Ухвала суду № 1462565, 14.03.2008, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" березня 2008 р.

Справа № 17/138-2634

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Бурем”, м. Тернопіль

За участю представників сторін:

позивача: Яценюк Я.В, державний податковий інспектор, довіреність № 2461/7/10-015 від 21.01.08 р.;

відповідача: не з’явився;

Олейнич О.І., учасник, посвідчення № 160085 від 01.07.99р.; Свирид О.О, учасник, паспорт № МС 065635 від 24.04.96р.; Миколаїв М.Р., учасник, посвідчення № 1625301 від 22.08.07р.

У розпочатому судовому засіданні осіб, котрі прибули у судове засідання, ознайомлено з правами та обов’язками учасників судового процесу у відповідності з ст.ст. 20, 22, 81№ Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція м. Тернопіль звернулася до господарського суду Тернопільської області 20.06.2006р. в порядку ст. 1,12 ГПК України з позовом до Закритого акціонерного товариства “Бурем”, м. Тернопіль, про припинення юридичної особи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідач протягом одного року не подає до податкового органу податкові декларації, бухгалтерську та іншу звітність, що є підставою відповідно до вимог пункту 2 статті 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 р., для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством.

Розгляд справи неодноразово було відкладено судом в порядку ст. 77 ГПК України. Відповідач позовні вимоги по суті не заперечив; неподання звітності до податкових органів пояснив припиненням господарської діяльності.

В судових засіданнях акціонерами ЗАТ «Бурем»надано пояснення, з яких вбачається, що за підприємством станом на 1998 рік числилися автотранспортні засоби, станки, запасні частини, будівельні матеріали, інші матеріальні цінності, які без відома засновників Товариства були відчужені керівником.

У відповідності до ухвали суду від 26.09.2006 року з урахуванням заявленого сторонами клопотання, провадження у справі зупинено в порядку статті 79 ГПК України до закінчення розгляду прокуратурою міста Тернополя колективного звернення засновників ЗАТ „Бурем” щодо незаконної розтрати та привласнення майна підприємства шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ЗАТ “Бурем”, а матеріали справи надіслано до правоохоронних органів для проведення слідчих дій.

06.03.2008 р. на адресу суду Прокуратурою м. Тернополя (вх. №10719 від 06.03.2008р.) надіслано листа №1191 від 20.02.2008р. в якому повідомлено, що Тернопільським міським відділом УМВС України в Тернопільській області за дорученням прокуратури м. Тернополя впродовж 2006-2008 років було проведено ряд перевірок щодо законності дій службових осіб ЗАТ “Бурем”, за наслідками останньої (12.02.2008р.) винесено рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно директора підприємства Сухого Є.М. на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв’язку з відсутністю в його діях ознак складу злочину. Наведені обставини послугували підставою для винесення ухвали від 07.03.2008р. про поновлення провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав повністю вимоги, викладені у позовній заяві, а також подав суду довідку №18104/1900/022 від 13.03.2008р. про відсутність заборгованості у відповідача по платежах до бюджету та докази знищення останньої звітності, поданої відповідачем 31.01.2001р. по закінченні терміну зберігання.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причин відсутності не повідомив, будь-яких клопотань суду не надав.

Учасники ЗАТ „Бурем”, котрі взяли участь в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд вирішити питання щодо повернення майна підприємства, котре було відчужено директором Товариства Сухим Євгеном Михайловичем без згоди засновників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно ч.1 та 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Так, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

Закрите акціонерне товариство «Бурем», м. Тернопіль, зареєстровано 15.02.1994р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України із присвоєнням ідентифікаційного коду –21140107 та діє на підставі Статуту, зареєстрованого 29.12.1995р. розпорядженням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів № 644 від 29.12.1995р.; взято на облік Тернопільською об’єднаною ДПІ 30.11.1994р. як платник податків (обов’язкових платежів) до бюджету.

Згідно частини 8 статті 19 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 90 ГК України усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших органів, відповідно до законодавства України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 239 ГК України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання.

У відповідності до ст. 247 ГК України, скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до ст. 59 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 15 ст. 58 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. (надалі - Закон), неподання протягом одного року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності є підставою для припинення юридичної особи.

Пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податковим органам надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Як випливає з матеріалів справи, зокрема довідок №24377/7/29-01 від 30.04.2006р. та №18130/7/10-015 від 14.03.2008р. Тернопільської об’єднаної ДПІ відповідач більше одного року, а саме з 31.01.2001р., не подає до органів податкової служби податкової звітності. У відповідача відсутня заборгованість перед бюджетом зі сплати податків та зборів, що підтверджується довідкою Тернопільської об’єднаної ДПІ № 18104/1900/022 від 13.03.2008 року.

З довідок № 6263/02 від 21.07.2006р. та №8004/02 від 25.09.2006р. Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі вбачається, що відповідач має борг перед Пенсійним фондом України по регресних вимогах в сумі 58,87 грн., заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не має. Як вбачається з квитанції № 28 від 04.09.2006р., що знаходиться в матеріалах справи, вказана сума заборгованості погашена ЗАТ „Бурем” через Сухого Є.М.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на таке.

01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція є державним органом, наділеним владними повноваженнями .

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Виходячи з положень пунктів 1,7,9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що справу №17/138-2634 слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до суду, посилаючись на приписи Господарського процесуального Кодексу, що унеможливлює суд розглянути дану справу в строки та в порядку, що визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 частиною 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на наведене, провадження у справі слід припинити згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши усне звернення учасників Товариства Олейнича О.І., Свирида О.О. та Миколаїва М.Р. щодо вирішення питання повернення автотранспортних засобів, станків, запасних частин, будівельних матеріалів, інших матеріальних цінностей, які належали відповідачу та без відома засновників Товариства були відчужені керівником, суд зазначає таке.

З наданої Прокуратурою м. Тернополя постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.02.2008р. вбачається, що в ході проведення додаткової перевірки було встановлено, що займані відповідачем приміщення, а також складські приміщення звільнені згідно рішення арбітражного суду. У зв’язку з цим матеріальні цінності та автотранспорт перевезено в складські приміщення сусідніх підприємств. Окрім того, встановлено, що в 2003р. ДПІ в м. Тернополі з метою погашення податкового боргу відповідача реалізовано автотранспорт (ГАЗ-5312, ЗІЛ-130, автокран). Також виявлено, що матеріальні цінності (фарба, арматура, труби, тощо) зберігаються в складському приміщенні за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 42, а інший автотранспорт реалізувався тільки за рішенням зборів засновників.

До компетенції господарського суду відноситься вирішення господарських спорів згідно встановленої законом підвідомчості (ст. 12 ГПК України). Таким чином, вирішення питання щодо повернення майна юридичної особи не входить до повноважень суду.

Судові витрати, в тому числі державне мито згідно ст. 49 ГПК України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Провадження по справі №17/138-2634–припинити.

2. Ухвалу надіслати, крім сторін, учасникам ЗАТ „Бурем”.

Суддя Н.О. Андрусик