Рішення № 14632759, 04.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

04.04.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”31” березня 2011 року справа № 11/50

Позивач: Приватне акціонерне товариство „Отіс”,

вул. Екскаваторна, 37, м. Київ , 03062

В особі: Спеціалізованого ліфтового управління № 5 ПАТ „Отіс”,

вул. Генерала Бєлова, 15, м. Чернігів , 14032

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив „Прогресовець-3”,

вул. Шевченка, 118, м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості 5338,37 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представник позивача: Зюзько Ф.М. - юрист, довіреність № б/н від 30.03.2011р.

Представник відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством „Отіс” в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 5 ПАТ „Отіс” подано позов до Житлово-будівельного кооперативу „Прогресовець-3” м. Ніжин про стягнення основного боргу в сумі 5142,51 грн. та пені в сумі 195,86 грн., всього 5338,37 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 1034 від 02.01.2009р., оплату за надані послуги не здійснив.

В судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в Актах виконаних робіт, копії яких долучено до позовної заяви, вказано договір № 1034 від 29.12.2000 р. Зазначені розбіжності виникли внаслідок того, що в 2009 році текст договору № 1034 від 29.12.2000 р. був змінений в наслідок зміни керівника ЖБК „Прогресовець-3” та їх банківських реквізитів. Фактично договірні відносини між підприємствами не переривались. Тобто, Акти виконаних робіт є підтвердженням виконаних робіт за договором від 2000 року і за договором 2009 року, оскільки договір 2009 року є фактично додатковою угодою.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, з урахуванням наданих письмових пояснень.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Ухвалу про порушення провадження у справі, направлену на адресу відповідача, отримано 12.03.2011 р. уповноваженою відповідачем особою, про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення. На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача в судовому засіданні.

Розглянувши подані матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд ВСТАНОВИВ наступне.

02 січня 2009 р. між ЗАТ „Отіс” в особі СЛУ № 5 та ЖБК „Прогресовець-3” був укладений договір № 1034 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів (далі Договір).

Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача товариство змінило найменування із Закритого акціонерного товариства „Отіс” на Приватне акціонерне товариство „Отіс” та затвердило цей Статут у звязку з прийняттям Закону України № 214-VI «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 року відповідно до Протоколу Загальних зборів акціонерів № 22 від 18.06.2010 року.

Спеціалізоване ліфтове управління № 5 є відокремленим структурним підрозділом ПАТ „Отіс”, який створений та діє на підставі Положення про спеціалізоване ліфтове управління № 5 ПАТ „Отіс”, затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів № 22 від 18.06.2010 року, згідно з п.7 якого Управління має право від імені позивача укладати угоди.

Згідно умов Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів на обєктах Замовника згідно з приведеним додатком № 1 (п.1.1 Договору).

Вартість робіт за Договором на кожний рік встановлюється в додатку № 1 до Договору (п.1.2), у 2010 році така вартість складала 10663,49 грн., що підтверджується відомістю обсягів і термінів виконання робіт по технічному обслуговуванню з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., підписаною та скріпленою печатками сторін, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за Договором, а саме, виконав роботи по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів на обєктах відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних робіт за липень - грудень 2010 р., підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками.

Згідно п. 4.1 Договору, відповідач зобовязався щомісячно оплачувати встановлену розрахунками місячну плату за виконані роботи згідно Додатку № 1 до 10 числа, наступного за звітнім місяця.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору, оплату за виконані роботи здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі. В наслідок неналежного виконання відповідача своїх зобовязань заборгованість відповідача перед позивачем становить 5142,51 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати виконаних робіт, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно із п. 5.1 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.08.2010 р. по 27.01.2011 р. пеню в сумі 195,86 грн., згідно розрахунку який знаходиться в матеріалах справи.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 195,86 грн., а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Прогресовець-3” (вул. Шевченка, 118, м. Ніжин, 16600, р/р 260013001835045 в ПІБ м. Ніжина, МФО 383434, код 22820376) на користь Приватного акціонерного товариства „Отіс” в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 5 (вул. Генерала Бєлова, 15, м. Чернігів, 14032, р/р 26006152927700 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код 24836772) основний борг в сумі 5142,51 грн., пеню в сумі 195,86 грн., всього 5338,37 грн., 102,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита і 236,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду у судах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 31.03.2011 р., на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Ю.М. Бобров

Повне рішення складено 04.04.2011 р.