Ухвала суду № 14631607, 01.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01.04.11 № 21/5009/1624/11 Суддя Черкаський В.І.

розглянувши позовну заяву

За позовом: Фермерського господарства “ОСОБА_1” (09236, Київська область, Кагарлицький район, с. Великі Пріцьки, вул. Дружби, буд. 26, код ЄДРПОУ 33775992)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно - Українська лізингова компанія” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 122, код ЄДРПОУ 33471793)

Встановив, що позовну заяву б/н від 29.03.2011 р. (вх. № 1722/09-05 від 01.04.2011 р.) та додані до неї документи слід повернути заявникові без розгляду, враховуючи наступне.

Позивачем порушено п. 5 ст. 63 ГПК України, а саме порушено правила поєднання вимог або обєднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зіпсуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішенню спору.

Кожна з заявлених вимог позивача має різне як нормативне так і документальне обґрунтування, розгляд справи по кожній з вимог є самостійним предметом спору.

Ці вимоги є самостійними і не повязані одне з одним, не підставами виникнення ні документальними підтвердженнями. Сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін, та суттєво ускладнить вирішення спору.

Згідно до п. 3.4 Розяснення від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” із змінами, внесеними згідно з Розясненням Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 р.: “якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву”.

Крім того, по кожному предмету спору повинно сплачуватись державне мито в установленому законному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

У відповідності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 р.” № 2505 від 25.03.2005 р.” розміри ставок по сплаті державного мита в держбюджет становлять.:

- “ із заяв майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.)”.

- “із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Тобто, мінімальний розмір державного мита з позовних заяв майнового характеру складає 102 грн. 00 коп., а з позовних заяв немайнового характеру 85 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 15 Інформаційного листа ВГСУ № di_000421 від 29.09.2009 р., передбачено, що за змістом п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України неподання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви незалежно від того, чи є сума недоплати «суттєвою».

Позивач в якості доказів сплати державного мита надав квитанцію № 931/з30 від 22.03.2011 р. на суму 85 грн. 00 коп., оскільки позивачем заявлені самостійні вимоги майнового та немайнового характеру, а сплата державного мита здійснена лише за одну вимогу немайнового характеру.

Крім того, вимоги позивача про визнання понесених ФГ “ОСОБА_1” збитків у розмірі 1399000 грн.; зарахувати понесені ФГ “ОСОБА_1” збитки в рахунок належних лізингових платежів за договором лізингу; стягнути з будь-якого рахунку ТОВ “Південно Українська лізингова компанія” збитки, суперечать ст. 12 ГПК України (підвідомчість справ господарського суду), ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Так, ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів такі, як визнання права, визнання правовідносин недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічний припис містить і ст. 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересі. Відповідно до ст. 12 ГПК України, “господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

При повторному зверненні вам слід розєднати позовні вимоги, письмово обґрунтувати та уточнити формулювання позовних вимог відповідності ст. 12 ГПК України (підвідомчість справ господарського суду), ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд вважає за необхідне розяснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. п. 4, 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути.

Додаток: позовна заява з додатком на 35 аркушах ( в тому числі оригінали квитанцій № 931/з30 (в сумі 85 грн.) та № 931/з31 від 22.03.2011 р. (в сумі 236 грн.).

СуддяВ.І. Черкаський