Постанова № 14625274, 10.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.03.2011 р. справа №35/223

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Чернота Л.Ф.

суддів

Бойченка К.І., Діброви Г.І.

від позивача:

Гордієнко Г.О. –за довіреністю б/н від 01.12.2010р.

від відповідача:

Заматов Р.В. –за довіреністю №537 від 21.08.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

06.12.2010 року

у справі

№ 35/223 (суддя Мальцев М.Ю.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк

до відповідача

Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк

про

стягнення заборгованості в розмірі 43 566,95грн., інфляційних в розмірі 4 225,83грн., 3% річних в розмірі 1780,58грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 43 566,95грн., інфляційних в розмірі 4 225,83грн., 3% річних в розмірі 1780,58грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.12.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк в судовому засіданні просив рішення господарського суду від 06.12.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

При цьому, позивач надав клопотання №659 від 04.03.2011р. та просив долучити до матеріалів справи розрахунок боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних. Судова колегія розглянула клопотання та долучила розрахунок до матеріалів справи.

Відповідач підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк був укладений договір №18857дс (далі по тексту –договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов»язувався передати, а покупець зобов»язувався прийняти та оплатити згідно умовам даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід»ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

При цьому, за умовами п. 3.2 договору, за фактом відвантаження товару продавець надає покупцю наступні документи: товарно-транспортні накладні; рахунок на оплату; сертифікат.

Договір набирає чинність з дати його підписання та діє до 31.12.2009р. ( п. 8.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Крім того, 22.05.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої узгоджено номенклатуру, кількість, ціну, строк та умови поставку товару.

На виконання умов договору та додаткової угоди №1, позивачем здійснено поставку відповідачу товар у червні 2009р. за видатковими накладними № 97 від 03.06.2010р., № 98 від 04.06.2009р., № 100 від 04.06.2009р., №108 від 18.06.2009р. на загальну суму 72 370,94грн., які підписані обома сторонами.

Товар відповідачем отриманий через представників за довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, завірені копії яких додані до матеріалів справи.

Крім того, між сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 28 803,99грн.

Відповідач зобов»язання з оплати поставленного та прийнятого товару не виконані, тому рахується борг в розмірі 43 566,95 грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за видатковими накладними на суму 72 370,94грн. була здійснена саме на виконання умов договору №18857дс від 22.05.2009р., який є предметом данного спору та на який є посилання у видаткових накладних та відповідно до додаткової угоди №1 від 22.05.2009р. При цьому, позивачем враховані всі заліки зустрічних однорідних вимог, які проведені між сторонами.

Таким чином, суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або ассортименту поставленого товару, щодо відмови відповідача від поставленного обсягу товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання, відповідно до ст. ст. 666, 684, 688, 690 Цивільного кодексу України.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати отриманого та використаного у виробничій діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк суму в розмірі 43 566,95грн.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов»язань позивачем нараховані інфляційні в розмірі 4 225,83грн. за період з вересня 2009р. по серпень 2010р. та 3% річних в розмірі 1 780,58грн. за період з 17.07.2009р. по 13.09.2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, судом при розгляді позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних допущено арифметичну помилку в їх розрахунку.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства, тому враховуючи, що суд не має повноважень щодо самостійного виходу за межі позовних вимог відносно предмету позову, тому перерахування інфляційних та 3% річних здійснено в межах періодів визначених позиваечм та з урахуванням всіх заліків зустрічних однорідних вимог.

В зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає частковій зміні в частині суми інфляційних і 3% річних та стягненню і задоволенню підлягають інфляційні за період з вересня 2009р. по серпень 2010р. в розмірі 3 552,06грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних за період з 17.07.2009р. по 13.09.2010р. в розмірі 1515,61грн. В частині стягнення інфляційних в розмірі 673,77грн. та 3% річних в розмірі 264,97грн. позивачу відмовляється.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на ненадання позивачем документів, передбачених п. 3.2 договору відхиляється судовою колегією, оскільки по-перше умовами договору не встановлений саме обов»язок продавця щодо надання даних документів, а по-друге, ненадання даних документі не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов»язку сплатити прийнятий ним товар протягом 30 банківських днів з дати його поставки.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року у справі №35/223 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги частково покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року у справі №35/223 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року у справі №35/223 змінити частково в частині стягнення інфляційних та 3% річних, виклавши абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 43 566,95грн., інфляційних в розмірі 4 225,83грн., 3% річних в розмірі 1780,58грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», (83062, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, ЗКПО 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк (83100, м. Донецьк, вул. Горького, 158, ЗКПО 30623536) заборгованість в розмірі 43 566,95грн., 3% річних в розмірі 1515,61грн., інфляційні в розмірі 3 552,06грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 486,34грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 231,53грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк про стягнення інфляційних в розмірі 673,77грн., 3% річних в розмірі 264,97грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року у справі №35/223 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс», м. Донецьк (83100, м. Донецьк, вул. Горького, 158, ЗКПО 30623536) на користь Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк (83062, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, ЗКПО 30939178) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 4,69грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.