Постанова № 14625884, 31.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.03.2011 р. справа №9/232

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Пушкаренко І.С. по дов.; Дзюбан С.М. по дов.;

від відповідача: Полунов Є.В. по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №9/232 (суддя Марченко О.М.)

за позовом Науково-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Елекон” м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк

про стягнення 100 837,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Науково-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Елекон” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк, про стягнення заборгованості за мировою угодою від 07.09.2010р., затвердженою ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі №6/109, про погашення заборгованості за договором поставки №030/08 від 29.08.2008р. в сумі 100 659,63грн. та 3% річних в сумі 177,37грн.

Рішенням від 22.02.2011р. у справі №9/232 господарський суд Донецької області позов Науково-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Елекон” м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 100 837,00грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 100 659,63грн. та 3% річних в розмірі 177,37грн. –задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” м.Донецьк на користь Науково-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Елекон” м.Донецьк заборгованість в розмірі 100 659грн.63коп., в частині стягнення суми 3% річних в розмірі 177грн.37коп. припинив провадження у справі.

Свій висновок щодо задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував, посилаючись на приписи ст.ст. 525,526, 604 ЦК України, ст. 193 ГК України, зазначивши, що оскільки факт невиконання умов мирової угоди від 07.09.2010р. відповідачем не спростований та не надано доказів перерахування на рахунок позивача заборгованості за мировою угодою від 07.09.2010р. у розмірі 100 659,63грн., тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” м.Донецьк вважається таким, що не виконало в добровільному порядку умови мирової угоди від 07.09.2010р., затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. по справі №6/109, та не погасило вказану заборгованість до теперішнього часу.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позивач заявою б/н від 22.02.2011р. відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 177,37грн., то на підставі п.4 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі у цій частині.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №9/232 скасувати.

Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції не надав правової оцінки клопотанню відповідача №1901-1/11 від 19.01.2011р. стосовно заміни неналежного відповідача, оскільки у позовній заяві зазначений код ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” 08043138, тоді як підприємство відповідача має код ЄДРПОУ 32939700, що підтверджено відповідними документами.

Крім того, господарський суд не застосував до спірних правовідносин п.3.9.6 роз’яснення Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р., хоча відповідач приводив даний довід суду у якості обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву.

На думку скаржника, позивач не заявив доводів стосовно відповідності ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди вимогам ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, вимог про спонукання відповідача до виконання мирової угоди позивач також не заявив. Вимоги про стягнення заборгованості та вимоги про спонукання до виконання мирової угоди істотно відрізняються за своєю правовою природою та наслідками їх задоволення судом.

З огляду на наведене, скаржник вважає безпідставним задоволення судом першої інстанції заявлених позовних вимог.

У запереченнях від 29.03.2011р. позивач вимоги апеляційної скарги не визнає та просить апеляційний господарський суд відмовити у її задоволенні.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі №6/109 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елекон” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк, згідно якої сторони дійшли згоди не здійснювати залік зустрічних однорідних вимог на суму 53 252,77грн. на підставі заяви ТОВ “Автоматика та захист” №2702-1/09 від 27.02.2009р. З урахуванням вищевикладеного, основний борг ТОВ “Автоматика та захист” перед НВП у формі ТОВ “Елекон” по договору поставки №030/08 від 29.08.2008р. скаладає суму 100 659,63грн. Цей борг відповідач зобов’язався оплатити позивачу в наступному порядку: до 30.09.2010р. –10 000,00грн.; до 30.10.2010р. –10 000,00грн.; до 30.11.2010р. –10 000,00грн.; до 01.12.2010р. –70 659,63грн.

Пунктом 4 мирової угоди сторони передбачили, що з моменту її підпису та у разі належного виконання наведеної угоди Науково-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Елекон” не має ніяких майнових претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” відносно заборгованості, погашення якої є предметом даної мирової угоди.

Пунктом 5 мирової угоди передбачено, що відповідач несе відповідальність за невиконання умов мирової угоди тільки в частині взятих на себе зобов’язань.

Вказана мирова угода вступила в силу з дня її затвердження господарським судом Донецької області та є обов’язковою для сторін.

З огляду на наведене та відповідно до вимог ст.530 ЦК України, кінцевим строком оплати заборгованості за мировою угодою від 07.09.2010р. є 30.09.2010р. –10 000,00грн., 30.10.2010р. –10 000,00грн., 30.11.2010р. –10 000,00грн., 01.12.2010р. –70 659,63грн., про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Ч.1 ст. 78 ГПК України, зокрема, містить норму, яка надає сторонам право у добровільному порядку врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди.

Як вбачається зі змісту вказаної статті, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Тобто, мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків сторін.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст.193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі №6/109, крім того, відповідач не заперечує факту невиконання взятих на себе зобов’язань.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за мировою угодою від 07.09.2010р. у розмірі 100 659,63грн. судова колегія вважає обґрунтованими та належним чином доведеними.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, крім іншого, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 177,37грн. Проте, заявою від 22.02.2010р. позивач відмовився від стягнення вказаної суми в порядку ст. 22 ГПК України, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 177,37грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає рішення господарського суду таким, що відповідає матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на ненадання судом першої інстанції правової оцінки клопотанню про заміну неналежного відповідача спростовуються текстом самого рішення, в описовій частині якого зазначено, що таке клопотання є безпідставним, оскільки відповідно до наданої позивачем копії ухвали господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі №6/109 у позовній заяві, яка розглядалась в рамках наведеної справи, Науково-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Елекон”, м.Донецьк був зазначений ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” –08043138, проте згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” є 32939700, у зв’язку з чим господарський суд виправив описку у тексті ухвали суду від 07.09.2010р. по справі №6/109 та замість ЄДРПОУ 08043138 Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматика та захист” вказав ЄДРПОУ 32939700.

Стосовно посилань скаржника на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин п.3.9.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, в результаті затвердження мирової угоди між сторонами припинилось первісне зобов`язання та виникло нове – за мировою угодою від 07.09.2010р., затвердженою ухвалою господарського суду від 07.09.2010р. по справі №6/109, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Відповідно до п.3.9.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. (зі змінами та доповненнями), наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як вбачається з тексту постанови ПВ №23126736 від 09.12.2010р. заступника начальника відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), у резолютивній частині ухвали господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі №6/109 відсутній примусовий характер та сума, що підлягає стягненню, крім того, відсутні дата набрання чинності та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки ухвала не відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, вона не є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З огляду на наведені норми, позивач не був позбавлений права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості, його право на звернення до суду ґрунтується на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №9/232 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Результати апеляційного провадження у справі №9/232 оголошені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №9/232 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоматика та захист” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. у справі №9/232 –залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

Т.Д. Геза

Надруковано примірників –5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС