Рішення № 14632151, 31.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа № 24/10/2011

За позовом Закритого акціонерного товариства "Лисичанський машинобудівельний завод", м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 29131 грн. 66 коп.

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Будкова О.О. –предст. за дов. від 30.12.2010 б/н (17.03.2011, 24.03.2011, 31.03.2011);

від відповідача –Рудковська І.В. –пров. юрисконсульт, дов. від 04.01.2011 № 01-026-21 (17.03.2011, 24.03.2011).

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 24122 грн. 76 коп., пені в сумі 1699 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 478 грн. 69 коп., інфляційних втрат в сумі 1502 грн. 11 коп., штрафу відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 (далі Положення № 888) в сумі 1206 грн. 14 коп., всього 29008 грн. 87 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до умов договору поставки від 04.11.2009 № 078/1246 поставив продукцію на загальну суму 34461 грн. 08 коп., за яку відповідач розрахувався не в повному обсязі, сума боргу складає 24122 грн. 76 коп. У зв’язку з простроченням оплати відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" відповідачу нарахована пеня, а згідно ст. 625 ЦК України 3% річних і інфляційні нарахування, у відповідності до п. 66 Положення № 888 нараховано штраф в розмірі 5% від заборгованості за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги та за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків.

Заявою від 16.03.2011 позивач уточнив позовні вимоги, а саме змінив підстави нарахування пені і зменшив її розмір, вказавши, що пеня підлягає стягненню відповідно до п. 66 Положення № 888 в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, розмір якої склав 1543 грн. 86 коп., та збільшив вимоги по стягненню 3% річних до 526 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань до 1732 грн. 73 коп. Таким чином, сума позову зменшена на 155 грн. 31 коп. і збільшена на 278 грн. 10 коп. Нова ціна позову складає 29131 грн. 66 коп.

Відповідач проти позову заперечує частково, а саме наявність основного боргу визнає, втім заперечує щодо визначення терміну прострочення, що впливає на суму вимог про стягнення 3% річних і інфляційних нарахувань. Щодо стягнення пені і штрафу згідно Положення № 888, то відповідач вважає це незаконним, оскільки порядок нарахування пені врегульовано законодавством України і не має підстав для застосування нормативного акту колишнього СРСР; штраф не підлягає стягненню, оскільки згідно умов договору сторони не передбачали розрахунків шляхом виставлення платіжної вимоги.

У судових засіданнях відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувались перерви з 17.03.2011 по 24.03.2011, з 24.03.2011 по 31.03.2011.

Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між Закритим акціонерним товариством "Лисичанський машинобудівельний завод" та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" 04.11.2009 укладено договір № 078/1246 на поставку продукції.

Відповідно до додаткової угоди від 28.04.2010 № 1 до зазначеного договору виготовлено та відвантажено на адресу Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" продукцію на загальну суму 34461 грн. 08 коп.

Згідно п. 4.1 договору разом з продукцією постачальник зобов’язаний надати наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- товарно-транспортні документи;

- податкову накладну;

- сертифікат якості або паспорт, сертифікат відповідності.

Продукція і товаророзпорядчі документи вручені 16.06.2010, що підтверджується записом на рахунку-фактурі від 16.06.2010 № СФ-0000116 і не заперечується відповідачем.

Порядок розрахунків визначено п. 3.1 договору. Згідно цього пункту розрахунок за узгоджену партію продукції здійснюється шляхом 60% попередньої оплати і 40% по факту отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження, тобто даний договір не містить чітких і зрозумілих умов щодо оплати, а відтак порядок розрахунків є неузгодженим, дані обставини не заперечуються сторонами.

03.11.2010 позивач направив претензію про погашення суми боргу. Відповідач претензію визнав, однак оплату не здійснив.

Позивач вважає, що обов’язок покупця оплатити товар виникає після передачі товару або товаророзпорядчих документів в розпорядження покупця. Продавець передав і товари і документи 16.06.2010, а відтак обов’язок оплати отриманий товар у покупця виник саме 16.06.2010, а починаючи з 17.06.2010 почалось прострочення виконання ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" грошових зобов’язань.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що відповідно до ст. 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (до якої Україна приєдналась відповідно до Указу Президії Верховної Ради України РСР від 23.08.1989 № 7978-XI), якщо покупець не зобов’язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України є частиною національного цивільного законодавства України. При цьому, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Крім того, відповідно до ст. 1 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 ця конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах. Однак, п. 2 ст. 1 Конвенції зазначає, що та обставина, що комерційні підприємства сторін розміщені в різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з ділових відносин або обміну інформацією між сторонами, що мали місце до чи в момент його укладення.

Вищевикладені положення Конвенції, Конституції та Цивільного кодексу України свідчать про можливість застосування її положень до договірних правовідносин, які виникають на території України між господарюючими суб’єктами, які зареєстровані як юридичні особи в Україні.

Таким чином, прострочення боргу обліковується з 17.06.2010, втім позивач нарахував: 3% річних з 24.06.2010 по 16.03.2011, інфляційні втрати з червня 2010 року по лютий 2011 року включно, пеню з 24.06.2010 по 24.12.2010 за 160 календарних днів (фактично у цьому періоді 184 дні).

Відповідач вважає необхідним у даному випадку застосувати ст. 530 ЦК України, згідно якої термін прострочення повинен обраховуватись через 7 днів з моменту пред’явлення вимоги про оплату, а саме претензії від 03.11.2010.

Суд приймає до уваги фактичні обставини у даному спорі, зокрема, факт поставки 16.06.2010 товару і вручення товаророзпорядчих документів, у тому числі рахунку-фактури і податкових накладних, в яких визначена вартість товару.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо утворення заборгованості з 17.06.2010.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних з 24.06.2010 по 16.03.2011 визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги по стягненню інфляційних втрат задовольняються судом за період з липня 2010 року по лютий 2011 рік в заявленій сумі (позивач здійснив розрахунок з урахуванням індексу інфляції за червень 2010 року –99,6%, що призвело до зменшення заявленої суми порівняно з фактичною).

У пункті 8 договору сторони домовились, що за порушення зобов’язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України і Положенням № 888.

Відповідно до ст. 271 ГК України Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. Однак на сьогоднішній день ці нормативно-правові акти ще не прийняті. Тому, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" продовжує діяти Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

Отже, умови договору щодо застосування відповідальності за Положенням № 888 не суперечать законодавству України. У зв’язку з цим суд задовольняє вимоги про стягнення пені за період з 24.06.2010 по 24.12.2010 в сумі 1543 грн. 86 коп., яка позивачем розрахована за 160 днів, а фактично цей період містить 184 дні.

Що стосується вимог про стягнення штрафу, то згідно п. 66 Положення № 888 за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги, а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився або ухилився. Сторони не домовились в договорі щодо форми розрахунків, у тому числі і щодо використання платіжної вимоги, а відтак відсутні підстави для застосування штрафу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам: з державного мита в сумі 279 грн. 25 коп., з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225 грн. 03 коп. В решті судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 46 ГПК України з позивача додатково підлягає стягненню державне мито за заявою від 16.03.2011 № 178 в сумі 1 грн. 55 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 46, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, ідентифікаційний код 05441447 на користь Закритого акціонерного товариства "Лисичанський машинобудівельний завод", м. Луганськ, вул. Краснодонская, 5в, ідентифікаційний код 32202369 борг в сумі 24122 грн. 76 коп., пеню в сумі 1543 грн. 86 коп., 3% річних в сумі 526 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 1732 грн. 73 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 279 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225 грн. 03 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лисичанський машинобудівельний завод", м. Луганськ, вул. Краснодонская, 5в, ідентифікаційний код 32202369 в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 1 грн. 55 коп., видати наказ Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Повне рішення складено і підписано - 05.04.2011.

Суддя О.В.Рябцева