Рішення № 14625246, 30.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 рокуСправа № 09/2083

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Юдицький О.В. арбітражний керуючий-ліквідатор, ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод" м.Сміла до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 м.Черкаси про стягнення 71702,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 62986,75 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- рішенням господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2009 року у справі №09-11/3783 витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та зобовязано передати власнику - ТОВ "Асфальтний завод" наступне майно: автомобіль КрАЗ-256, 1986 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_1 залишковою вартістю 709,31 грн.; екскаватор ЕО 02621, 1985 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_2 залишковою вартістю 4931,80 грн.;

- при примусовому виконанні рішення господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2009 року у справі №09-11/3783 державним виконавцем встановлено, що вказаних транспортних засобів у боржника не виявлено, про що 04.06.2010 складений акт державного виконавця, а 24.09.2010 прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження;

- посилаючись на ст.ст.1166, 1192 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача вартість вказаних транспортних засобів, яка визначена ним згідно довідки оцінювача (а.с.2-4).

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав повністю, просить відмовити у позові, посилаючись на те, що майно, перелічене у договорі застави, у відповідача відсутнє, воно було передано позивачу на відповідальне зберігання на підставі відповідного договору; на даний час в слідчому відділі Смілянського МВ УМВС триває слідство у кримінальній справі №1500800344 по факту крадіжки заставленого майна по договору застави від 22.04.2005 року з території ТОВ "Асфальтний завод", що є підтвердженням того, що заставлене майно знаходилось на території заводу, а не у відповідача; довідка про експертну вартість заставленого майна не є належним доказом у справі, оскільки експертна оцінка є чинною не більше шести місяців, а довідка датована 06.04.2010 року, оцінка здійснена в валюті, що не є національною, вартість може встановлюватись лише судовою експертизою (а.с.51-52).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2010 року задоволено клопотання позивача, призначено судову експертизу у справі, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі до отримання висновків судової експертизи. Матеріали справи №09/2083 направлені до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.54-56).

Ухвалою судді від 18 січня 2011 року провадження у справі поновлювалось для розгляду клопотання позивача щодо зміни питання, яке поставлено на вирішення судової експертизи, оскільки оцінювані об'єкти відсутні (а.с.72-73).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 січня 2011 року задоволено клопотання позивача, змінено питання, яке поставлено на вирішення судової експертизи, зупинено провадження у справі до отримання висновків судової експертизи (а.с.78-80).

Ухвалою судді від 15 березня 2011 року поновлено провадження у справі у зв'язку із надходженнями висновків судової експертизи і призначено розгляд справи на 21 березня 2011 року (а.с.97).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 березня 2011 року задоволено клопотання представника відповідача, відкладено розгляд справи на 30 березня 2011 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, до 05 квітня 2011 року (а.с.126-127).

У заяві від 24 березня 2011 року №2789/18-10-4318 позивач збільшив позовні вимоги, з врахуванням ринкової вартості транспортних засобів, визначених у висновках судової експертизи, та просить стягнути з відповідача нанесені збитки в сумі 71702,72 грн. (а.с.131-132).

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає його праву, встановленому ст.22 ГПК України, і прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали збільшені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, спростовуючи доводи представника відповідача, доказували, що майно було передано відповідачу, і це ним самим підтверджено під час перевірки органами дізнання, окрім цього, рішенням господарського суду у справі 09-11/3783 встановлено факт передачі спірного майна відповідачу, що згідно зі ст.35 ГПК України не підлягає доказуванню при вирішенні даного спору; на погашення кредиторських вимог відповідачу були сплачені повністю грошові кошти позивачем, однак повернуті відповідачем, що, враховуючи банкрутство позивача, не має значення для вирішення спору, за відсутності майна, відповідач повинен відшкодувати його ринкову вартість; висновки судової експертизи вважають обґрунтованими;

- представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у позові повністю, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, при цьому також посилалась на те, що відсутні докази, які б підтверджували фактичну передачу майна відповідачу, згідно договору про відповідальне зберігання спірне майно ще у 2005 році було передано позивачу на відповідальне зберігання; кредиторські вимоги відповідача у банкрутстві позивача не погашені, висновки судової експертизи вважає не обґрунтованими.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2009 року у справі №18-10/4318 припинено ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Асфальтний завод" (позивач) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.113-116).

Постановою господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року у справі №18-10/4318 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича (ліцензія серії АВ НОМЕР_6 від 19 липня 2010 року) (а.с. 11-12).Рішенням господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2009 року у справі №09-11/3783, яке набрало законної сили 29 жовтня 2009 року (постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2009 року), задоволено повністю позовні вимоги ТОВ "Асфальтний завод" (позивач у даній справі) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач у даній справі) про витребування майна. Господарський суд вирішив витребувати у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 і передати власнику - ТОВ "Асфальтний завод" наступне майно:

- автомобіль КрАЗ-256, 1986 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_1 залишковою вартістю 709,31 грн.;

- екскаватор ЕО 02621, 1985 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_2 залишковою вартістю 4931,80 грн. (а.с.13-18).

Рішенням господарського суду Черкаської області у справі №09-11/3783 встановлені наступні обставини:

" Спірне майно, яке позивач просить витребувати у відповідача, згідно з даними його бухгалтерського обліку, розрахунків суми податку з власників транспортних засобів самохідних машин і механізмів та інформації РЕГ 4-го МР ВДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області та Смілянської районної інспекції Державного технічного нагляду, належало позивачу на праві власності.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №14406222 від 14.09.2007 року Черкаської філії інформаційного центру Міністерства юстиції України записом номер 8, 30.05.2005 року в реєстрі зареєстровано приватне обтяження, застава рухомого майна згідно договору застави від 22 квітня 2005 р. №4, укладеного з ОСОБА_4

04 квітня 2005 року ОСОБА_4 (відповідач) та ТОВ "Асфальтний завод" (позивач) уклали договір №3 безпроцентної позики, згідно умов якого ОСОБА_4 (позикодавець) зобовязався надати ТОВ "Асфальтний завод" (позичальник) позику в сумі 22000,00 грн. на строк з 05.04.2005 року по 05.07.2005 року, який може бути продовженим за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою (пункти 1 - 4 Договору). В забезпечення виконання цих зобовязань позичальник зобовязався укласти договір застави майна, що належить на праві власності позичальнику.

Згідно договору застави від 22 квітня 2005 року №4, укладеного між ТОВ "Асфальтний завод" (позивач) та ОСОБА_4 (відповідач), та акту від 17 липня 2005 року прийому - передачі майна до Договору застави №4 від 22 квітня 2005 року, боржник - ТОВ "Асфальтний завод" (позивач у справі) передав кредитору - ОСОБА_4 (відповідач у справі): Автомобіль КрАЗ -214Б д.н. НОМЕР_1, екскаватор ЕО 2621 д.н.НОМЕР_2, асфальтозмішувач Д597А, бітумні насоси - 2 шт., пожежні резервуари 25 куб.м. - 2 шт., сушильний барабан, мотокаток ДУ-50.

29 липня 2005 року ТОВ "Асфальтний завод" (позивач) та підприємець ОСОБА_4 (відповідач) уклали договір про спільну діяльність, згідно умов якого сторони зобовязались шляхом обєднання майна і зусиль спільно діяти в сфері дорожніх будівельно-ремонтних робіт та виготовлення будівельних матеріалів для досягнення передбачених договором спільних господарських цілей.

Відповідач зареєстрований підприємцем, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_3 від 28.07.2005 року, номер запису 2 026 000 0000 005502 та витяг з ЄДР.

Арбітражний керуючий-ліквідатор письмово звертався до відповідача, як заставодержателя майна, з вимогою про повернення майна, але отримав лише копію договору застави, який став підставою для реєстрації застави в Державному реєстрі.

Відповідач не надав інформацію про місцезнаходження отриманого заставного майна ні арбітражному керуючому-ліквідатору, ні суду.

Станом на 27.10.2007 року відповідач був включений до реєстру вимог кредиторів позивача у справі про його банкрутство №10/4318, вимоги яких забезпечені заставою, із сумою грошового зобовязання 22000,00 грн. Кредиторські вимоги відповідача, забезпечені заставою, задоволені повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 03 грудня 2008 року №32 на суму 22000 грн., сплачених ТОВ "Асфальтний завод" на користь ОСОБА_4 з призначенням платежу: "Повне погашення боргу першої черги у процедурі банкрутства ТОВ "Асфальтний завод" на підставі постанови ГСЧО по справі №10/4318 без ПДВ" (примітка: у лапках дослівно до тексту описової частини рішення у справі №09-11/3783).

На примусове виконання рішення господарського суду у справі №09-11/3783 виданий наказ від 23 листопада 2009 року (а.с.19), який пред'явлений ТОВ "Асфальтний завод" (стягувачем) для примусового виконання до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 11 березня 2010 року відкрито виконавче провадження №19535534 по виконанню наказу №09-11/3783 від 23.11.2009 року (а.с.20).

04 червня 2010 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС складено Акт державного виконавця про те, що за адресою: АДРЕСА_1, яка визнана місцем стягнення згідно з виконавчим документом, автомобіль КрАЗ-256, 1986 р.в., д/н НОМЕР_1 залишковою вартістю 709,31 грн., екскаватор ЕО 02621, 1985 р.в., д/н НОМЕР_2, залишковою вартістю 4931,80 грн. відсутні. Боржнику гр. ОСОБА_4 місцезнаходження даного автотранспорту невідомо. При проведенні виконавчих дій був присутній боржник - ОСОБА_4 та його представник за довіреністю - ОСОБА_6 (а.с.21).

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС від 24 вересня 2010 року закінчено виконавче провадження, з посиланням на п.11 ч.1 ст.37, ст.38 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що виконання рішення суду без участі боржника неможливе ( а.с.22).

Згідно довідки від 06.04.2010 р. №002/10, складеної оцінювачем ОСОБА_7 та СПДФО ОСОБА_8, середня ринкова вартість самоскида КрАЗ-256, 1986 р.в. - 3910 у.о. (БА); екскаватора ЮМЗ ЕО 2621, 1985 р.в. - 32000 грн.("Автобазар") (а.с.23).

З метою визначення ринкової вартості відсутнього майна та встановлення розміру нанесених позивачу збитків ухвалами суду від 07.12.2010 року та 25.01.2011 року у справі призначалась судова експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлене наступне запитання:

"Яка ринкова вартість в національній валюті відсутніх транспортних засобів ТОВ "Асфальтний завод", визначена на підставі вартості аналогів станом на 25 січня 2011 року, а саме: автомобіля КРАЗ-256, 1986 р.в.; екскаватора ЮМЗ ЕО 2621, 1985 р.в.?"

На виконання ухвал суду експертною установою проведена судова автотоварознавча експертиза (висновки експерта №123-АТЗ від 25 лютого 2011 року та №220-АТЗ від 04 березня 2011 року) (а.с.85-90, 91-96).

Судова експертиза проведена молодшим науковим співробітником ЧВ КНДІСЕ, експертом п'ятого класу ОСОБА_9, який має вищу технічну освіту, чинну кваліфікацію судового експерта, свідоцтво №909, та працює за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості автотранспортних засобів, та розміру матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу", стаж роботи з спеціальністю - з 2005 року. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384,385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обовязків у суді.

Для проведення судової експертизи судовому експерту надані матеріали даної справи, а також наявні документи на відсутні об'єкти дослідження.

На запитання, яке підлягало роз'ясненню судовим експертом, експертом зроблені наступні висновки:

- ринкова вартість аналогічного автомобіля КрАЗ-256, самоскид, 1986 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, базової комплектації, в технічно справному стані на дату проведення експертизи становить 32317,84 грн. (висновок №220-АТЗ від 04 березня 2011 року);

- ринкова вартість аналогічного екскаватора ЮМЗ ЕО-2621, 1985 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, базової комплектації, в технічно справному стані на дату проведення експертизи становить 39384,88 грн. (висновок №123 АТЗ від 25 лютого 2011 року).

На обґрунтування своїх доводів про знаходження у позивача майна, за яке позивач просить стягнути його вартість, відповідач надав:

- договір відповідального зберігання від 01 серпня 2005 року, укладеного у м.Сміла, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (депонент) та ТОВ "Асфальтний завод" (охоронець) в особі директора ОСОБА_10, згідно з яким депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання речі, серед яких також: автомобіль КРАЗ - 2145 д.н. НОМЕР_1 оціночна вартість 224,03 грн.; екскаватор ЕО-2621 д.н. НОМЕР_2, оціночна вартість 3127,64 грн.;

- акт прийому-передачі майна від 01.08.2005 до договору відповідального зберігання від 01.08.2005 року (а.с.109-110).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок втрати майна, яке належить останньому на праві власності.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Такими фактами, у даній справі, є факти встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2009 року у справі №09-11/3783, яке набрало законної сили. Зазначеним рішенням був встановлений факт заволодіння відповідачем транспортними засобами, які належать позивачу, а саме: автомобілем КрАЗ-256, 1986 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_1 залишковою вартістю 709,31 грн. та екскаватором ЕО 02621, 1985 року випуску, держ. номерний знак НОМЕР_2 залишковою вартістю 4931,80 грн., які згідно рішенню господарського суду, відповідач повинен був повернути ТОВ "Асфальтний завод" (позивач у даній справі).

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При примусовому виконанні рішення господарського суду державним виконавцем в присутності боржника та його представника встановлено, що зазначене майно відсутнє, про що складений відповідний акт та закінчено виконавче провадження.

Отже, в порушення ст.124 Конституції України, відповідач ухилився від виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили, майно, яке було йому передано позивачем, втратив.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

З встановлених обставин справи вбачається, що відповідач був заставодержателем майна позивача. Предмет застави заставодавцем (позивач у справі) був переданий заставодержателю (відповідач у справі). У господарській справі № №09-11/3783, яка розглядалась судом неодноразово, судом встановлено, що об'єкти права власності, які вибули з володіння їх власника (позивача), були передані відповідачу, і на виконання судового рішення відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу.

Зловживаючи правом, допустивши неправомірну бездіяльність, ухилившись від виконання судового рішення, відповідач майно втратив і позивачу не повернув, чим завдав йому майнову шкоду.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно встановити такі факти:

а) неправомірність поведінки особи;

б) наявність шкоди;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеною неправомірну бездіяльність відповідача, яка виразилась у протиправному неповерненні майна позивача, внаслідок чого позивачу завдана майнова шкода. Між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою існує прямий причинний зв'язок. Відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Доводи представників відповідача про те, що на підставі договору про відповідальне зберігання, 01.08.2005 року майно було передане позивачу, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Договір про відповідальне зберігання від 01.08.2005 року та акт прийому - передачі від 01.08.2005 року суд вважає неналежними доказами повернення майна. Виходячи з обставин справи, договір про відповідальне зберігання від 01.08.2005 року суд оцінює, як фіктивний. Отже згідно ст.234 ЦК України він являється недійсним. При цьому суд враховує те, що при вирішенні спору у господарській справі № №09-11/3783 сторони не заявляли про існування договору про відповідальне зберігання. Хоча, виходячи з дати договору про відповідальне зберігання, у період розгляду господарської справи він мав бути.

Суд вважає порушеним право власності позивача з вини відповідача. При цьому суд враховує також наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями, ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що стосується суті порушених прав позивача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач позбавлений своєї власності, на даний час знаходиться в стадії ліквідації через процедуру банкрутства.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Способом відшкодування шкоди позивач обрав стягнення завданих збитків, розмір яких визначив ринковою вартістю неповернутого майна.

Згідно вищенаведених висновків судової експертизи, станом на 04.03.2011 року, ринкова вартість аналогічного автомобіля КрАЗ-256, самоскид, 1986 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, базової комплектації, в технічно справному стані, тобто такого, який відповідач повинен був повернути, становить 32317,84 грн.; станом на 25.02.2011 року ринкова вартість аналогічного екскаватора ЮМЗ ЕО-2621, 1985 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, базової комплектації, в технічно справному стані, тобто такого, який відповідач повинен був повернути, становить 39384,88 грн. Загальна ринкова вартість втраченого майна позивача з вини відповідача становить 71702,72 грн.

У суду не має сумнівів в достовірності та правильності висновків судової автотоварознавчої експертизи у даній справі, оскільки вона проведена з виконанням встановленого процесуального порядку особою, яка має спеціальні пізнання для вирішення поставлених перед нею питань, атестованим судовим експертом. Для проведення судової автотоварознавчої експертизи та досліджень використаний необхідний матеріал.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 71702,72 грн. збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме: 717,03 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 825,00 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи, а всього: 1778,03 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтний завод", Черкаська область, м. Сміла, вул. Литвинова, 78, ідентифікаційний код 30865799 - 71702,72 грн. збитків та 1778,03 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяН.М.Курченко

Повне рішення складено 04 квітня 2011 року.