Рішення № 14624409, 18.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/3618.02.11 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпромінвест»

До                              Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про                              стягнення 12 930 944,46 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Омеляненко Б.В. –предст. (дов. № 20/0-1 від 20.01.2011 р.)

Від відповідача          Брега Т.М. –предст. (дов. б/н від 25.11.2010 р.)

Суть спору:

ТОВ «Медпромінвест»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі –відповідач) про стягнення 12 930 944, 46 грн. (12 789 108, 00 грн. –основний борг, 117 659, 79 грн. –пеня, 24 176, 67 грн. - 3 % річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № ЮР –2/1364 пром - 2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення матеріального резерву від 29.12.2010 р.

Ухвалою суду від 26.01.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/36 та призначено розгляд справи на 11.02.2011 р.

У судовому засіданні 11.02.2011 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву та додаткові документи по справі.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2011 р.

18.02.2011 р. представник позивача подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, крім того надав заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних, а саме представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 789 108 грн. 00 коп.

18.02.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив.

У судовому засіданні 18.02.2011 р. оголошено повний текст рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2010 р. між сторонами укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти та закладення матеріального резерву № ЮР –2/1364 пром - 2010 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язувався поставити у 2010 році замовникові для закладення до державного резерву засоби для дезінфекції поверхонь та антисептичні засоби (код 24.15.3, мило та чистильні препарати), а відповідач –прийняти та оплатити цю продукцію.

Згідно п. 1.3 Договору обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 2.1 ціна Договору становить 12 789 108,00 грн.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання приймального акту (форми Р - 11), відповідно до виставленого рахунку (рахунку - фактури).

П. 4.3 Договору встановлює, що строк оплати кожної партії продукції здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання відповідачу документів, передбачених п. 4.2. Договору (приймальний акт, податкова накладна, документи про якість продукції, які зазначені у п. 3.6 Договору). Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійсненні до 31 грудня 2010 року включно.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, залежно від обсягів реального фінансування, надсилає позивачу повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від Відповідача письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки всього обсягу товару: до 30 грудня 2010 року.

Згідно п. 5.2 Договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО "Комбінат "Салют" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

П. 5.4. Договору вказує, що постачальник письмово узгоджує дату та обсяги поставки з організацією, на яку здійснюється закладення продукції.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку продукції із наданням документів, визначених п. 3.3 Договору у строки встановлені п. 5.1 Договору, а саме: до 30 грудня 2010 року на суму 12 789 108, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН00 –00339 від 29.12.2010 року.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем неоплачена.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 12 789 108, 00 грн.

Позивач частково відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних і відмову прийнято господарським судом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (абз. 2 ч. 2 ст. 538 ЦК України).

Приписи ч. ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України встановлюють, що виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі –продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його вимог, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Прохання відповідача відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми боргу, викладені у відзиві на позовну заяву від 11.02.2011 року, є необґрунтованим, адже відповідач не надав суду докази недостатнього фінансування видатків з державного бюджету, що не дозволили йому виконати договірні зобов’язання з оплати товару у строк, визначений Договором.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 12 789 108,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпромінвест»(03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 32042680) 12 789 108 грн. 00 коп. (дванадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев'ять тисяч сто вісім гривень) основного боргу, 25 500 грн. 00 коп. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень ) державного мита та 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко