Рішення № 14632160, 04.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11                                                                                 Справа № 8/34/2011

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія", с. Новомикільськ Кремінського району Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромбуд", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 179332 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Дашко Ю.І. - адвокат, - довіреність №б/н від 11.10.10 року.;

від відповідача –Букрєєв С.С.- представник, - довіреність №50 від 17.03.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

попередньої плати за непоставлений товар у сумі 133200,00 грн., інфляційних нарахувань за січень 2011 року у сумі 1332,00 грн. та збитки від подорожчання вартості товару на суму 44800,00 грн., нарахованих позивачем з посилання на неналежне виконанням відповідачем умов договору №10/09, укладеного між сторонами 10.09.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.03.11 року до 04.04.11 року – з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання 04.04.11 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково, а саме: основний борг у сумі 89167,00 грн., - тобто за мінусом 44033,00 грн. - вартості 20 тонн аміачної селітри вартістю 1834,71 грн. за 1 тонну, яку, як стверджує відповідач, він поставив на користь позивача на виконання умов вищезгаданого договору на підставі накладної №311 від 15.11.10 року; та збитки, спричинені позивачу в результаті знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та збитки, спричинені внаслідок подорожчання товару, який був предметом вищезгаданого договору, - зменшивши їх, виходячи з вартості вищезгаданої аміачної селітри (відзив на позов від 04.04.11 року за вих. №б/н).

Позивач категорично заперечив проти доводів відповідача, пославшись на те, що відповідач на підтвердження факту поставки вищезазначеної кількості аміачної селітри надав до справи видаткову накладну №311 від 15.11.10 року на, наче б то, поставку на користь позивача 20 тонн аміачної селітри вартістю 1834,71 грн. за 1 тонну на суму 44033,00 грн., яка не скріплена підписами сторін та їх печатками (а.с.51).

Позивач стверджує, що здійснив ретельну перевірку факту, на який посилається відповідач, при цьому встановив, що останній за вищеназваним документом взагалі не поставляв аміачну селітру на користь позивача, - з огляду на що, на думку позивача. наданий відповідачем доказ не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.09.10 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір №10/09, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі –товар), - а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

Найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.2).

Поставка товару здійснюється узгодженими партіями протягом 3-5 днів після отримання відповідної заявки, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін (п.2.2).

Право власності на товар та ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту отримання ним товару від продавця (п.2.3).

Оплата товару здійснюється, як правило, на умовах 100% передплати (п.3.1).

Сторони домовилися, що вони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов’язань за договором лише при виникненні обставин непереборної сили (п.4.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.110 року (п.6.1) (а.с.22).

Сторони підписали Специфікацію №1 до договору, відповідно до якої предметом договору є 40 тонн НПК (нітроамофосу) за ціною 2775,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 111000,00 грн. (без ПДВ), а з ПДВ –на загальну суму 133200,00 грн. (а.с.23).

          Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору відповідач виставив позивачеві (покупцеві) рахунок на оплату №199 від 10.09.10 року на суму 133200,00 грн. (а.с.24), який позивач оплатив 10.09.10 року, що підтверджується платіжним дорученням №281 на вказану суму (а.с.25) та іншими доказами (а.с.26).

24.12.10 року за вих. №93 покупець спрямував на адресу продавця заявку на поставку йому товару, обумовленого договором, яку продавець отримав того ж дня (а.с.28), однак заходів до поставки товару не вжив, хоча повинен був вчинити такі дії не пізніше 29.12.10 року (п.2.2 договору).

          11.01.11 року позивач спрямував на його адресу претензію за №16, у якій запропонував здійснити повернення коштів, отриманих в якості передплати (а.с.29), та яку відповідач отримав 11.01.11 року (а.с.29), але заходів до повернення коштів не вжив до цього часу, - що стало підставою для звернення позивача (покупця) з цим позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача:

суму попередньої плати у розмірі 133200,00 грн.;

інфляційні нарахування за період прострочення у сумі 1332,00 грн.;

збитки, викликані подорожчанням на ринку аналогічного договірному товару на суму 44800,00 грн.

На підтвердження факту спричинення вищезгаданої суми збитків позивач надав до справи належні документальні докази (офіційні дані щодо рівня інфляції у державі за січень 2011 року (а.с.31); договір поставки №5/1Ф від 10.02.11 року, укладений між ним (покупець) та ТОВ "Луганська фірма "Агрохім" (постачальник) на придбання нітроамофоски масою 100 тонн за ціною 4450,00 грн. за 1 тонну (а.с.34); прайс-лист на мінеральні добрива станом на період з 07.02.11 року по 14.02.11 року).

Виходячи з того, що ціна на нітроамофос у вищезгаданому договорі №10/09 від 10.09.10 року була визначена на рівні 3330,00 грн. за 1 тонну, а внаслідок неналежного виконання відповідачем умов цього договору позивач був змушений придбати такий же товар на підставі іншого договору (№5/1Ф від 10.02.11 року) за ціною 4450,00 грн. за 1 тонну (тобто на 1120,00 грн. за 1 тонну дорожче), - ним обґрунтовано визначено збитки у цій частині у розмірі 44800,00 грн. (1120,00 грн. х 40) (а.с.30).

          Відповідач позов визнав частково.

          Суд критично оцінює вищезгадану накладну №311 від 15.11.10 року на суму 44033,00 грн. (а.с.51) та не визнає її в якості доказу у справі.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Різновидом правочину є договір.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ), оскільки саме він породжує права та зобов’язання для сторін.

          Уклавши договір поставки (купівлі-продажу), сторони набули низку прав та обов’язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З обставин справи відомо, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором –попередньо сплатив на користь відповідача вартість товару, визначеного договором.

З огляду на викладене відповідач, отримавши передплату, повинен був керуватися приписами ст. 662 ЦКУ, згідно якій продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, - при цьому відповідно до ст. 663 Кодексу, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,—відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Оскільки відповідач не передав покупцеві попередньо оплачений ним товар, покупець правомірно скористався правилом ч. 1 ст. 665 ЦКУ, якою визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

          Подальші дії позивача повністю відповідають нормі, викладеній у частинах 2-3 ст. 693 Цивільного кодексу, а саме: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як встановлено ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, - а наявними у справі доказами доведено, що відповідач не виконав вимогу позивача про повернення отриманих грошових коштів.           

          Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору №10/09 від 10.09.10 року, то суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню з огляду на те, що згідно приписів ст. 22 Цивільного кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, між іншим, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

          Позивач належним чином довів факт спричинення йому заявлених до стягнення збитків.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 43-1,44 та 49 ГПК України суд судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договор, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691,692,693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромбуд", ідентифікаційний код 23487766, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 106, кв. 109 Луганської області; поштова: місто Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 7/2 Луганської області, - на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія", ідентифікаційний код 30349669, яке знаходиться за адресою: село Новомикільськ, вул. Леніна, 3 Кремінського району Луганської області, - суму попередньої оплати у розмірі 133200 (сто тридцять три тисячі двісті) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 00 коп., збитки у сумі 44800,00 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1793 (одна тисяча сімсот дев’яносто три) грн. 32 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 04.04.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 05 квітня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа