Рішення № 14624985, 29.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11 Справа№ 5015/1108/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа плюс», м. Львів

про: стягнення грошових коштів в розмірі 79926 грн. 51 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Богуш М.Є представник на підставі довіреності № 963 від 30.12.2010 року;

відповідача: Бошко О.О. - директор.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 23.02.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 79926 грн. 51 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 22.03.2011 року. 22.03.2011 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 29.03.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 29.03.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача проти позову не заперечив, відзиву не подав, доказів оплати не представив.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, постанови Яворівського райсуду, висновку експертного дослідження, довідки, протоколу, розпорядження), копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

29.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 01.04.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа плюс»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 79926 грн. 51 коп. витрат по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу. Позивач вказує, 30.10.2007 року він уклав договір страхування із ОСОБА_1 на автомобіль «Мazda 3». Внаслідок страхового випадку, що стався з вини працівника відповідача, автомобіль був пошкоджений в результаті чого позивач поніс витрати, які, згідно закону, повинен відшкодувати відповідач. Представлені суду матеріали позивач вважає достатніми для обґрунтування своєї вимоги.

Позивач вказує, що на момент розгляду справи борг відповідача перед ним складає 79926 грн. 51 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 30 жовтня 2007 року між позивачем та гр. ОСОБА_1 (м. Самбір) було укладено договір страхування № АТК 134672 майнових інтересів власника автомобіля «Мazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1.

10 листопада 2007 року у м. Львові на перехресті вул. Чайковського-Ковжуна відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «ГАЗ 5307», реєстраційний номер НОМЕР_2, який використовувався Товариством з обмеженою відповідальністю «Природа плюс»на правах оренди, згідно договору оренди транспортного засобу від 01.11 2007 року, яким керував ОСОБА_2 штатний водій відповідача (наказ № 03/09 від 03.09.2007 року), та застрахований автомобіль «Мazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області по справі № 3-14575/2007 року від 21 грудня 2007 року винним в порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу ««Мazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано Трубича Степана Васильовича.

Зазначена дорожнього транспортна подія була визнана страховою, про що 11.02.2008 року було складено страховий акт. Також, 11 лютого 2008 року співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування»було складено розрахунок страхового відшкодування № 14304, що належить до виплати страхувальнику, згідно якого страхове відшкодування складає 79926 грн. 51 коп. Дана сума визначена висновком автотоварознавчої експертизи № 645 від 06.12.2007 року як вартість відновлюваного ремонту автомобіля.

28 лютого 2008 року позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу ««Мazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 79926 грн. 51 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3811 від 28.02.2008 року.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, представниками сторін не спростовуються.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших обєктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості. В даному випадку автомобіль небезпечний неможливістю його раптової зупинки. Джерело підвищеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може заподіяти шкоду оточуючим під час його експлуатації при зведенні заподіяння шкоди вольовим зусиллям володільця джерела підвищеної небезпеки до можливого мінімуму. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності трьох підстав для відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного звязку між протиправною дією та шкодою. Обовязок відшкодування завданої шкоди джерелом підвищеної небезпеки покладається на його володільця.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 116 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Як встановлено судом, розмір виплаченого відшкодування складає 79926 грн. 51 коп.

Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначає, що юридична відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обовязків. Дорожньо-транспортна пригода відбулася 20.11.2007 року о 14:00. ОСОБА_2, прийнятий на роботу 03.09.2007 року на посаду водія (наказ № 03/09 від 03.09.2007 року), перебував за кермом автомобіля «ГАЗ 5307», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Природа плюс»на користування, згідно договору оренди транспортного засобу від 01.11 2007 року.

Покладання обовязку відшкодувати шкоду на юридичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку втілює її волю. Тобто юридична особа реалізовує свою цивільну правоздатність через дії її працівників. Таким чином, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної особи. Дана позиція закріплена в п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - «відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації». Згідно ч.1, п.1 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 79926 грн. 51 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 116, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа Плюс», м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 (код ЄДРПОУ 45765894) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ, вул. Герцена, 10 (код ЄДРПОУ 24745673) грошові кошти в розмірі 79926 грн. 51 коп., 799 грн. 27 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя