Ухвала суду № 1463410, 13.03.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

6 березня 2008 року

Справа № 2-24/14818-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився - Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству;

представник відповідача - Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність № 5/9/10-0 від 08.01.08 - Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим ;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 3.12.2007 у справі № 2-24/14818-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству (вул. Промислова, 11-А, Саки, 96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03.12.2007 у справі № 2-24/14818-2007А позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 12.09.2007 № 0001291502\0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства 3,40грн. судових витрат.

Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати. Заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Сакське міжрайонне управління водного господарства зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням виконкому Сакської міської ради 27.03.2000 та взято на податковий облік у Сакській ОДПІ.

12.09.2007, ОДПІ Здійснила невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за січень-травень 2007року, про що складено акт № 424/15-02/01039576 (а.с.8).

На підставі цього акту, Сакською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2007 № 0001291502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 126 днів узгодженого податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 18110,54грн.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення стало порушення Сакським МУВГ п.п.5.3.1. п.5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників Податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 (Закон № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті ПДВ, що відображено в акті перевірки.

До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як вбачається з наданих документів, а саме: податкових декларацій з ПДВ, а також платіжних дорученнях по сплаті ПДВ з вказівкою номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.

Таким чином, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк ПДВ по розрахунках за січень-травень 2007 року.

Але, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового роз'яснення "Щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу", затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 № 540.

Тобто, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.

Згідно пункту 30.1 етапі 30 розділу IV Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні" №2346-111 від 05.04.2001 (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.

Відповідно до статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Згідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Закону України "Про власність" встановлено, що цим законом встановлюються основні положення про власність в Україні частиною 2 цього Закону передбачено, що:

1. право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном;

2. право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.;

3. кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що суб'єктами права власності в Україні визначаються: народ України, громадяни, юридичні особи і держава. У відповідності до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє та користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до пункту 3 статті 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ДПІ не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.8 чинної у перевіряємий період Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 №342, яка діє з 18.07.2005) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 за №887/6078, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі АІС). Засобами АІС забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, в тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Слід зробити висновок, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

Також встановлена непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов'язання, судова колегія вважає безпідставним застосування позивача штрафних санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач узгоджену суму податкового зобов'язання сплатив без порушень строків уплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні, застосовані до позивача неправомірно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частині 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, отже постанова господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 3.12.2007 у справі № 2-24/14818-2007А залишити без змін.

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

І.В. Черткова