Рішення № 14622840, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/2916.03.11

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова

компанія «Інго Україна»

ДоПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

Провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 077,33 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Шупик О.А. (дов. № 534 від 31.12.2010 р.)

Від відповідача Сабітов С.В. (дов. № 580 D/2010 від 21.10.2010 р.)

В судовому засіданні 16.03.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі по тексту позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(далі по тексту відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 077,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі № 9/29 та призначено справу до розгляду на 24.02.2011 р.

В судове засідання 24.02.2011 р. представник позивача не зявився, вимог ухвали суду не виконав, про причини незявлення в судове засідання та неподання витребуваних судом документів суд не повідомив.

Представник відповідача зявився та надав суду документи на вимогу ухвали суду від 20.01.2011 р. та надав письмові пояснення на позовну заяву, в яких проти заявлених позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.03.2011 р. в звязку з неявкою позивача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 16.03.2011 р. представником позивача було подано додаткові матеріали по справі витребувані ухвалою суду від 24.02.2011 р. Також, представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення в яких підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання зявився та надав додаткові усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі по тексту позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»було укладено договір страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 250534163 від 02.08.2007 р. (далі по тексту Договір страхування), за яким позивачем було застраховано майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія», повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно довідки Державтоінспекції Подільського районного управління від 25.12.2007 р., 22.12.2007 р. в місті Києві на вул. Набережно-Лугова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія», під керуванням водія ОСОБА_2

Згідно постанови Подільського районного суду міста Києва від 18.02.2008 р., 22.12.2007 р. ОСОБА_1 на вул. Набережно-Лугова, що у місті Києві керуючи автомобілем марки «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під час перестроювання в правий ряд не пропустила автомобіль «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався в попутному напрямку з правої сторони, скоїла зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунка-фактури № АМ-032093 від 22.01.2008 р. наданим Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АМІК LTD», складає 6602,33 грн.

Також, позивачем було замовлено експертне автотоварознавче дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у Фізичної особи підприємця ОСОБА_3. Відповідно до звіту Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 № 108/02/08 від 07.02.2008 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобілю марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 6470,89 грн.

На підставі Заяви на виплату страхового відшкодування від 07.03.2008 р. та рахунка-фактури № АМ-032093 від 22.01.2008 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»у розмірі 6602,33 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2717 від 20.03.2008 р.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.1 ст. 1191 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6602,33 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За страховим випадком ДТП, що сталась 22.12.2007 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно з страховим актом № 29248 від 13.03.2008 р., відповідно до умов договору страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 250534163 від 02.08.2007 р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6602,33грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 2717 від 20.03.2008 р.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(далі по тексту відповідач) на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/0597725).

02.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, про що свідчить відповідна відмітка відповідача про вручення 02.11.2010 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 16.01.2011 р. відповідачем не було здійснено дій, щодо задоволення чи відмові у вищезазначеній претензії позивачеві.

Оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Частинами другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 18.02.2008 р.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) тдо винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Як встановлено ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься в ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач повинен відшкодувати позивачу грошові кошти у розмірі 6470,89 грн. (відповідно до розміру заподіяного збитку, визначеного експертним дослідженням).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшизою визначається частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/0597725) передбачена франшиза 510,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 5 960,89 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 166,44 грн.

Згідно п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи не погашення відповідачем заборгованості, керуючись п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ч. 2 ст. 258 ЦК України суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 166,44 грн. відповідно за розрахунком позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у повному обсязі на суму 6077,33 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що жодним з учасників Дорожньо-транспортної пригоди не було повідомлено відповідача про настання страхового випадку ( наразі скоєння ДТП), а також позивач не надав доказів, що підтверджують право ОСОБА_1 (винної особи) керувати транспортним засобом, а отже позивач не набуває право регресної вимоги до відповідача, то суд вважає дані заперечення такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства,а отже і не приймаються судом до увагу, виходячи з наступного.

Обов'язок повідомляти про настання страхового випадку відповідно до вимог Закону України "Про страхування" покладено саме на страхувальника (в даному випадку винну особу ОСОБА_1), а винекнення права регресу жодним чином відповідно до норм ст. ст. 993 та 1191 ЦК України не пов'язується з виконанням чи невиконанням своїх обов'язків щодо повідомлення про настання страхового випадку по договору страхування винною особою (страхувальником), оскільки право регресної вимоги виникає з позадоговірних зобов'язань на підставі відшкодування страховиком потерпілому заподіяної шкоди за винну особу (цивільна-правова відповідальність якої має бути в обов'язковому порядку застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається відповідач у відзиві встановлено, що згідно п.п. 38.1.1. п. 38.1. вказаної статті, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, вищевказаною статею передбачено саме право, а не обов'язок страховика, який відшкодував шкоду потерпілому, звернутися з регресною вимогою саме до страхувальника або винної особи (водія визнаного винним у ДТП), при цьому право вибору на подання регресного позову до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність винної особи, чи до страхувальника або водія, забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП належить саме позивачеві.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року, яка не пов'язує винекнення права регресу з належним виконання договірних зобов'язань між страховиком цивільно-правової відповідальності (в даному випадку відповідачем) та страхувальником (в даному випадку - винною особою ОСОБА_1).

Невиконання ж винною особою, цивільна-правова відповідальність якої застрахована застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в даному випадку ОСОБА_1,), умов договору страхування та вимог вказаного закону, є підставою для звернення страховика, який застрахував таку відповідальність, з регресною вимогою до страхувальника після відшкодування нанесеної винною особою (страхувальником) шкоди потерпілому чи особі, до якої в порядку регресу перейшло право вимоги від особи, якій нанесено шкоду.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивачем не надано до суду документу, що надає ОСОБА_1 право на керування транспортним засобом, то суд зазначає, що відповідно до полісу № ВВ/0597725 страуваьником своєї цивільно-правової відповідальності є саме ОСОБА_1, а отже сумінівів у суду щодо того чи було відповідачем застраховано відповідальність саме цієї особи не має, а отже данийдоказ не має значення для вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 24/1, код ЄДРПОУ: 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602; п/р 26500024747600 в АКІБ «Укрсіббанк», м. Харків, МФО 351005) 5 960,89 (п'ять тисяч девятсот шістдесят) грн. 89 коп. страхового відшкодування; 166,44 (сто шістдесят шість) грн. 44 коп. пені; 102,00 (сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита; 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення: 21.03.2011 р.