Рішення № 14632441, 04.04.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.11 Справа № 5021/549/2011. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М. С.

секретаря судового засідання Таран С.А.

розглянув справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний

гіпермаркет», м. Київ

до відповідача: Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

Представники сторін:

Від позивача: Лаврик С.В., довіреність б/н від 10.01.2010 року

Від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить суд визнати право власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення, що відповідають державним будівельним нормам та правилам, а саме: склад - літ. БТІ «А» 10,7 кв. м, склад - літ. БТІ «Б» 10,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.03.2011 р. було замінено первісного відповідача субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на належного відповідача Сумську міську раду.

Представник позивача в судовому підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав.

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою, а тому не зявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до договору оренди земельні ділянки від 01.07.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний гіпермаркет» (позивач) є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (р-н. автостоянки).

Згідно п.1.1 вказаного договору земельна ділянка вільна від забудови, а п. 2.1 встановлено, що земельна ділянка надається в оренду під розміщення автосалону, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі комерційного використання. Термін дії договору встановлений до 30.04.2017 року.

З метою використовувати орендованої земельної ділянки в межах цільового призначення позивачем було розміщено на вказаній вище земельній ділянці допоміжні приміщення склади А,Б., які необхідні для проведення основних будівельних робіт по розміщенню основного обєкту автосалону.

Згідно ч.1 ст. 23-1 Закону України «Про планування та забудову територій» у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення обєкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Тобто, Сумською міською радою, як уповноважених органом був наданий дозвіл на будівництво вказаної вище земельної ділянки, в розумінні ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що Сумською міською радою рішенням від «30» травня 2007 р № 605-МР «Про надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради» фактично був наданий дозвіл на будівництво обєкту містобудування, яке відповідає генеральному плану м. Суми та Регіональним правилам забудови.

Судом досліджено, що позивачем здійснено технічну інвентаризацію вказаного обєктів нерухомості, про що отримано у КП «Сумське міське БТІ» технічний паспорт на нежитлові приміщення від 26.12.2010 року за адресою: м. Суми, вул. Д.Коротченка, 15/1 в якому визначено, що приміщення: всього по Літ. «А» (склад) 10,7 кв. м, - журнал підрахунку площі нежитлового приміщення, всього по Літ. «Б» (склад) 10,7 кв. м, - журнал підрахунку площі нежитлового приміщення.

На замовлення позивача судовим експертом, який має Свідоцтво Міністерства Юстиції України №1017 від 29.09.2006 року ОСОБА_3 був виготовлений висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 2 від 17.01.2011 року. Згідно вказаного висновку «збудовані нежитлові будівлі: склад «А» площею 10,7 кв.м. та склад «Б» площею 10,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідають державним будівельним нормам, деформацій не мають, знаходяться в доброму технічному стані, відповідають умовам міцності та стійкості і придатні для подальшого використання за призначенням».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В свою чергу, відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Вказані вище нежитлові приміщення належить до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК). Однак, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою власником ( користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

Слід зазначити, що господарським судом не встановлено порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок розміщення позивачем вищевказаних нежитлових приміщень. До того ж з боку відповідача як власника земельної ділянки, на якій розташована спірні будівлі, відсутні заперечення проти права власності позивача.

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права (право власності) на нерухоме майно підлягають обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів.

Переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, який є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Підтвердженням права власності зокрема є документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає право власності.

Наявними у справі доказами підтверджується приналежність ТОВ «Автомобільний гіпермаркет» нежитлових приміщень: склад «А» площею 10,7 кв.м. та склад «Б» площею 10,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 2 від 17.01.2011 року засвідчує відповідність вказаних обєктів основним вимогам державних будівельних норм.

При цьому, враховуючи те, що земельна ділянка була надана в оренду позивачу під розміщення автосалону і збудовані на вказаній вище земельній ділянці допоміжні приміщення склади А,Б необхідні для проведення основних будівельних робіт по розміщенню основного обєкту автосалону, визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, яке відповідає будівельним нормам та правилам, передбаченим законодавством та зведено за рахунок позивача, не тягне за собою порушення прав інших осіб, він може володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, тому права та інтереси позивача, повязані із захистом права власності на нерухоме майно склад - літ. БТІ «А» 10,7 кв. м, склад - літ. БТІ «Б» 10,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, підлягають судовому захисту, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати законними та такими, що відповідають державним будівельним нормам та правилам самовільно збудовані нежитлові приміщення: склад - літ. БТІ «А» 10,7 кв. м, склад - літ. БТІ «Б» 10,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське міське БТІ» від 26.12.2010 року.

3.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний гіпермаркет» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 15/15, Ід. номер 34716367) право власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення: склад - літ. БТІ «А» 10,7 кв. м, склад - літ. БТІ «Б» 10,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське міське БТІ» від 26.12.2010 року.

СУДДЯ М.С. ЛУЩИК