Рішення № 14622675, 30.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.11 р. Справа № 37/81

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Дочірнього підприємства „Центр самоосвіти „Технопроф”, м. Київ”, ідентифікаційний код 35442085

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат „Раделс”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 33779630

про: стягнення за договором суборенди приміщення №46 від 17.01.2007р. заборгованості в розмірі 20160000,00грн. та штрафу в розмірі 10080000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Стрельченко К.А. (за довіреністю від 14.03.2011р.);

від Відповідача – Рутковская О.А. (за довіреністю від 15.03.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.03.2011р. на 30.03.2011р.

У судовому засіданні 30.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Центр самоосвіти „Технопроф”, м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат „Раделс”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення за договором суборенди приміщення №46 від 17.01.2007р. заборгованості в розмірі 20160000,00грн. та штрафу в розмірі 10080000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобов’язань з оплати орендної плати за договором суборенди №46 від 17.01.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди приміщення №8/ОР від 16.01.2007р., акт прийому передачі від 16.01.2007р., договір суборенди №46 від 17.01.2007р., акт прийому-передачі від 17.01.2007р., акт прийому-передачі від 17.01.2009р., претензію №4 від 27.04.2009р., відповідь на претензію №23п від 21.05.2009р., акт звірки взаєморозрахунків від 01.09.2010р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивачем разом із позовною заявою надана заява про забезпечення позову №10-14-02416 від 03.03.2011р.(а.с.а.с.32, 33), якою він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Закритому акціонерному товариству „УНВП ВДП „Раделс”: нежитлові приміщення з №1 по №19, з №21 по №25, №35, з №37 по №45, №47 (групи приміщень №1), №1 (групи приміщень №2), №1 (групи приміщень №3), з №1 по №3, з №15 по №19, з №21 по №30 (групи приміщень №7), №№10,40,41,43,44,46,48,49 (групи приміщень №9), №№4,18,28,28а, з №29 по №40, №№44,46, з №63 по №66 (групи приміщень №15), загальною площею 3501,30кв.м., що складає 154/1000 частини від нежитлового будинку площею 22754,30кв.м., що розташовані в м. Києві, вул. Бориспільська, №9 (літера „111А”).

Позивач надав витребувані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-58)

Відповідач 30.03.2011р. надав відзив (а.с.а.с.61, 62), яким підтвердив наявність заборгованості у заявленому розмірі, проте проти задоволення позову заперечив, вказуючи на неспроможність виконати грошові зобов’язання перед Позивачем через матеріальні труднощі.

На виконання вимог ухвали суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.64-84).

У судовому засіданні 30.03.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження та наголошуючи на можливості вирішення спору за наявними у справі документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрконтракт” (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 8/ОР (а.с.а.с.8-10), згідно п. п. 1.1, 5.1 якого Орендодавець зобов’язався передати Орендарю в тимчасове платне користування групу приміщень в нежитловій споруді за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, загальною площею 7000,00кв.м., на строк до 20.01.2009р. Зазначене майно 16.01.2007р. було передане в оренду, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом прийому-передачі (а.с.11).

Згідно умов п. 1.4. вказаного договору оренди Орендар має право передавати орендоване майно в суборенду. При належність майна Орендодавцю підтверджується наданими до матеріалів справи договором купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва №10-12/03 від 10.12.2003р. з додаткової угодою (а.с.а.с.47-49), рішенням постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати від 09.01.2006р. у справі №03/2005 (а.с.а.с.51-53), рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2006р. у справі №4/251 (а.с.а.с.54-58) та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації те реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна №024595 від 05.02.2007р. (а.с.46).

17.01.2007р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна №46 (а.с.а.с. 12-14), згідно п.п. 1.1, 5.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 7000,00кв.м., що знаходиться у будівлі за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, на строк до 17.01.2009р.

У відповідності до п.1.3 вказане майно було передане Відповідачу в суборенду, про що сторонами був укладений відповідний акт прийому-передачі від 17.01.2007р. (а.с.15).

Розділом 3 договору суборенди передбачений розмір суборендної плати та порядок проведення розрахунків, зокрема:

- щомісячна сума суборендної плати складає 840000,00грн. з розрахунку 120,00грн. за 1 кв.м. (п.3.1);

- Суборендар сплачує суборендну плату у повному обсязі за два роки за вільним графіком, але вся сума грошових коштів має бути сплачена не пізніше, ніж до 17.12.2008р. (п.3.2).

Положеннями п. 4.1. договору суборенди встановлено, що у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на дев’яносто календарних днів від вказаної у договорі, суборендар зобов’язується сплатити штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу.

17.01.2009р. Відповідач повернув орендоване майно за актом прийому-передачі (а.с.16).

24.07.2009р. Позивачем була складена на адресу Відповідача претензія №4 (а.с.17), за змістом якої останній вимагає сплати заборгованість з орендної плати в розмірі 20160000,00грн., та штраф в розмірі 10080000,00грн., всього 30240000,00грн. до 27.05.2009р.

21.05.2009р. Відповідачем було надіслано відповідь на претензію №23п (а.с.18), якою визнав заборгованість та штрафні санкції у повному обсязі та зобов’язався її погасити до 19.06.2009р.

Позивачем 01.09.2010р. складений акт звірки розрахунків (а.с.19), який підписаний без зауважень і Відповідачем, згідно якого звірене сальдо на користь першого становить 30240000грн.

У зв’язку із несплатою Відповідачем означених сум заборгованості та штрафу Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач наданим 30.03.2011р. відзивом (а.с.а.с.61, 62) підтвердив наявність несплачених на користь Позивача сум грошових коштів у заявлених до стягнення розмірах, проте проти позву заперечив, вказуючи на неможливість їх оплати через матеріальні труднощі.

Як вбачається з підписаного сторонами без зауважень акту звірення розрахунків станом на 25.03.2011р. (а.с.45) та довідки від 14.03.2011р. за підписом керівника Позивача (а.с.43) в перебігу розгляду справи платежів в рахунок погашення стягуваних сум не відбувалось.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором суборенди)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідку їх невиконання у вигляді стягнення штрафу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що, виходячи із приписів ч. 3 ст.774 Цивільного кодексу України у повній мірі відноситься і до суборендної плати.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна, а отже – і суборендна плата вноситься орендарем (суборендарем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати суборендної плати не пізніше 17.12.2008р. згідно визначених умов договору суборенди №46 від 17.01.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого не тільки не надано, але й не заперечується та визначається - Суборендарем не сплачена суборендна плата в розмірі 20160000,00грн.

У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед Позивачем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши відповідність розрахунку заявленої до стягнення суми умовам договору суборенди та іншим матеріалам справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо сплати заборгованості за договором суборенди №46 від 17.01.2007р. у розмірі 20160000,00 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 4.1. договору суборенди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, загальну суму прострочених платежів та період прострочення, що перевищує дев’яносто календарних днів з кінцевої дати належного розрахунку – 16.12.2008р., суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 10080000,00грн.

При цьому судом враховується, що заяв про зменшення суми неустойки від Відповідача не надходило, а жодних доказів існування виключних обставин для застосування передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідного права до справив не надано.

Незважаючи на задоволення позовних вимог судом відхиляється клопотання про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на нерухоме майно Відповідача, оскільки Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не приведено жодних доказів існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів (зокрема – приналежність відповідного майна Відповідачу, наявність намірів здійснити його відчуження та відсутність будь-яких інших джерел для задоволення грошових вимог Позивача), що є обов’язковою умовою для застосування будь-яких забезпечувальних заходів у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, суд враховує, що запропоновані Позивачем не тільки не кореспондуються із заявленими позовними вимогами – жодних вимог відносно визначеного нерухомого майна наразі не пред’явлено (п.п. 6.1., 6.2. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611), але опосередковують неспівмірне втручання у гарантоване ст. 1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. право мирного володіння майном, адже арешт за змістом ч. 5 ст.57 Закону України „Про виконавче провадження” може призвести і до обмеження в здійсненні права користування приналежним майном.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Центр самоосвіти „Технопроф”, м. Київ (ідентифікаційний код 35442085) до Закритого акціонерного товариства „Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат „Раделс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 33779630) про стягнення за договором суборенди приміщення №46 від 17.01.2007р. заборгованості в розмірі 20160000,00грн. та штрафу в розмірі 10080000,00грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат „Раделс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 33779630) на користь Дочірнього підприємства „Центр самоосвіти „Технопроф”, м. Київ (ідентифікаційний код 35442085) заборгованість в розмірі 20160000,00грн. та штраф в розмірі 10080000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат „Раделс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 33779630) на користь Дочірнього підприємства „Центр самоосвіти „Технопроф”, м. Київ (ідентифікаційний код 35442085) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.