Постанова № 14633014, 23.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/778/11 м. Вінниці

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгену Броніславовичу,

за участю представника позивача Попової Олени Василівни,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області до Відкритого акціонерного товариства «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58»про стягнення заборгованості перед бюджетом за рахунок майна,

ВСТАНОВИВ :

18 лютого 2011 року Гайсинська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (Гайсинська МДПІ) звернулася в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» (ВАТ «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58», Товариство) про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів, по земельному та комунальному податках в загальній сумі 6734 грн. 48 коп.

Зазначали, що ВАТ «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» перебуває на податковому обліку у Гайсинській МДПІ. Станом на 15 лютого 2011 року за Товариством рахується податковий борг по податку з власників транспортних засобів, по земельному та комунальному податках в загальній сумі 6734 грн. 48 коп.

Посилаючись на те, що добровільно він не погашений, крім того, для належного виконання обовязків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути заборгованість по вказаним податкам за рахунок майна в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник Гайсинської МДПІ О.В.Попова (довіреність на а.с.42) позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення надіслані судом на його адресу повернулись до суду по з відміткою «за вказаною адресою не існує».

При цьому слід зазначити, що відправлення здійснювалося за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини четвертої статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За вказаних підстав, вважається, що відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №533827 серія А00 ВАТ «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» зареєстроване Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області 28 листопада 1995 року (а.с.4).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, включено плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а відповідно до частини першої статті 15 до місцевих податків, зокрема, належить комунальний податок.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг - це податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

В свою чергу податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181), відтак, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закон №2181).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено в судовому засіданні, по зазначених видах податків у ВАТ «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» існує наступна заборгованість:

- по сплаті податку з власників транспортних засобів в сумі 3237,83 гривень, що підтверджується розрахунком суми податку з власників транспортних засобів №3035 від 26.02.2010 року (а.с.8), податковими повідомленнями-рішеннями від 04.08.2010 року №0032401700/0 та №0032411700/0 (а.с.12), особовими картками платника (а.с.13-19);

- по сплаті земельного податку в сумі 3485,78 гривень, що підтверджується податковим розрахунком земельного податку №9587 від 07.07.2010 року (а.с.21), податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2010 року №0002751501 (а.с.22), особовими картками платника податку (а.с.24-29);

- по сплаті комунального податку в сумі 10,87 гривень, що підтверджується податковим розрахунком комунального податку №11210 від 29.07.2010 року (а.с.31), особовими картками платника (а.с.32-34).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).

Зідно із статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII (Закон №1963) (чинного на момент спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Що стосується строків сплати податку, то статтею 5 Закону №1963 встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Обчислення податку юридичними особами здійснюється на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України (ст. 6 Закону №1963).

Таким чином, у Товариства на момент розгляду справи існує податковий борг по податку з власників транспортних засобів, по земельному та комунальному податках в загальній сумі 6734 грн. 48 коп.

При цьому, варто зазначити, що в межах даного позову правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень суд не оцінює, оскільки це б свідчило про вихід за межі заявлених Гайсинською МПІ вимог. Як вбачається із матеріалів справи, рішення ВАТ «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» отримані і ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені.

Крім того, слід зазначити і про те, що Гайсинською МДПІ вживалися заходи до погашення податкового боргу і направлялися на адресу відповідача дві податкові вимоги, які на час розгляду справи також залишаються чинними і свідчать про наявність боргу.

Статтею 20 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Стаття 67 Конституції України передбачає обовязок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість Товариство не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави, то чинне законодавство уповноважує Гайсинську МДПІ звернутися до суду.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням субєкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань субєкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги Гайсинської МДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а також те, що Гайсинська МДПІ має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Гайсинська спеціалізована пересувна механізована колона №58» (вул. 50 років СРСР, 17, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 05412776) на користь Державного бюджету України кошти в сумі 6723 грн. 61 коп. (шість тисяч сімсот двадцять три гривні шістдесят одна копійка) та 10 грн. 87 коп. (десять гривень вісімдесят сім копійок) на користь місцевого бюджету Гайсинської міської ради Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар