Постанова № 14633002, 22.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. Справа № 2-а-3214/09/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгену Броніславовичу,

за участю представника позивача Рибака Юрія Ігоровича,

представника відповідача Князєва Віктора Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко»про стягнення економічних санкцій,

ВСТАНОВИВ :

10 липня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області (далі позивач) звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко» (далі ТОВ КТК «Веко», Товариство) про стягнення економічних санкцій.

Зазначали, що за ТОВ КТК «Веко» рахується борг перед бюджетом по сплаті економічних санкцій за порушення дисципліни цін в загальній сумі 8277 грн., застосованих до Товариства відповідно до рішення від 28.04.2009 року №ІЦ-02-12-/39.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку зазначений борг не сплачує, позивач змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення боргу.

21 серпня 2009 року до початку судового засідання позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову від 14 серпня 2009 року про визнання протиправним та скасування рішення інспекції від 28 квітня 2009 року №ІЦ-02-12/39, яка оскражується в апеляційному порядку, і вирішення якої матиме вплив на розгляд цієї справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача і своєю ухвалою від 21.08.2009 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2-а-3473/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної телефонної компанії “Веко” до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій.

21 серпня 2010 року через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду за вхідним №18100 від Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що 06 липня 2010 року Київським апеляційним адміністративним судом вирішена справа №2-а-3473/09/0270 та винесена постанова, яка набула законної сили з моменту її проголошення. У підтвердження, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області надано завірену інформаційним відділом Вінницького окружного адміністративного суду копію постанови.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відпали підстави, які слугували підставою для зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 25 серпня 2010 року на підставі ч. 5 ст. 156 КАС поновив провадження у справі.

Згодом, відповідач, не погоджуючись із рішення суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У звязку із чим, за клопотанням відповідача ухвалою суду від 09 вересня 2010 року провадження у справі було зупинено до винесення Вищим адміністративним судом України рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної телефонної компанії “Веко” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі за їх позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року провадження у справі було поновлено, з підстав вирішення Вищим адміністративним судом України поданої відповідачем касаційної скарги, та призначено засідання з її розгляду.

В судовому засіданні від 22 березня 2011 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача суду повідомив, що наявна заборгованість перед бюджетом буде погашена, хоча із позицією, викладеною в рішеннях Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду вони не погоджуються.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 06.04.2009 року по 22.04.2009 року провідним державним інспектором Довбенко І.О. проводилась перевірка по дотриманню порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги та тарифів надання в користування каналів електрозв'язку ТОВ КТК "ВЕКО" за період з 01.04.2008 року по 01.04.2009 року.

За результатами було складено акт від 22.04.2009 року (а.с.7-10), з якого вбачається, що в порушення вимог п. 16 ч.1 ст. Закону України "Про телекомунікації" та п. 31 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, відповідно до касових звітів за період з травня 2008 року по березень 2009 року за надану послугу з розшифровок міжміських телефонних розмов у письмовій формі ТОВ КТК "ВЕКО" необґрунтовано отримано кошти на суму 2759 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28 квітня 2009 року №ІЦ-02-12/39 (а.с.6), яким до Товариства було застосовано економічні санкції в сумі 8277 грн., з яких 2759 грн. необґрунтована виручка та 5518 грн. штраф (а.с.6).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем було оскаржено його до Вінницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 2-а-3473/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної телефонної компанії “Веко” до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій.

Постановою суду від 14 серпня 2009 року позов ТОВ КТК «Веко» було задоволено, а рішення про застосування економічних санкцій скасовано.

Позивач, не погоджуючись з даним судовим рішенням оскаржив його до Київського апеляційного адміністративного суду, постановою якого від 06.07.2010 року апеляційну скаргу було задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Проте, Товариством на рішення суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої Вищий адміністративний суд виніс ухвалу від 03.02.2010 року про відхилення скарги та залишення в силі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 16 ч.1 ст. 32 Закону України: «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс звязку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають.

Згідно із абз.10 п. 31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМ України від 09.08.2005 № 720 споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги. Зі особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, початку і закінчення її надання, обсягу, суми коштів до сплати. Телекомунікаційні послуга, які надаються знеособлено (анонімно), розшифруванню не підлягають.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Статтям 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що сума боргу по економічним санкціям в розмірі 8277 грн., яка є предметом стягнення за поданим Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області позовом, визначена на підставі рішення про застосування економічних санкцій від 28 квітня 2009 року №ІЦ-02-12/39, котре було відповідачем оскаржено у справі № 2-а-3473/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної телефонної компанії “Веко” до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій

Суд дослідив та встановив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010р., яка набрала законної сили, і яка за результатами касаційного розгляду залишена в силі Вищим адміністративний судом, встановлено порушення позивачем вимог п. 16 ч.1 ст. Закону України "Про телекомунікації" та п. 31 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, відтак, рішення про застосування економічних санкцій від 28 квітня 2009 року №ІЦ-02-12/39, яке є підставою для стягнення боргу в загальній сумі 8277 гривень у цій справі, визнано таким, яке винесено відносно Товариства правомірно.

Вказане рішення суду відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України 06 липня 2010 року набрало законної сили, а відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, обставини встановлені Київським окружним адміністративним судом в рішенні від 06 липня 2010 року, яким фактично було визнано правомірність стягнення з відповідача економічних санкцій в сумі 8277 гривень, не потребують доказування, є встановленими і приймаються до уваги судом під час розгляду даної справи.

Суд, проаналізувавши встановлені в судовому засіданні обставини та вищезазначені норми діючого законодавства, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є субєкт владний повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веко» (вул. К.Маркса, 24, м. Вінниця) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, Держбюджет м. Вінниці, код ЄДРПОУ 34701167 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015 код платежу 21081100) заборгованість зі сплати економічних санкцій в сумі 8277 (вісім тисяч двісті сімдесят сім) гривень.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧудак Олеся Миколаївна