Рішення № 14625142, 04.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа № 18/19/5022-339/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область

до відповідача Фермерського господарства "ФМК", с. Іване-Пусте, Борщівський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в розмірі 12 066,74 грн., з яких: 10 880,88 грн. основного боргу, 108,81 грн. штрафу, 665,37 грн. пені, 128,78 грн. 3% річних, 282,90 грн. інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув.

Відповідача: не прибув.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фермерського господарства "ФМК" про cтягнення заборгованості в розмірі 12 066,74 грн., з яких: 10 880,88 грн. основного боргу, 108,81 грн. штрафу, 665,37 грн. пені, 128,78 грн. 3% річних, 282,90 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання згідно дилерського договору №16/11/09 від 16.11.2009 р., внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 21.03.2011 р., який відкладався до 04.04.2011 р.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судові засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судові засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення 15.03.2011 р. (знаходиться в матеріалах справи). Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що значиться у позовній заяві та відповідає адресі, що міститься у довідці Головного управління статистики у Тернопільській області №31-1969, виданій 04.04.2011 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників позивача та відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

16.11.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (надалі компанія) та фермерським господарством "ФМК" (надалі дилер) був укладений дилерський договір №16/11/09 про умови розповсюдження та продажу спеціалізованих кормових добавок для годівлі сільськогосподарських тварин (надалі товар).

Згідно п. 1.1. договору дилер зобов'язується приймати участь у мережі збуту продукції для годівлі тварин виробництва "Провімі", згідно зі специфікацією, яка є додатком до даного договору, для їх реалізації на своєму ринку від свого імені, в асортименті та кількості згідно замовлень дилера.

Дилер приймає товар згідно товаро-транспортних документів, згідно попередньо здійсненого замовлення (п.п. 1.3., 1.4. договору).

Оплата за товар здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок компанії за один день до поставки товару, замовленого згідно п. 1.3. договору, або вдень отримання товару за умови представлення дилером банківських документів, які підтверджують здійснення платежу (п. 6.1. договору).

На кожну партію товару попередньо виставляється рахунок-фактура, ціна в якому вказується в національній валюті України (п. 5.3. договору).

Як встановлено судом, відповідно до умов дилерського договору №16/11/09 товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" було виставлено рахунки-фактури №ПР-0000156 від 13.01.2010 р., ПР-0000218 від 23.03.2010 р., ПР17-0062 від 05.07.2010 р., ПР-000489 від 07.10.2010 р. та поставлено фермерському господарству "ФМК", а останнім отримано згідно:

-накладної №ПР-14-0007 від 13.01.2010 р. товар на суму 30 724,68 грн.;

-накладної №ПР14-0043 від 23.03.2010 р. товар на суму 30 680,14 грн.;

-видаткової накладної №ПР17-00062 від 05.07.2010 р. через ОСОБА_1, який діяв за довіреністю №7 від 02.07.2010 р., товар на суму 32 957,34 грн.;

-накладної №ПР-23-0011 від 07.10.2010 р. через ОСОБА_1, який діяв за довіреністю №13 від 07.10.2010 р. товар на суму 18 995,63 грн.

Разом поставлено товару на загальну суму 113 357,79 грн.

Розрахунок за отриманий товар відповідач провів частково, а саме: 16.02.2010 р. 5 000 грн., 25.02.2010 р. 5 000 грн., 09.03.2010 р. 20 725 грн., 23.03.2010 р. 6 000 грн., 21.04.2010 р. 5 000 грн., 11.06.2010 р. 2 000 грн., 24.06.2010 р. 17 700 грн., 17.09.2010 р. 1 000 грн., 23.09.2010 р. 5 000 грн., 28.09.2010 р. 7 000 грн., 07.10.2010 р. 20 000 грн., 27.12.2010 р. 2 000 грн., 05.01.2011 р. 2 000 грн., 11.01.2011 р. 2 000 грн., 25.01.2011 р. 2 000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Загалом відповідачем здійснено оплату на суму 102 425 грн., та враховуючи мінусове сальдо на користь відповідача на початок розрахунків між сторонами 51,85 грн., відтак його заборгованість станом на час звернення з позов до суду становить 10 880,94 грн. Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10 880,88 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Із вимогами здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар відповідачу були надіслані претензії від 07.10.2010 р., 22.12.2010 р. та 08.02.2011 р., які були виконані частково.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, всупереч умов дилерського договору №16/11/09 та вимог діючого законодавства, свої зобовязання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав у повному обсязі, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 10 880,88 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки.

Відповідно до п. 8.2. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань дилером, він сплачує штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 665,37 грн. за період з 08.10.2010 р. по 28.02.2012 р. та штраф 1% від суми простроченого платежу в розмірі 108,81 грн. Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 128,78 грн. 3 % річних за період з 08.10.2010 р. по 28.02.2012 р. та 282,90 грн. інфляційних втрат із жовтня 2010 року по січень 2011 року включно.

Розглянувши представлені розрахунки пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фермерського господарства "ФМК" (с. Іване-Пусте, Борщівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34255260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, ідентифікаційний код 32730400):

-10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 88 коп. основного боргу;

-282 (двісті вісімдесят дві) грн. 90 коп. інфляційних нарахувань;

-128 (сто двадцять вісім) грн. 78 коп. 3% річних;

-665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 37 коп. пені;

-108 (сто вісім) грн. 81 коп. штрафу;

-120 (сто двадцять) грн. 67 коп. державного мита;

-236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 05.04.2011 р. через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька