Ухвала суду № 14624212, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 17/8523.03.11 За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті» Про                    розірвання договору купівлі-продажу № 1078 від 28.10.2005 р. та стягнення штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники позивача:

Від позивача                    Васильченко І.В. (за дов.)

Від відповідача                    не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті»про:

- розірвання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва комунальної власності, що підлягає продажу за конкурсом № 1078 від 28.10.2005 р.;

- повернення об’єкту незавершеного будівництва – базового підприємства для забезпечення шкільних їдалень, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Радянської України, 8, за актом приймання-передачі позивачу;

- стягнення з відповідача пені в розмірі 21895718,69 грн. та штрафу в розмірі 5183750 грн.

17.03.2011 р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив заявлену до стягнення пеню до суми 21895626,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем своїх обов’язків за спірним договором.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що невиконання ним своїх обов’язків за спірним договором відбулось внаслідок фінансової кризи, а отже, відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання ним своїх зобов’язань за спірним договором.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 р. порушено провадження у справі № 17/83.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.10.2005 р. позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва комунальної власності, що підлягає продажу за конкурсом № 1078 (далі - Договір).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14492.

За умовами Договору позивач продав, а відповідач купив об’єкт незавершеного будівництва - базове підприємство для забезпечення шкільних їдалень, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Радянської України, 8 (далі - Об’єкт), та зобов’язався прийняти Об’єкт та сплатити за нього ціну, відповідно до умов, визначених в Договорі (п. 1.1).

Згідно з п. 1.6 Договору Об’єкт продано за 3211250,00 грн.

Розділом 2 Договору визначений порядок розрахунків за Об’єкт.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору в рахунок плати за Об’єкт відповідач перерахував 3211250,00 грн. Зазначене, зокрема, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2007 р. у справі № 25/229 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті»до регіонального відділення Фонду державного майна в м. Києві про визнання додаткової угоди укладеною та довідкою позивача № 30-08/3628 від 09.02.2011 р..

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

22.12.2005 р. сторонами підписано акт приймання-передавання об’єкта незавершеного будівництва комунальної власності № 1157, яким сторонами зафіксовано передачу Об’єкту позивачем відповідачу.

Розділом 5 Договору зі змінами, внесеним Додатковою угодою до Договору, визнаною укладеною рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2007 р. у справі № 25/229, визначено обов’язки відповідача, до яких зокрема відноситься:

- обов’язок сплатити податок на додану вартість за Об’єкт;

- обов’язок у встановлений Договором термін сплатити вартість продажу Об’єкту;

- обов’язок у встановлений Договором термін прийняти Об’єкт;

- обов’язок виконувати умови продажу відповідно до протоколу конкурсної комісії щодо визначення остаточного переможця конкурсу від 24 жовтня 2005 року № 3, а саме:

А) протягом п’яти років з моменту підписання договору купівлі- продажу збудувати на місці об’єкту незавершеного будівництва новітній житловий комплекс з центром дозвілля, торгівлі, адміністративними приміщеннями та паркінгом та ввести його в експлуатацію;

Б) самостійно вирішити питання відведення земельної ділянки під об’єктом в установленому законом порядку;

В) в річний термін з моменту підписання договору купівлі-продажу підготувати та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об’єкт;

Г) не відчужувати об’єкт приватизації та земельну ділянку під ним до завершення будівництва та введення його в експлуатацію;

Д) забезпечувати вимоги екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час будівництва та подальшого введення комплексу в експлуатацію;

Є) після завершення будівництва в приміщеннях комплексу не будуть зберігатися або вироблятися будь-які шкідливі препарати.

У приміщеннях на перших поверхах будинку розташувати приміщення побутово-громадського типів, в яких можна буде розмістити магазин, аптеку, перукарню, банк, або використовувати їх для проведення соціальних заходів чи функціонування соціальних і культурних закладів.

Загальна собівартість будівництва - 55 048 750,00 грн., в т.ч.:

придбання об’єкту з урахуванням ПДВ - 3 211 250,00 грн.

інвестування власних коштів - 4 000 000,00 грн., в т.ч.:

протягом 2006 року - 174 254,80 грн.

протягом 2007 року - 2 000 000,00 грн.

протягом 2008 року - 1 825 745,20 грн.

кредит - 15 837 500,00 грн., в т.ч.:

протягом 2007 року - 5 300 000,00 грн.

протягом 2008 року - 5 300 000,00 грн.

протягом 2009 року - 5 237 500,00 грн.

залучені інвестиції від продажу квартир - 32 000 000,00 грн., в т.ч.:

протягом 2008 року - 20 000 000,00 грн.

протягом 2009 року - 12 000 000,00 грн.

На вимогу позивача відповідач зобов’язаний надавати позивачу необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього Договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, серед іншого, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідно до умов Договору відповідач взяв на себе обов’язок протягом 5 років з моменту його підписання збудувати на місці Об’єкту новітній житловий комплекс з центром дозвілля, торгівлі, адміністративними приміщеннями та паркінгом та ввести його в експлуатацію.

Враховуючи, що Договір підписаний 28.10.2005 р. відповідач мав виконати обов’язок по будівництву зазначеного комплексу в строк до 28.10.2010 р..

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що зазначений обов’язок відповідачем не виконано.

Також, за умовами Договору відповідач прийняв на себе обов’язок інвестувати кошти у будівництво зазначеного об’єкту в сумі та в строки, визначені Договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 6 Договору визначені обв’язки позивача, до яких, серед інших, відноситься і обов’язок контролювати виконання умов Договору.

Зазначений обов’язок позивача як органу приватизації також передбачений ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»та Порядком здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 року № 1649, яким визначено, що:

- контроль за виконанням умов договорів здійснюється шляхом проведення органами приватизації перевірок реалізації покупцями державного майна зобов'язань, взятих на себе за результатами викупу, аукціонів чи конкурсів з продажу об'єктів приватизації та відображених у договорах, застосування санкцій, передбачених законодавством і умовами договорів за невиконання зазначених зобов'язань, а також передбачає систематичне інформування вищих державних органів про результати проведеної роботи (п. 1 1);

- перевірка здійснюється на підприємстві (організації), майно (акції) якого є об'єктом купівлі-продажу за даним договором (далі - підприємство), за участі уповноважених представників юридичної (фізичної) особи - покупця (далі - покупець) та підприємства. Якщо об'єктом купівлі-продажу за договором є об'єкт незавершеного будівництва, перевірка здійснюється за участі його покупця. В окремих випадках (за рішенням органу приватизації) допускається здійснення перевірки без виїзду на підприємство шляхом надання покупцем необхідних документів безпосередньо органу приватизації (п. 1.5);

- про перевірку орган приватизації попередньо (не пізніше ніж за тиждень) повідомляє покупця та підприємство (п 1.6);

- у процесі проведення перевірки використовуються документи покупця та підприємства: форми державних статистичних спостережень, матеріали первинного обліку, фінансові та платіжні документи, копії документів органів місцевого самоврядування та інших організацій, що стосуються виконання умов договору (конкретний склад документів у кожному окремому випадку визначається з урахуванням спеціалізації підприємства та особливостей об'єкта купівлі-продажу). Усі документи повинні бути належним чином оформлені і не мати виправлень, пропущених сторінок, а копії документів, що додаються до матеріалів перевірки, належним чином завірені (п. 1.7);

- результати перевірок оформлюються актами перевірок, форми яких затверджено наказом Фонду від 15.08.1997 р. № 885 «Про затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу»(зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.09.1997 р. за № 394/2198), з урахуванням вимог інструктивного листа Фонду від 21.10.1997 р. № 10-23-10008, та наказу Фонду від 09.08.2002 р. № 1432 «Про затвердження форм актів поточної та підсумкової перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва»(зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.09.2002 р. за № 767/7055) (п. 3.1);

- у разі неявки покупця для участі у перевірці, відмови його та/або представника підприємства від підписання акта перевірки, представник органу приватизації, що проводить перевірку, може здійснити оформлення акта перевірки за підписом (підписами) представників інших органів (за погодженням з ними): органу місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації тощо. Можливим у такому випадку є також оформлення акта перевірки комісією, створеною органом приватизації (п. 3.2);

- у разі незгоди покупця або підприємства з висновками, зробленими перевіряючим у результаті перевірки та відображеними в акті перевірки, їх оскарження здійснюється у Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у державному органі приватизації, затверджений наказом Фонду від 07.04.2005 р. № 878, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 26.04.2005 р. за № 436/10716 (п. 3.4).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем здійснено поточну перевірку виконання умов Договору, за результатами якої складено акт № 31 від 29.09.2010 р..

Як слідує зі змісту зазначеного акту, його складено за участю представника відповідача Мятенка Ю.В., який відповідно до наявних в матеріалах справи доказів є директором відповідача, проте зазначеною особою акт не підписаний.

Даний акт позивач 04.10.2010 р. направив відповідачу для підписання (лист № 30-03/15025 від 01.10.2010 р.), на доведення чого до матеріалів справи долучено повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання його відповідачем 14.10.2010 р..

Проте, відповідач зазначений акт не підписав, жодних зауважень щодо його змісту у встановленому законодавством порядку не надав.

Також, слід зазначити, що про проведення вказаної перевірки та необхідність надання відповідних документів позивач повідомляв відповідача листами № 30-03/9737 від 10.06.2010 р., № 30-03/13520 від 25.08.2010 р. та № 30-03/14010 від 03.09.2010 р. (належні докази направлення зазначених листів містяться в матеріалах справи).

Зі змісту акту слідує, що відповідачем в порушення взятих за Договором зобов’язань:

- протягом 2008 року здійснено інвестування власних коштів в сумі 113000 грн., в той час як Договором передбачено інвестування коштів в сумі 1825745,20 грн.

- протягом 2008 –2009 років не здійснено інвестування кредитних коштів, в той час як за умовами Договору відповідач мав протягом 2008 року інвестувати 5300000 грн., а протягом 2009 року – 5 237500 грн.;

- протягом 2008 –2009 років не залучено інвестицій від продажу квартир, в той час як за умовами Договору відповідач мав залучити в 2008 році –20 000000 грн., а в 2009 році –12 000000 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач не заперечив проти невиконання ним своїх обов’язків за Договором в частині інвестування у спірне будівництво, проте зазначив, що вказане відбулось внаслідок фінансової кризи, а отже, відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України відповідач звільняється від відповідальності за невиконання ним своїх зобов’язань за договором.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Проте, слід зазначити, що зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки предметом спірного договору є продаж об’єкта незавершеного будівництва, а не власне будівництво об’єкту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі й сплата неустойки.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідач не надав доказів того, що він вживав всіх можливих заходів для виконання свого договірного зобов’язання.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.6 Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем передбачених Договором зобов’язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі, відповідач сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1% вартості невнесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

Відповідальність у зазначеному розмірі також передбачена п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», згідно з яким при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється відповідальність покупців, зокрема, у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.

Отже, для нарахування пені слід визначити розмір невнесених відповідачем інвестицій.

З акту № 31 від 29.09.2010 р. слідує, що відповідачем:

- протягом 2008 року здійснено інвестування власних коштів в сумі 113000 грн., в той час як Договором передбачено інвестування коштів в сумі 1825745,20 грн. та взагалі не здійснено інвестування кредитних коштів (мав інвестувати 5300000 грн.) та не залучено інвестицій від продажу квартир (мав залучити 20000000 грн.);

- протягом 2009 років не здійснено інвестування кредитних коштів (мав інвестувати 5 237500 грн.) та не залучено інвестицій від продажу квартир (мав залучити 12 000000 грн.).

Під час розгляду справи в суді відповідач на підтвердження факту частково внесення ним інвестицій у 2008 році надав платіжні доручення на загальну суму 113000 грн., за якими відповідач перерахував кошти на виконання умов договору – доручення № 07/05 від 01.12.2005 р.. Зазначені кошти й становлять суму визначену позивачем у звіті № 31.

Проте, відповідачем також надано й платіжне доручення № 3 від 21.01.2008 р. на суму 145,44 грн., яке свідчить про перерахування коштів за виготовлення кадастрового плану. Зазначені кошти також мають бути зараховані в якості інвестицій.

Загальна сума інвестованих відповідачем у 2009 році коштів становить 113145,44 грн.

Решта ж наданих відповідачем платіжних доручень, а саме: № 5 від 25.01.2008 р., № 3 від 26.02.2008 р., № 81 від 25.03.2008 р., № 91 від 25.04.2008 р., № 106 від 27.05.2008 р., № 113 від 25.06.2008 р., № 115 від 28.07.2008 р., № 123 від 26.08.2008 р. та № 132 від 26.09.2008 р. не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження винесення відповідачем спірних інвестицій, оскільки зі змісту зазначених платіжних доручень слідує, що кошти були перераховані як відсотки по кредиту.

Отже, загальна сума не внесених інвестицій становить:

- у 2008 році 27012599,76 грн. (1825745,20 грн. + 5300000 грн. + 20000000 грн. - 113145,44 грн.);

- у 2009 році 17237500 грн. (5237500 грн. + 12000000 грн.).

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач при розрахунку пені не взяв до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 8097768,26 грн. за розрахунком суду:

27012599,76/100*0,1*183 = 4943305,76 грн.

7237500/100*0,1*183 = 3154462,50 грн.

До правових наслідків порушення зобов’язання згідно зі ст. 617 ЦК України також відноситься розірвання договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1);

- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, серед іншого, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, а згідно ч. 2 зазначеної статті у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначено, що:

- на вимогу однієї зі сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки (ч. 5);

- у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку (ч. 9).

Пунктом 11.3 Договору визначено, що у разі невиконання однією із сторін умов Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду. При розірванні договору Об’єкт повертається позивачу.

Загальний порядок розірвання господарських договорі встановлений ст. 188 ГК України:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1);

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2);

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3);

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4);

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

Як слідує з матеріалів справи, 30.11.2010 р. позивач направив позивачу пропозицію про розірвання Договору (лист № 30-10/18119), в якому, серед іншого, просив сплатити заявлені до стягнення в рамках даної справи штраф та пеню, розірвати договір та повернути Об’єкт позивачу. На доведення її направлення до матеріалів справи долучено копію опису вкладення з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання.

На вказаний лист відповідач не відповів, наслідком чого й стало звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва комунальної власності, що підлягає продажу за конкурсом № 1078 від 28.10.2005 р.; повернення об’єкта незавершеного будівництва – базового підприємства для забезпечення шкільних їдалень, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Радянської України, 8 за актом приймання-передачі позивачу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5183750 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 7.7 Договору визначено, що у разі розірвання Договору у зв’язку з невиконанням умов Договору щодо внесення інвестицій, внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання Договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від загального обсягу інвестицій.

Відповідальність у зазначеному розмірі також передбачена п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», згідно з яким при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється відповідальність покупців, зокрема, у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій.

Враховуючи, що загальний обсяг інвестицій, які позивач мав вкласти в Об’єкт, становить 51837500,00 грн. (вартість будівництва (55048750,00 грн.) –вартість об’єкту (3211250,00 грн.), позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5183750,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва комунальної власності, що підлягає продажу за конкурсом № 1078 від 28.10.2005 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код 19030825) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті»(03093, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, кім. 29, код 32487142).

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті»(03093, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, кім. 29, код 32487142) повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код 19030825) за актом приймання-передачі об’єкт незавершеного будівництва –базове підприємство для забезпечення шкільних їдалень, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Радянської України, 8.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті» (03093, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, кім. 29, код 32487142) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код 19030825) пеню в сумі 8097768 (вісім мільйонів дев’яносто сім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 26 коп. та штраф в сумі 5183750 (п’ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот п’ятдесят) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті» (03093, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, кім. 29, код 32487142) в доход Державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 25585 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова