Рішення № 14631476, 02.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа № 10/356/09-26/1/11

Суддя

За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до відповідача – Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”(вул. Заводська, 7, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 1882253,69грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

від позивача –Волкова Г.Ю,, дов. №2515 від 13.12.2010р.

від відповідача – Надточій О.М., дов. №08/0011 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач) звернулася із позовом до господарського суду Запорізької області до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (відповідач) і просила суд стягнути з останнього (з урахуванням уточнень позовних вимог) 589 865,13 грн. пені, 455 264,75 грн. інфляційних втрат, 66 172,70 грн. 3% річних та 779 710,67 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за отриманий газ на підставі укладеного між сторонами у справі договору на транспортування природного газу для потреб населення №118Н-66 від 16.12.2007.

Відповідач вимоги позивача заперечив.

У судовому засіданні представником відповідача надано заяву на підставі ст. 25 ГПК України в якій просить замінити сторону –відповідача по справі Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, яке згідно п. 1.2.1. Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” є правонаступником всіх прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та відповідачем - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” був укладений договір на транспортування природного газу для потреб населення № 118Н-66 від 16 грудня 2007 року (надалі - Договір).

Неналежне виконання умов вказаного договору відповідачем стало підставою для подання позову до господарського суду Запорізької області. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2010р. позовні вимоги Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволені частково, з відповідача стягнуто 123840 (сто двадцять три тисячі вісімсот сорок) грн. 01 коп. пені, 419117 (чотириста дев’ятнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 61 коп. втрат від інфляції; 77172 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят дві) грн. 70 коп. 3% річних; 10080 (десять тисяч вісімдесят) грн. 15 коп. державного мита та 93 (дев’яносто три) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. рішення господарського суду від 16.02.2010р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” без задоволення.

У подальшому при оскаржені позивачем рішення господарського суду та постанови Запорізького апеляційного господарського суду постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу позивача задоволено частково, вищезазначені судові акти(рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції) скасовані частково в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 779 710,67грн. штрафу, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2010р. зазначено, що прийняті рішення та постанова в частині стягнення штрафу не відповідають ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, у зв'язку із чим, рішення та постанова в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу, заявленого на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд місцевому господарському суду. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, а також обставини за яких може стягуватися штраф на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 7%, та вирішити спір у даній частині відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, при новому розгляді справи господарським судом розглядаються вимоги щодо стягнення 7% штрафу у розмірі 779710,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України надано визначення таким поняттям як неустойка (штраф, пеня), а саме: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, із аналізу наведених норм можна зробити висновок, що залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку – в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами, так само як і її розмір. В той же час, жодним нормативним актом не передбачено, що штраф є виключно договірною неустойкою.

Статтею 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відтак, оскільки заявлений позивачем до стягнення штраф за джерелом походження є законним, адже його застосування чітко передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України, так само як розмір, позовні вимоги в цій частини є цілком законними та обґрунтованими.

Однак, згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін.

Відповідач у судовому засіданні зазначив про тяжке фінансове становище. Більш того, на момент звернення позивача з позовом до суду, основний борг відповідачем було сплачено у повному обсязі. Також, своєчасному розрахунку з позивачем перешкодила світова економічна криза, існування якої є загальновідомим фактом та не потребує доведення. Фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов’язань на всіх без винятку суб’єктів підприємницької діяльності та населення, що, також, вплинуло і на розрахунки сторін.

За підстав зазначених вище, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу з 779710,67 грн. до 400000,00грн.

Крім того, у судовому засіданні представником відповідача надано заяву на підставі ст. 25 ГПК України в якій просить замінити сторону –відповідача по справі Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Згідно п. 1.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” відповідно до вимог Заколну України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 1.2.1. Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” є правонаступником всіх прав та обов’язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Відповідно до вимог ст.25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із доданих до заяви відповідача документів, шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” створено Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” та затверджено його статут.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7; код ЄДРПОУ 03345716; п/р №2603904113 в АБ “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”, м. Київ, МФО 300647) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021,м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; п/р № 26009001200001 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 123840 (сто двадцять три тисячі вісімсот сорок) грн. 01 коп. пені, 419117 (чотириста дев’ятнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 61 коп. втрат від інфляції; 77172 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят дві) грн. 70 коп. 3% річних; 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 14080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн. 15 коп. державного мита та 122 (сто двадцять дві) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 14.02.2011.