Постанова № 14633396, 17.03.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р.

11 год.31 хв.Справа № 2-а-6987/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача Гончарової Н.Я., Великої О.І., представників відповідача Даніщук С.Ю., Вінтоняк О.І., Дікун Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Червоний Маяк"

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Червоний маяк" звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бериславському районі Херсонської області від 16.11.2010 №0000402310/0, від 06.12.10 № №0000402310/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 66783,60 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 33296,80 грн.; від 16.11.2010 №0000412310/0, від 06.12.2010 №0000412310/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142526 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 71263 грн.; від 16.11.2010 №0000422310/0, від 06.12.2010 №0000422310/1 про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації в розмірі 53124 грн.; від 16.11.2010 №0000432310/0, 06.12.2010 №0000432310/1 про визначення акцизного збору в розмірі 105112 грн., та застосування фінансових санкцій в сумі 240178грн., № 0000472310/0 від 06.12.10 про визначення штрафних санкцій в сумі 460304 грн. по акцизному збору.

Рішення, які є предметом спору, прийняті за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 (акт №337/231/24105074 від 08.11.2010), та розглядом скарг позивача до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області на податкові повідомлення-рішення. Крім того, після розгляду скарг, ДПІ було збільшена на 460304 грн. сума штрафних санкцій з акцизного збору на підставі пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472310/0 від 06.12.2010 на суму таких штрафних санкцій. Позивач посилається на те, що рішення прийняті за висновками акту перевірки, який містить суттєві викривлення фактів господарської діяльності ТОВ АПФ "Червоний маяк", не відображає фактичних обставин справи, не в повній мірі розкриває суть господарських операцій, проведених підприємством. ДПІ допускає тлумачення норм законодавства на власний розсуд.

ДПІ у Бериславському районі Херсонської області проти позову заперечує в повному обсязі, надала письмові заперечення, представники відповідача прибули в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Повідомленням - рішенням ДПІ у Бериславському районі Херсонської області від 16.11.2010 №0000402310/0 та від 06.12.2010 №0000402310/1 було визначено ТОВ "Агропромислова фірма "Червоний маяк" податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 66783,60 грн. та застосовані фінансові санкції - 33296,80 грн. В акті перевірки зафіксовано, що ДПІ встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 66783 грн. 60 коп., в тому числі за 3-й квартал 2009 р. 66344 грн. 25 коп., 4-й квартал 123 грн. 40 коп., 1 квартал 2010 р. 118 грн. 80 коп., 2-й квартал 2010 р. 197 грн. 10 коп. Заниження податку сталось внаслідок завищення валових витрат на суму 265377 грн. В акті перевірки вказано, що сукупна балансова вартість основних фондів на початок звітного року склала 6493637 грн., 10% суми поліпшень основних фондів складає сума 649364 грн., фактичні обсяги поліпшення основних фондів, відображені в рядку 04.10 становили: у 2-му півріччі 2009 року - 370000 грн.; за 9 місяців 2009року - 649364 грн., в тому числі за ІІІ кв. 2009 р. - 279364 грн. Суб 'єктом господарювання в ІІІ кварталі 2009 року зайве віднесено до валових витрат по рядку 04.10 витрати, пов'язані із поліпшенням основних фондів, в сумі 265376,76 грн, оскільки вони також включені до балансової вартості основних фондів на підставі наступних фінансових операцій: в липні 2009 року - ремонт крівлі на суму 228690,83 грн. відповідно до акту приймання виконаних робіт за липень 2009 року, на підставі договору підряду №0905/12 від 12.05.2009р. від 31.07.2009р. від ПП "Зеніт плюс"; в серпні 2009 року - 15964 грн., акт приймання виконаних робіт за серпень 2009р. від Южно - Української ГГЕ - ремонт свердловини, у вересні 2009 року - 6666,67 грн., акт приймання виконаних робіт за вересень 2009 року від Южно - Української ГГЕ - ремонт свердловини, у вересні 2009 р. - 14055,26 грн. - ремонт свердловини. Фактично, сума витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів в III кварталі 2009року становить 13987,24 грн., а не 279364 грн Відповідач посилається на норми пп. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону про прибуток про те, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Такі висновки суд вважає помилковими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, які витрати можна включати до складу валових, а які направляються на збільшення балансової вартості об'єктів і груп основних засобів. Слід зазначити, що згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у межах, установлених пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону. Підпункт 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР регулює розподіл витрат на поліпшення основних засобів на витрати, що підлягають включенню до складу валових витрат, і на витрати, що підлягають амортизації. Регулювання здійснюється в такий спосіб: платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних засобів) у сумі, що не перевищує 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок такого звітного періоду. Такий 10-відсотковий ліміт може бути використано у будь-якому звітному періоді (як в I кварталі, так і протягом року);

витрати, що перевищують вищезазначений 10-відсотковий ліміт, розподіляються пропорційно фактично понесеним витратам на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1 і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Розподілені витрати, спрямовані на збільшення балансової вартості об'єктів і груп, підлягають коректуванню після закінчення кожного звітного періоду. Як видно з акту перевірки, витрати на проведення поліпшень основних фондів були понесені ТОВ АПФ "Червоний маяк" та віднесені до складу валових витрат за рядком 04.10 Декларації з прибутку підприємства в межах 10% ліміту, що відповідає вимогам пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 та пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку підприємств. Відповідно вимог пункту 14 ПБО №7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація. модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств для обліку витрат на придбання, створення, реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання матеріальних та нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції". Ремонти та інші заходи щодо підтримки основних засобів в робочому стані відносяться на витрати підприємства. В акті перевірки відсутня будь-яка інформація про суми витрат, фактично направлені ТОВ АПФ "Червоний маяк" на збільшення балансової вартості груп основних виробничих фондів, які підлягали амортизації за правилами податкового обліку, в періоді, який перевірявся. Тому суд вважає, що податковий орган не довів яким чином віднесення вартості ремонту на збільшення балансової вартості груп основних виробничих фондів, які підлягали амортизації, в бухгалтерському обліку, перешкоджає підприємству відносити ці витрати до складу валових витрат за рядком 04.10 Декларації з прибутку підприємства в межах 10% ліміту.В зв'язку з цим висновок податкової інспекції про завищення валових витрат на суму поліпшень основних фондів в податковій звітності підприємства, який зроблений виключно на підставі того, що дані витрати за правилами бухгалтерського обліку підлягають капіталізації, є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено про завищення амортизаційних відрахувань на суму 1426 грн. 35 коп., в тому числі: IV квартал 2009 року - 439,75 грн.; І квартал 2010 року - 4 75,20 грн.; II квартал 2010року - 457,40 грн. Причина завищення суми амортизаційних відрахувань - це не визнання витрат, проведених ТОВ АПФ "Червоний маяк" при закупівлі та використанні для поліпшень основних засобів запасних частин на суму 13166,67 грн. (без ПДВ), придбаних в контрагента ПП "Меліта - Агро", договори купівлі-продажу з яким в ході перевірки були визначені працівниками податкової служби, як нікчемні. ДПІ посилається на те, що у ПП "Меліта-Агро" був у спірному періоді єдиний постачальник ПП "Алекстрейд-плюс", який відповідно до акту ДПІ у Якимівському районі від 18.03.10 №167/2302/36523613 не мав ніяких матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, за юридичною адресою відсутнє керівництво підприємства, 10.12.09 відкрита ліквідаційна процедура, невідомі постачальники продукції. ДПІ визнано нікчемними угоди між підприємствами по ланцюгу ПП "Алекстрейд-плюс" - ПП "Меліта-Агро"- ТОВ АФ "Червоний маяк" відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства та в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків.

Позивач підтвердив виконання договору необхідними документами про поставку запасних частин, які свідчать про те, що фактично господарська операція була проведена, здійснена оплата за придбані запчастини. Документи оформлені у відповідності до вимог п. 2 Наказу Мінфіна України від 24.05.1995 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", мають обовязкові реквізити, зауважень до їх складання у податкової інспекції немає. Доказів того, що постачальник ПП "Алекстрейд-плюс" не мав ресурсів для виконання операції поставки, суду не надано. ДПІ не довела належними доказами відсутності факту реалізації товарів між ПП "Меліта-Агро" та позивачем, відсутності мети реального настання правових наслідків при здійсненні господарських операцій між ними. Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що податковою інспекцією не спростований реальний характер правочину між позивачем та ПП "Меліта-Агро". Не надано суду доказів існування кримінальних справ відносно посадових осіб вищевказаних підприємств, які, на думку ДПІ, діяли тільки з метою отримання податкової вигоди, заволодіння державним майном, відсутні докази фальсифікації або підробки документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто недійсність правочину повина бути встановлена саме законом, а не актом податкової перевірки. Що стосується правочину позивача з ПП "Меліта-Агро", суд дійшов до висновку, що даний правочин є оспорюваним, а ні нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України на нікчемність правочину можна посилатись тільки за наявності прямої норми у законодавстві про його недійсність (нікчемність). Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність на підприємстві потужностей, транспорту, нерухомого майна та інших засобів. Законодавство не містить також солідарної відповідальності платника податку за порушення, які зроблені його контрагентом або постачальником контрагента по ланцюгу. Діюче законодавство України не передбачає також такої підстави нікчемності договору як укладення договору між двома платниками податків щодо товарів, робіт, послуг, які були отримані одним з цих платників податків від третьої особи на підставі нікчемного договору. Крім того, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні", а ні інші нормативні акти, які діяли на момент перевірки, не містять норм, які б надавали податковій службі право самостійно відносити ту чи іншу подію до договорів, які суперечать інтересам держави та суспільства.

За таких обставин є неправомірним визначення для ТОВ АПФ "Червоний маяк" додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 66783,60 грн., штрафних санкцій в сумі 33296,80 грн., тому суд визнає нечинними повідомлення-рішення №0000402310/0 від 16.11.2010 та №0000402310/1 від 06.12.2010.

Що стосується висновку на сторінці 19 акту перевірки про завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 11254,05 грн., в тому числі: IV квартал 2009 року -3810,95 грн.; І-й квартал 2010 року - 3750,90 грн.; II-й квартал 2010року - 3692,20 грн., то цей висновок не підтверджено посиланням на будь-які документи, представники ДПІ в судовому засіданні підтвердили описку в акті перевірки щодо цього порушення.

Податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ від 16.11.2010 №0000412310/0 та від 06.12.2010 №0000412310/1 визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142526 грн., та застосовані фінансові санкції в сумі 71263 грн. Таке заниження податку на додану вартість відбулось внаслідок заниження податкового кредиту в тому числі в липні 2009 року на суму 917 грн., у вересні 2009 року на суму 1967 грн., в червні 2010 року на суму 693 грн., заниження податкового кредиту на суму 85825 грн. в червні 2010 року, заниження суми ПДВ на 53124 грн.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Заниження податкового кредиту на суму 3577 грн. відбулось внаслідок порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3577 грн., сплаченої постачальнику ПП "Меліта - Агро", операції з якими визнано недійсними. ДПІ посилається на те, що формування податкового кредиту у ПП "Меліта-Агро" відбувалось за рахунок єдиного постачальника ПП "Алекстрейд-плюс", який відповідно до акту ДПІ у Якимівському районі від 18.03.10 № 167/2302/36523613 не мав ніяких матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, за юридичною адресою відсутнє керівництво підприємства, 10.12.09 відкрита ліквідаційна процедура, невідомі постачальники продукції. ДПІ визнано нікчемними угоди між підприємствами по ланцюгу ПП "Алекстрейд-плюс" - ПП "Меліта-Агро" - ТОВ АФ "Червоний маяк" відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства та в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків. Також в акті перевірки вказано про порушення позивачем пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ АПФ "Червоний маяк" в червні 2010 року віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 85825 грн., сплачену у вартості товарів постачальнику - ТОВ "Престижсервіс", м. Київ, на підставі податкової накладної № 040603 від 14.06.10. Постачальником ТОВ "Престижсервіс" до податкових зобов'язань податкової декларації за червень 2010 р. не включено контрагента ТОВ АПФ "Червоний маяк" та не підтверджено нарахування податку в сумі 85825 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у податкової інспекції не було достатніх підстав для невизнання податкового кредиту, сформованого за результатами поставки запасних частин за договором купівлі-продажу, укладеного ТОВ АПФ "Червоний маяк" з продавцем - ПП "Меліта-агро" в сумі 21460 грн., в тому числі ПДВ - 3577 грн. Позивач має всі необхідні документи, пов'язані з поставкою запасних частин, які свідчать про те, що фактично господарська операція була проведена. Крім того, згідно інформації по платнику ПДВ про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень-вересень 2009 року підтверджується декларування ПП "Мелита-агро" податкових зобов'язань по ПДВ, здавання податкової звітності. Податковий кредит за операціями з ПП "Меліта-агро" підтверджений податковими накладними в сумі 3577 грн. Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. В ході перевірки працівники податкової служби повинні були здійснити аналіз реальності господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Жодним нормативним документом з питань оподаткування не вказано, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (між даними платника податку - постачальника та даними платника податку - покупця) є самостійною та достатньою підставою для не визнання права на податковий кредит платника податку, який був сформований при дотриманні норм законодавства.

Відносно відображення податкового кредиту в червні 2010 року за операціями, проведеними з ТОВ "Престижсервіс" в сумі 85825 грн., на підставі податкової накладної №040603 від 14.06.10, суд взяв до уваги, що операція з придбання кришки та бетоніту пов'язана з господарською діяльністю платника податку - ТОВ АПФ "Червоний маяк", та здійснена з метою проведення оподатковуваних операцій. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача належно оформленої податкової накладної, виданої ТОВ "Престижсервіс", не є безумовною підставою для віднесення суми 85825 грн. до податкового кредиту. Для того, що дійти до висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту, податковому органу необхідно довести, що відомості, які містяться в податковій накладній, не відповідають дійсності. З іншої сторони, суд вважає, що не відображення постачальником податкового зобов'язання по операції з позивачем в декларації по ПДВ за червень 2010 року також не є достатньою підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на використання податкової накладної для формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого формування.

Суду не надано доказів проведення зустрічної перевірки ТОВ "Престіжінвестсервіс", або доказів надіслання такому постачальнику запиту щодо підтвердження господарської операції. Недекларування даним постачальником податкового зобов'язання у декларації червня 2010 року ще не означає, що він взагалі не декларував такого зобов'язання в іншому податковому періоді. ДПІ не довела належними доказами відсутності факту реалізації продукції, відсутності мети реального настання правових наслідків при здійсненні господарських операцій позивачем. За таких обставин, заниження позивачем податкового кредиту є не точно встановленим фактом, а припущенням фахівців податкової інспекції. Суд вважає, що на час розгляду справи в суді податкова інспекція мала час та можливість усунути недоліки акту перевірки та здійснити зустрічну перевірку постачальника позивача, але не зробила цього без пояснення підстав такої бездіяльності. Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

До суми донарахованого податкового зобов'язання в податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ від 16.11.2010 №0000412310/0 та від 06.12.2010 №0000412310/1 включена сума заниження ПДВ на 53124 грн. та застосовані санкції в розмірі 50 % від донарахованої суми. Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000422310/0 від 16.11.10 виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації ТОВ за травень 2010 року та збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 53124 грн., у зв'язку з чим відповідно до пп. "а" підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" вважається, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження 53124 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В акті перевірки зафіксовано, що згідно з декларацією за травень 2010 р. позивач задекларував залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 61557 грн. . та не заявляє суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Частина залишку від'ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів в квітні 2009 року постачальникам таких товарів становить 53124 грн. 03 коп. В порушення пп. 7.7. 2 ст. 7 Закону про ПДВ позивачем занижено заявлену суму бюджетного відшкодування в травні 2009 року на суму 53124 грн.

Закон про ПДВ передбачає в разі, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

В акті вказано : "За результатами дійсної перевірки сума заниження відображається в особовому рахунку платника податку як передплата за звітний період травень 2010 року, та відповідно зменшує в цьому ж періоді залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації). В результаті чого, в червні 2010 року сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного місяця з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за результатами перевірки збільшена на 53124,03 грн."

Наведені в акті перевірки висновки щодо порядку відображення суми заниження бюджетного відшкодування за травень 2010 року шляхом зменшення суми від'ємного значення, яке було відображене ТОВ АПФ "Червоний маяк" в рядку 26 Декларації за травень 2010 року та перенесеного в рядок 23.2 декларації за червень 2010 року, внаслідок чого сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету платником податку за червень 2010 року, була збільшена на 53124,03 грн. не відповідають вимогам законодавства.

Порядок бюджетного відшкодування ПДВ регламентовано пп.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97. "Про податок на додану вартість". Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп.7.7.1 ст. 7 Закону №168). Якщо у наступному податковому періоді така сума, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (абз.а пп.7.7.2 Закону №168). З аналізу норм Закону 168 вбачається, що платник податку не має право вибору відшкодовувати йому від'ємні суми ПДВ чи ні, він тільки має право на вибір напрямку такого відшкодування, згідно пп.7.7. 3 та 7.7.4 Закону №168.

На суму заниженого бюджетного відшкодування, самостійно обчислену податковим органом та визначену у податковому повідомленні за формою "В2", відповідно зменшується платником значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість, шляхом відображення зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації податкового (звітного) періоду наступного за тим податковим (звітним) періодом, у якому відбулося виявлення суми заниженого бюджетного відшкодування. Саме такий механізм визначений пунктом 5.12.6 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ №166.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Якщо при проведенні перевірки не встановлено інших порушень податкового обліку, крім визначення заниженої суми бюджетного відшкодування, то зазначені зміни у податковій звітності не можуть призводити до додаткового нарахування податкових зобов'язань у платника за наслідками такої перевірки та, відповідно, і застосування штрафних санкцій. При цьому необхідно враховувати, що з моменту декларування платником неправильно обчисленої суми бюджетного відшкодування (її заниження ) і до моменту виявлення цього факту перевіркою, занижена сума бюджетного відшкодування могла бути зарахована в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, або ж використана при розрахунку бюджетного відшкодування. Так, на підставі направленого платнику податку повідомлення-рішення, зазначену в ньому суму відображають у картці особового рахунка платника як суму, на яку він має право зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ, належні до сплати в наступних звітних перюдах, до повного її використання. А платник податку, отримавши таке повідомлення-рішення, відображає суму заниження бюджетного відшкодування зі знаком "-" у рядку 23.4 декларації з ПДВ наступного звітного періоду та відповідно зменшує показник рядка 26. При цьому в рядках 25.1 та/або 25.2 декларацій з ПДВ за будь-який звітний період сума заниження не відображається.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, встановлення єдиного порядку застосування норм цього Закону наказом ДПАУ №110 від 17 березня 2001р. затверджено Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Відповідно до пп. 6.1.3 Наказу № 110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів. Недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 Наказу №110). Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (п.2.2 Наказу №110). Таким чином, виявлена у ході перевірки сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ ніяким чином не може класифікуватися як сума недоплаченого податкового зобов'язання перед бюджетом, та як слідство до такою "заниженої" суми не повинні застосовуватися штрафні санкції.

На підставі викладеного суд вважає, що відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000422310/0 від 16.11.10 про добровільну відмову у бюджетному відшкодуванні 53124 грн. Але донарахування цієї суми разом із застосуванням штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ від 16.11.2010 №0000412310/0 та від 06.12.2010 №0000412310/1 є неправомірним.

Повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 № 0000432310/0 та від 06.12.2010 № 0000432310/1 визначено зобов'язання по акцизному збору в розмірі 105112 грн., та застосовані фінансові санкції в сумі 240178 грн. В п. 3.3.1 акту перевірки вказано, що за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 ТОВ АПФ "Червоний маяк" задекларовано акцизного збору в сумі 942901,32 грн. Перевіркою повноти визначення акцизного збору встановлено порушення пп. г) п. 2 ст. 3 Закону України від 15.09.1995р. №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", яким визначено, що не підлягають оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства, в результаті чого підприємством необґрунтовано задекларовано обсяги реалізації алкогольної продукції, які не підлягають оподаткуванню (експортні операції), в зв'язку з чим сума податкового зобов'язання по акцизному збору має складати 1088951 грн. 32 коп., занижено суму податкового зобов 'язання з акцизного збору на 105112 грн., в тому числі квітні 2010 року 42035 грн., травні 2010 грн. 63077 грн. В ці періоди позивачем задекларовано як неоподатковувані обороти обсяги експортних операцій, які не підтверджуються платіжними документами про зарахування валютної виручки на рахунок позивача, або підтверджені в наступних податкових періодах. Крім того, ДПІ був додатково застосований до позивача штраф в сумі 460304 грн. відповідно до п. 17.1.6 ст. 17 Закону № 2181, який передбачає, що платники податку, які використовують податкову пільгу не за призначенням, та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, зазначених у пп. 17.1.1 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми. В даному випадку штраф розрахований від суми 230152 грн. за період лютий-травень 2010 року.

Порядок оподаткування акцизним збором регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (далі - Декрет N 18-92) та Законом України від 15.09.1995р. №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби". Пунктом 5 Декрету КМУ "Про акцизний збір" встановлено, що акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Про оплату цих товарів нічого не зазначено. Відповідно до положень пп. г) п.2 ст. 3 Закону про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби не підлягають оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства. При цьому зазначена норма закону не обмежує період надходження такої валютної виручки звітним періодом, на який припадає здійснення експорту та за підсумками якого підприємство-експортер повинен звітувати за обсяги визначених податкових зобов'язань з акцизного збору. Крім того, в подальшому в підпункт "г" були внесені зміни Законом України № 2275 від 20.05.10 та виключена вимога про обов'язкове надходження валютної виручки, головне, щоб вивезення у митному режимі експорту (реекспорту) було засвідченовантажною митною декларацією з належною відміткою митного органу. Отже, законодавець пом'якшив умови для декларування акцизного збору, і на момент перевірки вже діяла норма, яка не передбачала обов'язкового надходження валютної виручки на рахунок підприємства.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією. На час перевірки та на момент складання акту перевірки за всі обсяги експортованих ТОВ АПФ "Червоний маяк" в квітні-травні 2010 року алкогольних напоїв була отримана виручка в іноземній валюті в повному обсязі, операції експорту та оплати підтверджено вантажними митними деклараціями та банківськими виписками. Та обставина, що оплата надійшла на рахунок позивача не в періоді (місяці) експортування, а в наступні податкові періоди, не є підставою для донарахування акцизного збору та застосування штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду та повідомлено про дату та час виготовлення постанови в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Червоний маяк" задовольнити частково. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області: від 16.11.10 № 0000402310/0, від 06.12.10 № 0000402310/1; від 16.11.10 №0000412310/0, від 06.12.10 № 0000412310; від 16.11.10 №0000432310/0, від 06.12.10 №0000432310/1; від 06.12.10 № 0000472310/0.

Відмовити в задоволенні позову про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 16.11.10 №0000422310/0, від 06.12.10 № 0000422310.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 березня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.4