Рішення № 14624730, 29.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р.Справа № 5013/130/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/130/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Франкфурт консалтинг", м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 1 500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франкфурт консалтинг" звернулось з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 500,00 грн. безпідставно одержаних коштів, посилаючись на норми, зокрема ст. 1212 Цивільного кодексу України, та на те, що договір № 75 від 20.07.2010 р., згідно якого перераховувались грошові кошти, є неукладеним.

Відповідач позов заперечив, про що надав письмовий відзив (а.с. 35-42), вказуючи на те, що договір № 75 від 20.07.2010 р. ним було фактично виконано у відповідності до технічних умов, які узгоджено в усній формі із виконавчим директором позивача та шляхом обміну листування засобами електронного зв'язку.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 22.02. та 15.03.2001 р.

В судове засідання 29.03.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлені про його проведення (а.с. 91, 95). Натомість, на адресу суду надійшла телеграма від позивача з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с. 101).

Господарський суд враховує, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в судовому засіданні є правом сторін, якими останні зобов'язанні користуватися добросовісно.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк вирішення спору, який становить не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За частиною 3 названої норми у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Поміж тим, клопотання сторін про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду не надходило.

З огляду на викладене, враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, належне повідомлення сторін про проведення судового засідання та фактичну участь відповідача в судових засіданнях по справі 22.02. і 15.03.2011 р., господарський суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та наведенні обґрунтування підстав позову і заперечення проти нього, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи, 20.07.2010 р. між сторонами підписано договір № 75, у відповідності з яким ТОВ "Франкфурт консалтинг" (Замовник) поручав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Виконавець) приймав на себе виконання наступних робіт:

розробка програмного забезпечення (веб-сайт), у відповідності з Технічним завдання або усної домовленості і на основі матеріалів, прикладених в електронному вигляді;

розміщення сайту у мережі Інтернет;

представлення до 3-х варіантів дизайну.

Згідно платіжного доручення № 37 від 21.07.2010 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 500,00 грн., як оплату за розробку сайта (а.с. 22).

Відповідач отримання зазначених коштів у відповідності з призначенням платежу не заперечив.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Сторони по справі є суб'єктами господарювання у розумінні статті 55 Господарського кодексу України.

За частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов може відбуватися лише у формі вільного волевиявлення (ст. 203 Цивільного кодексу України).

Отже, господарський договір вважатиметься укладеним, якщо:

-сторонами дотриманий порядок укладення господарського договору, передбачений законом;

-дотримана форма господарського договору, передбачена законом;

-була досягнута згода за всіма істотними умовами.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України дублює норму Господарського кодексу України та передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами господарського договору відповідно до частин 3 статті 180 Господарського кодексу України єумови про предмет договору, ціну та строк дії договору.

Щодо умов договору про предмет, то згідно з частиною 4 статті 180 Господарського кодексу України вони повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 Цивільного кодексу України, а разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Правовою природою підписаного між сторонами договору № 75 від 20.07.2010 р. є договір підряду.

Як передбачає стаття 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 1.1. договору № 75 від 20.07.2010 р. сторонами визначено, що предметом даного договору є розробка програмного забезпечення (веб-сайт) у відповідності з технічним завданням чи усною домовленістю і на основі матеріалів, прикладених в електронному вигляді.

За змістом пункту 2.1. договору Виконавець приступає до виконання робіт за наявності повного об'єму матеріалів Замовника, які підлягають розміщенню на сайті (Додаток 2), та після зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок.

Відповідно до пункту 3.6. договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю інформацію, яка підлягає розміщенню на сайті, у форматі і на носіях, зазначених в Додатку 1 даного договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору приймання результатів робіт здійснюється у відповідності з вимогами, зазначеними в Додатку 1, якщо вони відсутні, то згідно усної домовленості.

Отже, у відповідності з умовами договору № 75 від 20.07.2010 р. сторони мали погодити Технічне завдання, Додатки 1 і 2 до договору. При цьому, за змістом даного договору Додаток 1 мав визначати формати і носії, на яких Замовник надає Виконавцю інформацію, що підлягає розміщенню на веб-сайті; а Додаток 2 до договору - об'єм матеріалів Замовника, які підлягали розміщенню на веб-сайті.

Як повідомляється позивачем та не заперечується відповідачем, вказані додатки до договору і Технічне завдання між сторонами в письмовому вигляді укладені та підписані не були.

Крім того, позивач повідомляє про відсутність узгодження між сторонами вказаних умов і в усному порядку. Відповідач дане твердження позивача заперечив, зазначивши про те, що Технічні умови були узгоджені між сторонами в усній формі, усі питання розробки дизайну вирішувались електронною поштою, відповідачем виконано умови договору з розробки веб-сайту (а.с. 43-53).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поміж тим, доводи позивача щодо узгодження та виконання умов договору шляхом обміну листування засобами електронного зв'язку не підтверджуються матеріалами справи та визнаються судом необґрунтованими в силу наступного.

Відповідно до Закону України "Про електронні документи" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу (ст. 14 Закону).

Згідно названого Закону обов'язковим реквізитом електронного документа, є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Враховуючи вимоги даної норми, електронні повідомлення за відсутності цифрового підпису автора не можуть вважатися такими, що вчинені в письмовій формі та є електронними документами.

В договірному порядку здійснення електронного документообігу між сторонами не узгоджувалось.

Крім того, відповідачем не доведено наявність повноважень у зазначеної ним особи на здійснення дій від імені ТОВ "Франкфурт консалтинг", не надано доказів виконання робіт у вигляді підписаного обома сторонами акту.

За відсутності доказів, що свідчать про узгодження сторонами Технічного завдання на виконання робіт, об'ємів матеріалів Замовника, які підлягають розміщенню на сайті та форматів і носіїв - ці умови є неузгодженими між сторонами.

Зазначені умови є істотними, оскільки без їх визначення неможливо приступити до виконання договору.

Відповідно до приписів частини 8 статті 181 Господарського кодексу України уразі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що договір № 75 від 20.07.2010 р. є неукладеним.

Виходячи із змісту частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав та обов'язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку договір вважається таким, що не відбувся.

Підстави для стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, передбачено приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом наведеної норми Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошової суми здійснено на виконання договору, який згідно із законом не може бути визнаний укладеним.

За встановлених обставин, виходячи з того, що договір № 75 від 20.07.2010 р., за яким позивачем перераховано відповідачеві грошову суму в розмірі 1 500,00 грн., є неукладеним, недоведеності матеріалами справи правових підстав для набуття відповідачем зазначеної суми, спірна сума підлягає поверненню позивачу у відповідності зі статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Франкфурт консалтинг" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 11, ідентифікаційний код 36939919, відомості про рахунки відсутні) безпідставно одержані кошти в сумі 1500,00 грн., а також державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 04.04.2011 року.