Ухвала суду № 1463566, 13.03.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

04 березня 2008 року

Справа № 2-22/6698-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 12.12.2007 по справі № 2-22/6698-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (вул. Одеська, 30, Багерове, Ленінський р-н, 98227)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 7, Леніне, Ленінський р-н, 98200)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

За результатами невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф-Виналь-Крим” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2004 року (акт № 708/23-0/32148768 від 23.11.2006) та у порядку апеляційного узгодження Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Автономної Республіки Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00000902301/0 від 28.11.2006; № 00000902301/1 від 28.11.2006; № 00000902301/2 від 31.01.2007; № 00000902301/3 від 18.04.2007 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 657413,00грн.

Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги підпунктів 7.7.4. та 7.7.5. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в частині обґрунтованості нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2007 у справі № 2-22/6698-2007 А (суддя Яковлєв С.В.) позов задоволено, визнані недійсними вищеназвані податкові повідомлення-рішення.

При прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов висновку про те, що бюджетне відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань і податкового кредиту, визнав безпідставним довід відповідача про те, що позивач не довів факт сплати податку на додану вартість до бюджету, оскільки, на думку суду, обов’язок щодо сплати до бюджету суми податку на додану вартість неправомірно покладений податковим органом на позивача –покупця товарів (послуг), - у той час як такий обов’язок Законом України „Про податок на додану вартість” покладений на продавця.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі Автономної Республіки Крим оскаржує постанову місцевого господарського суду у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням судом обставин, які мають значення для справи.

Так, податковий орган зазначає, що підприємства-постачальники, згідно відомостей відповідних податкових служб, суми податку на додану вартість за здійсненими операціями до бюджету не сплачували, а необхідною умовою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, не маючими значення для розгляду справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та надав до суду апеляційної інстанції відповідний відзив.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 статті 7 вищеназваного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Таким чином, законотворень чітко визначився, що бюджетне відшкодування у покупця можливе лише при сплаті ним сум податку на додану вартість продавцю товарів у попередньому податкову періоді. При цьому, Закон України „Про податок на додану вартість” не позбавляє покупця товарів права на бюджетне відшкодування по сплаченим продавцем сумам податку на додану вартість у інших податкових періодах, та не залежить від виконання продавцем податкового зобов’язання перед бюджетом.

За таких обставин, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2007 у справі № 2-22/6698-2007А залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар