Рішення № 14625225, 29.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Справа № 18/5026/405/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від прокуратури Черкаської області - Максимова В.В.,

від першого позивача –представник не з’явився,

від другого позивача –Молодюк А.Л. –представник за довіреністю,

від відповідача –Бабко О.Б., Головко А.С. –представники за довіреностями,

від третьої особи –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва

в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та

публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний

банк “КИЇВ”, м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Коцюбинське”, с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської

області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю “Інагро –Драбів”,

с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської області

про стягнення 470 505 грн. 56 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “КИЇВ” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське” про стягнення 470 505 грн. 56 коп. заборгованості за кредитним договором №90/07 від 15 жовтня 2007 року, в тому числі: 427 181 грн. 64 коп. основна заборгованість, 9 363 грн. 60 коп. заборгованість по простроченим процентам, 33 195 грн. 57 коп. пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 764 грн. 75 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09 березня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 березня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Інагро –Драбів” та було відкладено розгляд справи на 29 березня 2011 року.

Викликані в судове засідання представник першого позивача та представник третьої особи не з’явилися.

Від представника першого позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Прокурор та представник другого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 427 181 грн. 64 коп. визнав, в решті позовних вимог про стягнення процентів, пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом просив суд відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 березня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/405/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників другого позивача та відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 15 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним банком “Київ” (найменування банку на публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “КИЇВ” змінено на підставі вимог ч. 5 розділу ХVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про акціонерні товариства”) (кредитодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське” (позичальник) було укладено кредитний договір за №90/07.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №259 від 21 лютого 2007 року, кредитодавець надав позичальнику кредит на фінансування виробничих витрат, пов’язаних з підготовкою грунту та посіву озимих культур урожаю 2008 року, закупівлею паливно –мастильних матеріалів, мінеральних добрив, насіння, запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання, оплати послуг за виконані ремонтні роботи та поповнення обігових коштів на суму 300 000 грн. 00 коп. на строк з 15 жовтня 2007 року по 14 жовтня 2008 року зі сплатою 18% річних, при цьому розмір часткової сплати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, дорівнює розміру облікової ставки НБУ.

Позичальник повертає кредит не пізніше 14 жовтня 2008 року (п. 2.2. договору).

Зігдно п. 10.2 кредитного договору зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за домовленістю сторін та оформлюються додатковими угодами до цього договору.

В подальшому сторонами було внесено ряд змін до кредитного договору наступними додатковими угодами, а саме:

додатковою угодою №1 від 25 січня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 312 500 грн. 00 коп.;

додатковою угодою №2 від 07 березня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 342 500 грн. 00 коп.;

додатковою угодою №3 від 10 квітня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 392 500 грн. 00 коп.;

додатковою угодою №4 від 23 квітня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 419 500 грн. 00 коп.;

додатковою угодою №6 від 21 травня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 600 445 грн. 63 коп.;

додатковою угодою №9 від 02 липня 2008 року сторони збільшили розмір кредиту до 650 445 грн. 63 коп.;

додатковою угодою №10 від 14 жовтня 2008 року сторони продовжили строк користування кредитом до 01 грудня 2008 року та збільшили розмір процентів до 25 % річних;

додатковою угодою №11 від 28 листопада 2008 року сторони домовилися про повернення кредиту не пізніше 30 червня 2009 року сумами та в терміни згідно графіку;

додатковою угодою №12 від 30 червня 2009 року сторони змінили дату повернення кредиту та визначили, що повернення кредиту здійснюється до 25 грудня 2009 року сумами та в терміни згідно графіку.

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору кредитодавець зобов’язався надати позичальнику кредит в обсязі та на строк, визначений пунктом 2.1. цього договору.

На виконання вимог п. 4.1.1 кредитного договору та додаткових угод до нього, другим позивачем було надано відповідачу кредит на загальну суму 642 203 грн. 64 коп., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши другому позивачу 215 022 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1 додаткової угоди №12 від 30 червня 2009 року до кредитного договору повернення кредиту здійснюється не пізніше 25 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов кредитного договору, повернення кредиту в повному обсязі.

Позов в частині стягнення основного боргу відповідач визнав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 427 181 грн. 64 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь другого позивача в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов’язувався перераховувати на рахунок банку щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так на підставі умов п.2.3. кредитного договору прокурором заявлено до стягнення 9 363 грн. 60 коп. процентів за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 26 356 грн. 12 коп. процентів за користування кредитом, що підтверджується платіжними дорученнями №78 від 25 лютого 2011 року, №86 від 28 лютого 2011 року та №132 від 22 березня 2011 року.

Оскільки в призначенні платежу не було вказано за який саме місяць сплачувалися відсотки, суд дійшов висновку, що вищевказана сума в частині 9 363 грн. 60 коп. була спрямована на погашення боргу по відсотках за період з 01 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року, а в решті - за наступні періоди 2011 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем було сплачено проценти за користування кредитом в розмірі 9 363 грн. 60 коп., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” прокурор та другий позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 33 195 грн. 57 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 764 грн. 75 коп. нараховану за період з 05 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року.

Слід зазначити, що розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів є вірним та таким, що узгоджується з умовами договору, ч.6 ст. 232 ГК України, а також з положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а тому пеня в розмірі 764 грн. 75 коп. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Що стосується нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 33 195 грн. 57 коп., судом враховано наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. договору сторонами не було передбачено, що пеня нараховується понад шестимісячний строк, який встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно додаткової угоди №12 від 30 червня 2009 року до кредитного договору №90/07 від 15 жовтня 2007 року (а.с. 27), відповідач повинен повернути кредит в розмірі 442 181 грн. 64 коп. за нищенаведеним грфіком:

лютий 2009 року 100 000 грн;

березень 2009 року 100 000 грн;

квітень 2009 року 100 000 грн;

травень 2009 року 100 000 грн;

червень - 25 грудня 2009 року 42 181 грн. 64 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2009 року відповідач 100 000 грн. кредиту не повернув, тобто з 01 березня 2009 року у відповідача виникла прострочка з повернення кредиту за лютий 2009 року.

В березні –червні 2009 року відповідач також не повернув суму кредиту за визначеним сторонами графіком.

Лише 30 листопада 2009 року відповідач частково повернув кредит за лютий 2009 року в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та 25 лютого 2010 року - 5 000 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище, остання проплата з повернення кредиту повинна була бути здійснена до 25 грудня 2009 року. Шестимісячний строк нарахування пені на прострочену суму боргу за грудень 2009 року встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України закінчується 25 червня 2010 року. Однак, як вбачається з розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту, прокурор та другий позивач просили суд стягнути вказану штрафну санкцію нараховану за період починаючи лише з 05 серпня 2010 року (тобто нарахованої поза межами встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України).

В зв’язку з невірним визначенням періоду нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту, та закінченням 25 червня 2010 року строку нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 33 195 грн. 57 коп. відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Оскільки борг з прострочки процентів за користування кредитом в розмірі 9 363 грн. 60 коп. відповідачем було сплачено другому позивачу після порушення провадження у справі, то державне мито в цій частині та в частині задоволених решти вимог слід покласти на відповідача.

В зв’язку з тим, що органи прокуратури звільнені від сплати державного мита на підставі п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, то відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське”, с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31766462, п/р26009001900801 в ПАТ “АКБ “Київ”, МФО 322498 на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “КИЇВ”, вул. Б. Хмельницького, 16-22, м. Київ, ідентифікаційний код 14371869, п/р 373970005980 в ПАТ “АКБ “Київ”, МФО 322498 –427 181 грн. 64 коп. – боргу по простроченому кредиту та 764 грн. 75 коп. –пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське” (с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31766462) 9 363 грн. 60 коп. процентів за користування кредитом - припинити.

4. В решті вимог –в позові відмовити.

5. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське”, с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31766462, п/р26009001900801 в ПАТ “АКБ “Київ”, МФО 322498 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в Драбівському районі для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 4 372 грн. 88 коп. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

6. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Коцюбинське”, с. Кононівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31766462, п/р26009001900801 в ПАТ “АКБ “Київ”, МФО 322498 в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018, код 22050003 - 219 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 01 квітня 2011 року.