Рішення № 14623407, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/4514.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медбланк+»

простягнення 28600,13 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Саленко В.Ю.

від відповідача:Циган В.В., Кусень О.Г. Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»(надалі –ТОВ «УМТЗ «Енергокомплект») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медбланк+»(надалі –ТОВ «Медбланк+») про стягнення 28600,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору №5МС-2/2009 від 05.01.2009 р. було здійснено поставку товару на загальну суму 81009,00 грн., проте відповідачем грошове зобов’язання з його оплати виконане не в повному обсязі внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 21000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 2874,98 грн., пені у розмірі 3608,28 грн. та 3% річних у розмірі 1116,87 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р.

Представником позивача в судовому засіданні 23.02.2011 р. подано докази часткового погашення боргу у розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 04.02.2011 р. розгляд справи відкладено до 14.03.2011 р.

У судове засідання 14.03.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав докази часткового погашення боргу у розмірі 3000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2011 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, підтвердив часткове погашення боргу у розмірі 4000,00 грн. та подав відзив на позовну заяву згідно тексту якого проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що ним зобов’язання з оплати відвантаженої партії продукції було зупинено на підставі ст. 538 Цивільного кодексу України оскільки, позивачем в порушення умов договору не було здійснено поставку наступної партії продукції. До позовних вимог про стягнення пені позивач просив застосувати позовну давність.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 р. між ЗАТ «УМТЗ «Енергокомплект»(продавець) та ТОВ «Медбланк+»(покупець) укладено договір №5МС-2/2009 (надалі –«Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець продає, а покупець купує бланки суворої звітності (обліку): сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду форма №140-о (облікова); медична довідка про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів форма №122-2/о (облікова); медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи форма №127/о (облікова); медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом форма №083/о (облікова), та бере на себе зобов’язання по розповсюдженню продукції серед юридичних і фізичних осіб, зареєстрованих у встановлених законодавством України порядку.

Згідно п. 2.1 Договору гранична вартість одиниці продукції (одного бланку):

- форма №140-о (облікова) складає –1,45 грн., ПДВ (20%) –0,29 грн., всього 1,74 грн.;

- форма №122-2/о (облікова) складає –1,45 грн., ПДВ (20%) –0,29 грн., всього 1,74 грн.;

- форма №127/о (облікова) складає –1,50 грн., ПДВ (20%) –0,30 грн., всього 1,80 грн.;

- форма №083/о (облікова) складає –1,45 грн., ПДВ (20%) –0,29 грн., всього 1,74 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору відвантаження продукції продавцем здійснюється окремими партіями, протягом 3-х днів з моменту отримання письмового замовлення покупця.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю»затвердженої постановою Дерарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6 (з наступними змінами та доповненнями) та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю»затвердженої постановою Дерарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.06.1966 року №П-7 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно п. 3.2 Договору оплата за відвантажену продукцію, здійснюється покупцем до 30 числа місяця, в якому було отримано бланки.

Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

В результаті реорганізації (шляхом перетворення) Закрите акціонерне товариство «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»було перетворене в Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»про що сторонами 25.05.2009 р. було підписано Додаткову угоду №1 до Договору №5МС-2/2009 від 05.01.2009 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору 01.07.2009 р. було відвантажено відповідачу продукцію на загальну суму 81009,00 грн., що підтверджується витратною накладною №688/755 від 01.07.2009 р. Від імені ТОВ «Медбланк+»продукція за накладною приймалась Тіга В.М., що діяв на підставі довіреності ЯПП №580726/26 від 01.07.2009 р.

31.07.2009 р. відповідач звернувся до позивача з листом №72 в якому останній гарантував повний розрахунок за одержані бланки у строк до 20.08.2009 р.

У період з 03.08.2009 р. по 14.08.2009 р. відповідачем було здійснено оплату вартості продукції у розмірі 30000,00 грн.

25.08.2009 р. відповідач вдруге звернувся до позивача з листом №77 в якому гарантував погашення заборгованості у розмірі 50000,00 грн. за одержані бланки у строк до 29.09.2009 р.

Проте, відповідачем у період з 26.08.2009 р. по 28.01.2010 р. було здійснено оплату вартості продукції у розмірі 30009,00 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору та витратної накладної №688/755 від 01.07.2009 р. продукцію становить 21000,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням позивачем грошового зобов’язання по оплаті переданої продукції за накладною №688/755 від 01.07.2009 р.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача продукції відповідачу згідно Договору на загальну суму 81 009,00 грн., зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням дати складання витратної накладної та враховуючи приписи п.3.2Договору, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем вартості отриманої продукції мало бути виконане до тридцятого числа місяця, в якому було отримано бланки, тобто до 30.07.2009 р. (включно).

Відповідач в порушення взятого на себе зобов’язання в повному обсязі за поставлену продукцію у встановлений Договором строк не розрахувався, часткову оплату у розмірі 60009,00 грн. здійснив з порушенням погоджених строків, та станом на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 21000,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем було надано заяву відповідно до тексту якої останній вказує, що відповідачем 14.02.2011 р. та 23.02.2011 р. було здійснено часткову оплату вартості продукції у розмірі 4000,00 грн. поставленої за витратною накладною №688/755 від 01.07.2009р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4000,00грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 17000,00 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

Заперечення відповідача про звільнення його від відповідальності згідно ст. 538 Цивільного кодексу України судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За змістом ч. 3 вказаної статті у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

По-перше, із змісту правовідношення, яке виникло між сторонами не вбачається, що обов’язок відповідача з оплати отриманої партії товару пов’язаний із здійсненням позивачем наступної поставки, а відповідачем не доведено неможливість здійснення такої оплати. Тобто, зобов’язання покупця оплатити отриману партію товару не залежить від поставки наступної партії. До того, згідно п. 3.1 Договору поставки здійснюються окремими партіями, а відтак кожна поставка продукції оплачується незалежно від іншої.

По-друге, після закінчення строку на оплату продукції відповідач гарантійними листами №72 від 31.07.2009 р. та №77 від 25.08.2009 р. гарантував здійснити погашення боргу, незважаючи на невиконання поданих заявок.

По-третє, листом Міністерства фінансів України №31-32010-15-16/19064 від 14.07.2009 р. підтверджується, що ЗАТ «УМТЗ «Енергокомплект»за дорученням ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій»зверталось до Департаменту по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок, документів суворої звітності та голографічних захисних елементів (Держзнак) Міністерства фінансів України з листом №55-03/2009 від 26.03.2009 р. на виготовлення бланків документів суворої звітності Міністерства охорони здоров’я у відповідь на який Держзнак повідомив, що відповідно до запиту Міністерства фінансів України та листів-роз’яснень Міністерства охорони здоров’я України, право розміщувати замовлення на виготовлення бланків документів суворої звітності Міністерства охорони здоров’я може лише Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров’я. Наведена обставина виключає можливість поставки бланків позивачем.

14.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №48-07/2009 в якому ЗАТ «УМТЗ «Енергокомплект»повідомило ТОВ «Медбланк+», що замовлення на виготовлення бланків документів суворої звітності за дорученням ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій»Міністерства охорони здоров’я не може бути виконане у зв’язку із відсутністю права на їх замовлення.

За таких обставин, твердження відповідача про ухилення позивача від виконання зобов’язання з поставки продукції є безпідставними та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов’язку виконати зобов’язання з оплати отриманих бланків.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Медбланк+»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3608,28грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції у визначений строк, згідно п. 3.2 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, що діяла в період за який нараховується пеня.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 31.07.2009 по 31.01.2010р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 31.07.2009 р. (дата з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання) по 30.01.2010 р. (шість місяців від дня коло зобов’язання мало бути виконано (30.07.2009 р. + 6 місяців)). Підстави для стягнення пені за 31.01.2010 р. відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву №40 від 14.03.2011 р. відповідач заявив про необхідність застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із поштового штемпеля на конверті позовна заява надіслана до суду 28.01.2011 р., а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, а тому суд здійснює перерахунок пені у період з 28.01.2010 р. по 30.01.2010 р.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 35,38грн., а тому в задоволенні вимог про стягнення пені в іншій частині необхідно відмовити.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2874,98 грн. у період з серпня 2009 р. по грудень 2010 р. та 3% річних у розмірі 1116,87грн. у період з 31.07.2009 р. по 28.01.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком інфляційних витрат та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 2874,98 грн. та 3% річних у розмірі 1116,87 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Медбланк+»на користь ТОВ «УМТЗ «Енергокомплект» заборгованості у розмірі 17000,00 грн., пені у розмірі 35,38 грн., інфляційних витрат у розмірі 2874,98 грн. та 3% річних у розмірі 1116,87 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 4 000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення пені у розмірі 3 572,90 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, з урахуванням вимог в частині яких провадження у справі припинено.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене за платіжним дорученням № 6 від 28.01.2011 р. державне мито в сумі 0,44 грн. повертається позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медбланк+»(02660, м.Київ, вул. Миколи Закревського, 22 офіс 340; ідентифікаційний код 35872272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»(03164, м. Київ, вул.Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 24721945) заборгованість у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 35 (тридцять п’ять) грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 2874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 87 коп., державне мито у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206 (двісті шість) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 000,00 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»(03164, м. Київ, вул.Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 24721945) з Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 44 коп. зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 6 від 28.01.2011 р. державного мита за подачу позовної заяви. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –18.03.2011 р.