Рішення № 14637780, 05.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.11 р. Справа № 41/7пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Іллічівського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в Іллічівському районі м. Маріуполя по АДРЕСА_1, площею 0,001075 га та привести вказану земельну ділянку в придатний до використання стан шляхом прибирання металевого кіоску.

При участі представників:

від позивача: Нестеренко К.В. довіреність від 16.03.2010 №031-646

від відповідача: не зявились (причини неявки невідомі)

в засіданні брали участь: Смагіна Г.В. особа, що перебуває на службі в прокуратурі Донецької області згідно посвідчення № 3691

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Іллічівського району міста Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в Іллічівському районі м. Маріуполя по АДРЕСА_1, площею 0,001075 га та привести вказану земельну ділянку в придатний до використання стан шляхом прибирання металевого кіоску.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації) під розміщення металевого кіоску.

Позивачем позов прокурора підтримано та додатково пояснено суду, що Маріупольською міською радою, в адміністративному підпорядкуванні якої знаходиться спірна земельна ділянка, рішення про надання цієї ділянки відповідачу не приймалось, договірних відносин щодо її використання немає.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Головним спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради 16.09.2010 року відповідно до вимог статей 12, 189 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства України, результати якої викладені в акті перевірки від 16.09.2010 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 (біля зупинки громадського транспорту), площею 0,001075 га, під розміщення металевого кіоску, без правовстановлюючих документів (до державної реєстрації права власності, постійного користування або оренди земельної ділянки), що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради відповідачу 16.09.2010 року видано припис № 115/2010, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства в термін 30 днів, а саме, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

28.10.2010 року головним спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що вимоги припису №115/2010 від 16.09.2010 року відповідачем не виконані, самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 (біля зупинки громадського транспорту) не звільнено, у придатний для використання стан не приведено.

Перевіркою дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, проведеною головним спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради 27.01.2011 року, результати якої оформлено відповідним актом перевірки від 27.01.2011 року, також встановлено невиконання відповідачем вимог припису №115/2010 від 16.09.2010 року.

Щодо дій Маріупольської міської ради з проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог земельного законодавства України, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель”, Закону України „Про місцеве самоврядування України”, органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням Маріупольської міської ради від 14.04.2009 року № 5/31-5221 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м.Маріуполі (надалі - Порядок).

Так, згідно п. 1.4. Порядку основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Маріуполя є, зокрема, забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства.

Пунктом 2.1. Порядку визначено, що забезпечення здійснення самоврядного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на відділ регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок законності використання земельних ділянок власниками землі та землекористувачами та виконання вимог земельного законодавства (п. 2.4. Порядку).

Відповідно до п. 7.1. Порядку, при проведенні всіх видів перевірок посадова особа відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради складає акт перевірки виконання вимог земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки, зокрема, якщо виявлено або не виявлено порушення земельного законодавства (п. 7.2. Порядку).

Дослідження судом актів перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 16.09.2010 року, 28.10.2010 року та від 27.01.2011 року свідчить про те, що вони відповідають вимогам щодо порядку проведення самоврядного контролю та оформлення його результатів, та, з огляду на викладене, суд робить висновок про те, що наведені акти є належними доказами у справі.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 16.09.2010 року, 28.10.2010 року та від 27.01.2011 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою, розташованою в Іллічівському районі м. Маріуполя по АДРЕСА_1, площею 0,001075 га.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Іллічівського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в Іллічівському районі м. Маріуполя по АДРЕСА_1, площею 0,001075 га та привести вказану земельну ділянку в придатний до використання стан шляхом прибирання металевого кіоску задовольнити.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в Іллічівському районі м. Маріуполя по АДРЕСА_1, площею 0,001075 га та привести вказану земельну ділянку в придатний до використання стан шляхом прибирання металевого кіоску.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя Гончаров С.А.