/247 від 29.03.2011р., відповідно до якої останній збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 28 200грн.99коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 805грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 5 807грн.39коп., 3% річних в розмірі 1 293грн.51коп. та штрафних санкцій в розмірі 6 295грн.09коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви вих.№18-01/247 від 29.03.2011р.

Відповідачем 31.03.2011р. наданий відзив на позовну заяву №17/556-1814 від 28.03.2011р., відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

04.02.2008р. між Запорізьким виробничим підприємством „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область укладений договір поставки №15/190, відповідно з п.п.1.1, 1.2 якого постачальником (позивачем) за даним договором виступає виробник продукції. Постачальник зобов’язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти зазначену продукцію (товар) та сплатити її.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.3 договору визначено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Строки та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях (п.5.1 договору).

Згідно наявної у матеріалах справи специфікації №1 від 04.02.2008р. до наведеного договору сторони передбачили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні характеристики продукції (товару), її ціну, строки та умови поставки, зокрема поставка на протязі 12 банківських днів після підписання договору на умовах EXW м.Краматорськ (ІНКОТЕРМС 2000).

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 14 805грн.00коп., що підтверджує накладною №50 від 14.03.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Належність наведеної накладної до предмету спору перевірено судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Получил” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЧ №743370 від 13.03.2008р., на підставі якої представником відповідача отримана продукція від позивача, про що свідчить наявна на накладній №50 від 14.03.2008р. відмітка, а отже зазначений товар прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

З огляду на п.п.6.1, 6.2 договору, сторони визначили, що постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну (у накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); податкову накладну. Якщо на момент передання продукції які-небудь з документів відсутні, вони повинні бути надані на протязі двух календарних днів після передання продукції.

Докази направлення вказаних у п.6.1 договору документів на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені документи надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірної накладної, оскільки п.8.2 договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що наведені у п.6.1 договору документи, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до зазначеної накладної, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, заперечення відповідача щодо неотримання документів, визначених п.6.1 договору, судом до уваги не приймаються з вищенаведених обставин.

У змісті договору поставки №15/190 від 04.02.2008р. сторони передбачили розділ щодо умов оплати, а саме розділ 9, проте дослідивши наведений договір, суд встановив, що сторони не передбачили конкретний строк оплати продукції.

Наразі, специфікацією №1 від 04.02.2008р. до зазначеного договору передбачено, що оплата здійснюється за фактом поставки на протязі 10 банківських днів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за накладною №50 від 14.03.2008р. товару є 28.03.2008р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 14 805грн.00коп.

У зв’язку з несплатою заборгованості позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№08-01/39 від 28.01.2010р. про погашення заборгованості, яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 14 805грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 14 805грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 14 805грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 5 807грн.39коп. та 3% річних в розмірі 1 293грн.51коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 5 807грн.39коп. за період прострочення з 01.04.2008р. по 01.03.2010р. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 293грн.51коп. за 1 063 дня прострочення

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5 807грн.39коп. та 3% річних в розмірі 1 293грн.51коп. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 5 807грн.36коп. та 1 292грн.60коп.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 6 295грн.09коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.10.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 6 295грн.09коп. за період прострочення з 01.04.2008р. по 01.04.2010р.

Наразі, визначена позивачем штрафна санкція, визначена у п.10.5 договору, є пенею. Таким чином, позивачем правомірно заявлена до стягнення з відповідача сума пені.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Наразі, заявлений позивачем розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, проте, позивачем нарахована пеня за більший період, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України.

Виходячи з наведеного вище та оскільки кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за накладною №50 від 14.03.2008р. товару є 28.03.2008р., належний до стягнення розмір пені становить 1 071грн.88коп. за період з 01.04.2008р. по 29.09.2008р. (дата початку розрахунку наведена самим позивачем).

Як було зазначено вище, відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності, у зв’язку з чим просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені.

Дослідивши у сукупності матеріали справи, враховуючи заперечення та клопотання відповідача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 1 071грн.88коп. підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Як вбачається з умов договору поставки №15/190 від 04.02.2008р. та специфікації №1 від 04.02.2008р. до наведеного договору, кінцевим строком виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірною накладною є 28.03.2008р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 29.03.2008р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 28.05.2010р., про що свідчить проставлений поштовим відділенням зв’язку на конверті позивача штамп, та наполягає на стягненні пені за період з 01.04.2008р. по 01.04.2010р.

Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Як зазначено вище, відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 10.5 договору у вигляді пені в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 Цивільного кодексу України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 10.5 договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені.

З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо. Враховуючи вищевказані висновки суду, вимога позивача про стягнення пені, яка нарахована останнім за період з 01.04.2008р. по 01.04.2010р. є такою, що заявлена поза межами річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 Цивільного кодексу України та факт направлення позову по цій справі 28.05.2010р.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя в частині стягнення пені в розмірі 1 071грн.88коп. підлягають залишенню без задоволення у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.253-255, 258, 260, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 216, 218, 230, 232, 265, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих, м.Запоріжжя до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 28 200грн.99коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 805грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 5 807грн.39коп., 3% річних в розмірі 1 293грн.51коп. та штрафних санкцій в розмірі 6 295грн.09коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариство „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Запорізького виробничого підприємства „Неон” Українського товариства глухих (за адресою: вул. Східна, 10, м. Запоріжжя, 69083, р/р 2600733811425 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03972608) суму основного боргу в розмірі 14 805грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 5 807грн.36коп. та 3% річних в розмірі 1 292грн.60коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариство „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 219грн.05коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 183грн.31коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 05.04.2011р.