Рішення № 14632693, 05.04.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 Справа № 5024/298/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства закритого типу "Альцест", с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області,

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 10616 грн. 45 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: в судове засідання не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 16.12.1998 р.

Акціонерне товариство закритого типу "Альцест" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 7202грн. 61 коп. заборгованості за поставлені товари, 2693грн. 58 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 720 грн. 26 коп. штрафу, відповідно до умов договору поставки № 70Бс/09 від 30.03.2009 р.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом задоволене.

Відповідач проти заявлених позивачем до стягнення штрафу та відсотків за користування товарним кредитом заперечує. Наявність боргу обгрунтовує невиконанням позивачем домовленості щодо поставки разом з товаром по накладній №9914Оп торгового обладнання - стендів.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Ухвалами господарського суду від 10.03.2011 р. та 24.03.2011 р. розгляд справи відкладався в звязку із неявкою позивача та ненадання ним витребуваних судом документів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача, суд:

в с т а н о в и в:

30 березня 2009 року між акціонерним товариством закритого типу "Альцест" (постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір № 70Бс/09, згідно з яким постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця у визначені договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплати за нього грошову суму. Предметом поставки є товар, перелік якого визначається у рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до договору або в інших документах), підписаних сторонами, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна товару, що поставляється, та порядок розрахунку за товар зазначаються в рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до договору або в інших документах) з урахуванням положень цього договору. Покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку-фактури постачальника. Товар має бути оплачений покупцем у терміни, що зазначаються в рахунках-фактурах, але не пізніше 21 календарного дня з моменту підписання видаткової накладної (п. 3.4). У випадку порушення покупцем встановлених договором строків оплат, покупець сплачує відсотки за користування товарним кредитом, а також пеню та штраф згідно пунктів 7.3 та 7.4. Договору. Розмір відсотків за користування товарним кредитом встановлюється 30% річних (п. 3.6). Сума за користування товарним кредитом та компенсація курсової різниці, що обраховані згідно пунктів 3.6 та 3.7 компенсується покупцем шляхом сплати спеціального рахунку на протязі 3-х банківських днів з моменту підготовки рахунка фактури. Відсотки за користування товарним кредитом та компенсація курсової різниці сплачується тільки за фактичну суму та час користування кредитом (тобто не сплачену суму) (п. 3.9).

Пунктом 5.5 договору зазначено, що при отриманні товару покупець повинен повідомити постачальника протягом 24 годин про отримання товару, його якість та кількість. Протягом 1 години з моменту отримання товару, покупець зобов'язаний передати перевізнику постачальника довіреність та видаткові накладні з підписом довіреної особи покупця. При отриманні товару в пошкодженій упаковці та наявності неповної комплектації покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника та скласти відповідний акт, який потрібно відправити протягом 24 годин з моменту отримання товару, по електронній пошті або факсу постачальнику, в іншому випадку претензії не приймаються.

Відповідальність покупця у випадку прострочення платежу встановлена в п.7.3 договору як сплата постачальнику штрафу в розмірі 10% від суми товарів, від сплати яких він відмовився або ухилився. Покупець зобов'язаний сплатити штраф на протязі 3 банківських днів. При несвоєчасній оплаті сум, що зазначені в пунктах 3.6 та 3.7, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (п. 7.4). За безпідставну відмову покупця від прийняття товару від постачальника або прострочення в такому прийнятті покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому неустойку в розмірі витрат які були здійснені постачальником на перевезення товару, при цьому покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% від вартості товару, від якого він відмовився (п. 7.5).

Строк дії договору починається з моменту підписання і закінчується 31.12.2009 р. (п.п. 11.2. -11.3.). Закінчення дії Договору не звільняє сторони від виконання обовязків за всіма пунктами Договору та відповідальності за порушення договору, які мали місце під час його дії.

Відповідно до умов договору про поставку товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши у період з 17.03.2009 року по 04.09.2009 року товар на загальну суму 40324 грн. 36 коп. Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом покупця на накладних, скріплених печатками сторін (а.с. 13-18), та, відповідно, зобовязаний був протягом строків, зазначених в рахунках-фактури (п.3.1 договору) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково в сумі 33121 грн. 75 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 42) та актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 30.09.2010р. (а.с. 24). Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 7202 грн. 61 коп., що підтверджено рахунками-фактури (а.с. 43-52) накладними (а.с. 13-23, 43-52), розрахунком позивача (а.с. 4), актом звірки (а.с. 24).

Позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 7202грн. 61 коп. заборгованості за поставлений товар, 720 грн. 26 коп. штрафу та 2693 грн. 58 коп. процентів за користування товарним кредитом за договором поставки № 70Бс/09 від 30.03.2009 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої продукції виконані не в повному обсязі. Станом на момент звернення з позовом, сума простроченої заборгованості за договором поставки складає 7202 грн. 61 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 7202 грн. 61 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача щодо порушення позивачем п. 4.3 договору, щодо ненадання сертифікатів відповідності, гарантійних талонів судом до уваги не береться, оскільки відповідачем не надані суду докази звернення до позивача з відповідними вимогами. Також відповідачем не доведено належними доказами існування домовленості сторін про поставку разом з товаром за накладною №9914Оп торгового обладнання - стендів. Накладна №9914Оп від 04.09.2009 р. не містить в переліку товарів такої позиції як "стенди". Твердження відповідача про недотримання позивачем умов поставки за накладною №9914Оп від 04.09.2009 р. також спростовується матеріалами справи, відсутністю повідомлення покупця про неповну комплектність поставки та відповідного акту, складання якого передбачено п. 5.5. Договору.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 720 грн. 26 коп. штрафу та 2693 грн. 58 коп. відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Ч.4 ст.231 ГК України передбачено право сторін за умови якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, встановлювати договором розмір штрафних санкцій у певній, визначеній грошовій сумі.

Пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що у випадку несплати за товар після настання строку оплати, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми товарів, від сплати яких він відмовився або ухилився. Покупець зобов'язаний сплатити штраф на протязі 3 банківських днів.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт часткового невиконання відповідачем своїх зобовязань у строки, передбачені домовленістю сторін, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє ці вимоги у заявленій сумі - 720 грн. 26 коп.

Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем відсотків за користування товарним кредитом, оскільки відповідно до п. 3.9 Договору - сума за користування товарним кредитом та компенсація курсової різниці компенсується покупцем шляхом сплати спеціального рахунку. Позивачем суду не надано доказів виставлення та надсилання відповідачеві спеціального рахунку на сплату суми за користування товарним кредитом, а тому в частині стягнення 2693 грн. 58 коп. відсотків за користування товарним кредитом позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення заборгованості в сумі 7202 грн. 61 коп., штрафу в сумі 720 грн. 26 коп., в частині позовних вимог щодо стягнення 2693 грн. 58 коп. відсотків за користування товарним кредитом - відмовляється.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, м. Херсон, р/рахунок - № НОМЕР_3 філія ПАТ "Марфін Банк", МФО - 342285 на користь акціонерного товариства закритого типу "Альцест", ідентифікаційний код - 21547168, адреса: буд. 4, вул. Петропавлівська, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, р/рахунок - № 260081386 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО - 300335, 7202 грн. 61 коп. основного боргу, 720 грн. 26 коп. штрафу, 79 грн. 20 коп. державного мита та 176 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2693 грн. 58 коп. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 06.04.2011 р.