Ухвала суду № 14629546, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12258/10/2/0170

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача: Мачулян Наталя Миколаївна, довіреність б/н від 22.11.2010, Русанова Світлана Володимирівна, довіреність б/н від 16.11.2009;

представник відповідача: Лукпанова Ксенія Вячеславіна, довіреність № 58 від 12.07.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 15.05.2010

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новатор" (вул. Первомайська, 62, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2010 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 12.10.2009: № 001167/23-1/0, № 001169/17-01/0, №001168/23-1/0 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 108063 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 54381,72 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Новатор" 1,70грн. судового збору, 3750,00грн. витрат на проведення експертизи, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Джанкойська обєднана державна податкова інспекціїяАвтономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Новатор», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги частково обґрунтовані та частково відповідають нормам чинного законодавства.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.10.2009 відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№001167/23-1/0, якимдонараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 2991,00грн., в тому числі 1994,00грн.- за основним платежем, 997,00грн.- за штрафними фінансовими санкціями;

- №001168/23-1/0, яким донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 165394,00 грн., в тому числі 110025,00 грн.- основного платежем та 55369,00грн.- штрафних (фінансових) санкцій;

-№001169/17-01/0, яким донараховане податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 390425,67 грн., в тому числі 130141,89 грн.- основного платежу та 260283,78 грн.- штрафних (фінансових) санкцій .

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737, складеного відповідачем за наслідками проведеної перевірки позивача з питання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009, якою встановлені факти порушення позивачем, зокрема, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.3.2. пункту 8.3. , підпункту 8.4.4. пункту 8.4 статті 8, підпункту11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 94848,00 грн. в період з 01.07.2007 по 30.06.2009, підпункту7.4.3 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податкового кредиту по дотаційної декларації за період часу, що перевірявся у загальної суми 1993,69 грн., підпункту 6.5.1 пункту 6.5. статті 6, підпункту 4.3.36 пункту 4.3. статті 4, підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 , підпункту 4.2.15 пункту 4.2. статті 4, підпункту 4.2.9 г) пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності нарахування, перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у сумі 130141,89 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що було встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 422666,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до їх складу коштів , сплачених фізичним особам, які здавали молоко протягом періоду часу, який перевірявся. Зазначені висновки зроблені працівниками податкового органу на підставі вивчення інформації, отриманої від Джанкойської податкової міліції. У акті перевірки вказано, що при зіставленні пояснень фізичних осіб, які здавлювали молоко, інформації сільських рад та ветеринарних служб з формою звітності 1ДФ встановлена розбіжність в 2008 році на загальну суму 422666 грн.

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Як вбачається з експертного висновку № 163/09 від 01.03.2010 судово-економічної експертизи, завищення позивачем у період з 01.07.2007 по 30.06.2009 валових витрат на суму 392677 грн. не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку платника податків, його первинними бухгалтерськими документами підтверджено оприходування молока, придбаного у фізичних осіб сільгоспвиробників, на суму 1470387,72 грн. Вказаний висновок був зроблений в результаті вивчення експертною установою наданих оборотно-сальдових відомостей по б/р 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Експерти встановили, що у 2008році у фізичних осіб-мешканців Джанкойського, Красногвардейського, Красноперекопського, Ніжньогірського, Первомайського, Роздольненського, Сакського, Советського районів Автономної Республіки Крим, районів Херсонської та Запоріжської областей було закуплено молокона суму 50730507,69 грн. Відповідно до відомостей, викладених у акті перевірки закупівля молока здійснювалось нібито у 92 чоловік, на суму 1471153,67 грн., в той час , як експертом встановлено що за даними аналітичного обліку підприємства його вартість значно перевищує вказану суму, що свідчить про те, що були прийняти до уваги відомості щодо осіб, яки мешкають в Джанкойському, Красногвардійському, Нижньогірському, Роздольненському районах Автономної Республіки Крим, в наслідок чого можливо зробити висновок про неповне вивчення працівниками податкового органу документів позивача. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що вони були позбавлені можливості вивчити всі документи, яки в подальшому надавались експертній установі.

Експертом було визначено, що позивачем для вивчення надані закупочні акти та приймально-розрахункові відомості на молоко, копії яких залучені до матеріалів справи. Зазначено молоко є приватною власністю, вироблено на земельних ділянках, які надані для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування домів, присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва. Оприбуткування молока отриманого від фізичних осіб сільгоспвиробників первинними бухгалтерськими документами позивача підтверджено на суму 1470387,72 грн.

Не зважаючи на вимоги суду, відповідач не надав в порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат за період часу, який перевірявся, сум коштів, витрачених на придбання молока у фізичних осіб, ним також не надані докази невірності зроблених експертом висновків.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Питання амортизації визначені у статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Експертом встановлено, що висновки про заниження податку на прибуток на суму 100132 грн., викладені в акті перевірки відповідача, підтверджено у сумі 1962,00 грн. Зазначений висновок зроблений внаслідок вивчення правильності визначення платником податку амортизаційних відрахувань на загальну суму 7847,00грн. Документи бухгалтерського обліку по нарахуванню амортизаційних відрахувань у зазначеній сумі позивачем не були надані, внаслідок чого суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази неправомірності нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 1962,00грн.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача № 001168/23-1/0 від 12.10.2009 в частині нарахування 108063,00грн. податкового зобовязання по податку на прибуток, 54381,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 2991,00грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1994,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 997,00грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню від 12.10.2009 №001167/23-1/0 судовою колегією встановлено наступне.

Згідно з підпунктом 1.6 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (підпункт 7.4.3 пункту 7.4. статті 7 цього Закону).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті заниження суми податкового зобовязання по бюджетній декларації по податку на додану вартість за період, що перевірявся, у сумі 1993,69 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з вимогами пункту 11.21 Закону України "Про податку на додану вартість" в редакції, яка діяла на момент проведення підприємницької діяльності позивачем, до 01.01.2009 сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізоване ними молоко та молочну продукцію, мясо та мясопродукти в повному обсязі надсилається виключно для виплат та дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за реалізовані ними переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що в період часу, який перевірявся відповідачем, діяв Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 (далі Порядок № 805) , в пункті 3 якого було встановлено, що для визначення сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за молоко та м'ясо в живій вазі, які будуть поставлені ними, переробні підприємства щомісяця до початку наступного періоду здійснюють попередній розрахунок надходження і використання коштів з податку на додану вартість, нарахованого на вартість поставлених молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів (далі - готова продукція) (за видами сільськогосподарських тварин), виготовлених з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до цього розрахунку кожне переробне підприємство визначає суму податку на додану вартість, яка надійде на підприємство під час здійснення поставки готової продукції, та суму податку на додану вартість, що буде нарахована (перерахована) постачальникам товарів (робіт, послуг), а також розміри дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене молоко та м'ясо в живій вазі на гривню вартості цієї продукції.

Розмір дотації застосовується переробним підприємством до всіх сільськогосподарських товаровиробників на однаковому рівні за продукцію одного товарного виду пропорційно вартості поставленої продукції. Цей розрахунок переробні підприємства погоджують з управліннями агропромислового розвитку районних, головними управліннями агропромислового розвитку обласних і управлінням промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, а переробні підприємства системи Укоопспілки - із споживчими товариствами (спілками споживчих товариств).

Як вбачається з матеріалів справи, в 2006-2007 роках були придбані основні засоби , які використовуються позивачем для виробництва молока та молочної продукції із сировини, яка вироблялась різними товаровиробниками. Під час придбання цих основних засобів сплачений позивачем податок на додану вартість в сумі 7703,17 грн. був розподілений наступним чином: 5709,48 грн. було віднесено до податкового кредиту, визначеного у дотаційних деклараціях по податку на додану вартість, 1993,69 грн. у бюджетних деклараціях по податку на додану вартість.

Відповідачем не враховано, що розподіл сум податку на додану вартість, сплачених, виходячи з вартості придбаних основних засобів, був здійснений позивачем відповідно до вимог Методичних рекомендацій до порядку застосування норм податкового законодавства по ПДВ в галузі сільгоспвиробництва, визначених Державною податковою адміністрацією України 19.03.2001.

Екпертом встановлено, що визначена відповідно документам податкового обліку позивач сума податку на додану вартість у розмірі 1993,69 грн., яка була сплачена під час розрахунків за придбанні ним основні засоби, відноситься до складу податкового кредиту за період з серпня по жовтень 2007року по загальним (бюджетним) деклараціям по податку на додану вартість пропорційно долі реалізації готової продукції із сировини, яка була закуплена у сільгоспвиробників , в загальній сумі реалізації готової продукції за кожний звітний період.

Відповідач в порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів обґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки, неправомірності позиції експертної установи та позивача.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що відповідно до документів податкової звітності позивача сума податку на додану вартість в розмірі 1993,69 грн., яка була сплачена ним під час придбання основних засобів, підлягала віднесенню до складу податкового кредиту за період з серпня по жовтень 2007 року по загальнім (бюджетним) деклараціям по податку на додану вартість. За таких обставин існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 001167/23-1/0 від 12.10.2009 щодо донарахування позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 2991,00грн., у тому числі: основний платіж- 1994,00грн., 997,00грн.-штрафні санкції.

Щодо донарахування позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 390425,67грн., у тому числі: основний платіж-130141,89грн., штрафні санкції-260283,78грн. спірному податковому повідомленню-рішенню від 12.10.2009 №001169/17-01/0 судовою колегією встановлено наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У статті 1 Закону встановлено, що дохід сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.3.36 пункту 4.3. статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Як вбачається з акту перевірки за 2008 рік відповідно до даних Приймально-розрахункових відомостей по закупівлі молока у фізичних осіб був виплачений дохід за молоко у сумі 1471153,6 грн., що також підтверджено даними, звітності 1ДФ, яка оформлялась позивачем. В той же час відповідно довідомостей, яки надійшли з органів податкової міліції фактично фізичним особам нібито був виплачений дохід у сумі 774025 грн. Внаслідок вказаних розбіжностей на підставі підпункту 4.2.15 пункту 4.2., підпункту 4.2.9 г) пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податок з доходів фізичних осіб позивачу донараховано податок з доходів у сумі 104569,30 грн.

Також відповідачем додатково нарахований податок з доходів фізичних осіб на суму 24657,78 грн. внаслідок того, що на підставі документів, отриманих першим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, втратили право на отримання доходу без утримання податку з причин наявності у них збільшеного розміру земельної ділянки наданої для ведення особистого селянського господарства.

Експертом встановлено, що оприбуткування молока, отриманого від фізичних осіб сільгоспвиробників первинними бухгалтерськими документами позивача підтверджено на суму 1470387,72 грн.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в період часу, який перевірявся, без отримання від фізичних осіб - сільгоспвиробників копії необхідних довідок (форма №3-ДФ), форма яких визначена в Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1063 від 01.08.2006, застосовував положення підпункту 4.3.36 пункту 4.3. статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. За таких обставин суд вважає, що не знайшов підтвердження факт порушення ним обовязкі податкового агента, визначених в Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Вивчивши документи, надані представниками сторін, вивчивши результати експертизи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відповідача №001169/17-01/0 від 12.10.2009 про донарахування позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 390425,67грн., у тому числі: основний платіж- 260283,78грн., штрафні санкції- 260283,78грн.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

Отже, акт перевірки від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", «Про податок з доходів фізичних осіб»як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737, як доказ встановлення фактів порушення позивачем Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання: по податку на прибуток в сумі 162444,72грн., по податку на додану вартість в сумі 2991,00грн., по податку з доходів фізичних осіб в сумі 390425,67грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, носять характер субєктивних припущень.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 162444,72грн., по податку на додану вартість в сумі 2991,00грн., по податку з доходів фізичних осіб в сумі 390425,67грн. передбачає вилучення у Відкритого акціонерного товариства "Новатор" грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Із таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2010 у справі №2а-12258/10/2 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 лютого 2011 р.