Постанова № 14632988, 22.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/432/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

розглянувши без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу матеріали адміністративної справи

за позовом: прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення недоїмки по страхових внесках на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

ВСТАНОВИВ :

04 лютого 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємцем не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховані за відповідний базовий період, в результаті чого виникла недоїмка в сумі 1176,04 грн.

Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено засідання з її розгляду.

23 лютого 2011 року до суду надійшло клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог у звязку із частковою сплатою відповідачем боргу. Відтак, позивач просив стягнути із ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 297,28 грн.

09 березня 2011 року позивач надіслав заяву про збільшення позовних вимог у звязку із нарахуванням пені на наяву у відповідача заборгованість, в обґрунтування надав відповідне рішення від 31 січня 2011 року №94. Просив стягнути 427,84 гривень.

Відповідно до поданої заяви від 21.03.2011 року, УПФ України у Гайсинському районі Вінницької області просило розгляд адміністративної справи проводити у відсутність свого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

З огляду на права, якими наділені сторони в ст. 51 КАС України, уточнення позовних вимог було прийнято судом. Таким чином, заборгованість у відповідача на момент розгляду справи становить 427,84 гривень. Копії відповідних заяв судом надіслано відповідачу.

Відповідач у судові засідання не зявилася, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена завчасно та належним чином повістками суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Отже, судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з її участю та реалізації нею права судового захисту, своїх прав та інтересів.

Крім того, в судове засідання прокурор Гайсинського району Вінницької області також не зявився, повноважного представника не направив, причини неявки не повідомив, хоча про час, дату й місце проведення розгляду даної справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних підстав, суд дійшов висновку про розгляд адміністративної справи за відсутності сторін без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 від 04.10.2004 року ТОВ (а.с.19).

Разом із тим, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Як досліджено із матеріалів адміністративної справи, у відповідача наявна заборгованість в сумі 1176,04 гривень.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунками сум страхових внесків за липень-жовтень 2010 року (а.с.4-15); рішенням про застосування штрафних санкцій (а.с.16), витягом з картки особового рахунку (а.с23-30), корінцем вимоги про сплату боргу (а.с.21).

Проте, як вбачається із платіжних доручень, що є у справі, відповідачем вказана заборгованість частково погашалась і на момент розгляду справи становить 427,84 гривень, що також підтверджується заявами позивача про зміну розміру позовних вимог.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.1 п.8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р., до страхувальників відносяться роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, згідно п. 1 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

В силу п.3 ст. 106 вказаного Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки, страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу відповідачем одержана вчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.22), проте, у встановленому законом порядку не оскаржена.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 2 ч.9 ст. 106 вищевказаного закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Судом встановлено, що заборгованість перед позивачем в розмірі 427,84 гривень у визначені законом строки не погашена, станом на день розгляду справи в суді докази відсутні.

Враховуючи те, що вимоги прокурора в інтересах УПФ у Гайсинському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, в установлений строк ця сума не сплачена, що потягло за собою виникнення заборгованості, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області (вул. Енгельса, 17, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 20104575) заборгованість в сумі 427 (чотириста двадцять сім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна