Рішення № 14632610, 12.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р. Справа № 47/131-10

вх. № 3588/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Фісатиди Г.Д. довіреність б/н від 19.04.10 р.;

1 відповідача - не з"явився;

2 відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Аверс", м. Харків

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська вугільна компанія", м. Ровеньки

про стягнення 1195808,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося Акціонерне товариство «АВЕРС» (позивач) з позовом щодо стягнення з відповідачів ФОП ОСОБА_2 (відповідач 1) та ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія» (відповідач 2) 1195808,60 гривень основної заборгованості. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору поставки № 43 від 24 грудня 2008 року та договору поставки № 6 від 10 квітня 2009 року було повністю виконано обовязки щодо передоплати, але відповідач 2 не здійснив поставку товару на отриману суму, в звязку з чим позивач відмовився від виконання зобовязання, та вимагає стягнення збитків в розмірі перерахованої ним суми, на яку не було поставлено товар.

01 червня 2009 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, згідно якого 1-ий відповідач поручився за виконання 2-им відповідачем взятих на себе зобовязань за вищевказаними договорами. Однак відповідачі своїх зобовязань по договорам не виконали, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості.

В судове засідання 26.04.2010р. представники 1-го та 2-го відповідачів не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надали.

В звязку з незявленням представників відповідачів в судове засідання та неподання ними витребуваних судом доказів розгляд справи було відкладено на 11 травня 2010 року о 15:00 годині.

У судовому засіданні 11 травня 2010 року оголошувалась перерва до 12 травня о 10:00.

Позивачем 12 травня 2010 року через канцелярію господарського суду Харківської області було надано відмову від позову (вх.№9259) в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, позивач просить суд стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала таку заяву та просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2, та стягнути всю суму заборгованості з 2-го відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, розяснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у звязку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 (1-ий відповідач) солідарно заборгованості в сумі 1195808,60 гривень.

В судове засідання 11.05.2010р. представники 1-го та 2-го відповідачів не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надали.

Присутній представник позивача повністю підтримала позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 24 грудня 2008 року між позивачем (покупець за договором) та 2-им відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 43 (надалі Договір № 43).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе за Договором № 43 зобовязань позивачем на адресу другого відповідача було перераховано 610000,00 гривень, проте другий відповідач до цього часу не здійснив поставку товару.

Також 10 квітня 2009 року між позивачем (Покупець за договором) та другим відповідачем (Постачальник за договором) було укладено договір поставки № 6 (надалі Договір № 6).

На виконання цього договору позивачем було перераховано другому відповідачу передоплату в розмірі 585808,60 гривень, проте другий відповідач не здійснив поставку товару.

01.06.2009 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір поруки, за яким перший відповідач поручився перед позивачем за виконання другим відповідачем своїх обовязків за Договорами.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на це позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідачів про стягнення солідарно заборгованості. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в звязку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в звязку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч.3 ст. 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобовязання або воно припиняється.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості 2-м відповідачем не сплачена, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобовязань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 1195808,60 гривень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що становить 11958,08 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 554, 610, 611, 612, 615, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

2. В частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 солідарно заборгованості провадження у справі припинити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська вугільна компанія" (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Вигонна, 6, код ЄДРПОУ 34128497, п/р 26000600114750 в ВАТ КБ "Південкомбанк", м. Донецьк, МФО 335946) на користь Акціонерного товариства "АВЕРС" (61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 17, код ЄДРПОУ 23916397, п/р 26002010483 в ХФ ВАТ "Кредо банк", МФО 350415) 1195808,60 гривень основного боргу, 11958,08 гривень держмита та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/131-10

Повний текст рішення підписано 12 травня 2010 року.