Постанова № 145887, 18.09.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

18.09.06 Справа№ 5/1122-28/168

15 год 55 хв (5/22-9/7)

За позовом: Приватного підприємства „Львівський дистриб”ютор”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Танасієнко М.О. - представник

Від відповідача: Рождественська Л.П. - головний державний податковий інспектор, Яремчук О.В. - старший державний податковий інспектор

Позов заявлено Приватним підприємством „Львівський дистриб”ютор” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0007772320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року, № 0007782320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року, № 0007792320/0/23398 від 03.12.2004 року, № 0007802320/0/23399 від 03.12.2004 року, та про визнання незаконним акту від 17.11.2004 року № 362/23-2/30162780 «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Львівський дистриб’ютор»за період з 01.04.2003 року по 31.03.2004 року».

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02 - 08.02.2005 року у справі №5/22-9/7 позовні вимоги ПП «Львівський дистриб'ютор»задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0007772320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 20845,08 грн. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8832,96 грн. - усього 29678,04 грн.; № 0007782320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 13971,9 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6985,95 грн. - усього 20957,85 грн.; № 0007792320/0/23398 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 3 439 925,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 514 731,00 грн.-усього 4 954 656,00 грн.; № 0007802320/0/23399 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 2 377 923,31 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 188 961,65 грн. - усього 3 566 884,96 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2005 року рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2005 року у справі № 5/22-9/7 змінено, доповнено резолютивну частину рішення наступним абзацом «Припинити провадження у справі в частині позову щодо визнання незаконним акту від 17.11.2004 року № 362/23-2/30162780 «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Львівський дистриб’ютор»за період з 01.04.2003 року по 31.03.2004 року», в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2006 року рішення господарського суду Львівської області від 1-8 лютого 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2005 року скасовано і справу направлено на новий розгляд.

Згідно резолюції голови господарського суду Львівської області справу передано на розгляд судді Морозюку А.Я.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.05.2006 року попереднє судове засідання призначено на 22.06.2006 року, зобов’язано позивача письмово уточнити остаточний обсяг заявлених позовних вимог, які підтримує позивач (що відповідає п.1 ч.4 ст.111 КАС України).

Заявою про уточнення позовних вимог № 47 від 20.06.2006 року (вх. 15836 від 20.06.2006 року) ПП «Львівський дистриб’ютор»уточнив позовні вимоги, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова: № 0007772320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 20845,08 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8832,96 грн; № 0007782320/0/04/23-2/30162780-23397 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 13971,9 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6985,95 грн; № 0007792320/0/23398 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 3 439 925,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 514 731,00грн; № 0007802320/0/23399 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 2 377 923,31 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 188 961,65 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 22.06.2006 року провадження у справі було зупинено, ухвалою від 08.08.2006 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 31.08.2006 року. В судовому засіданні 31.08.2006 року суд в порядку ч.3 ст.121 КАС України за письмовою згодою сторін перейшов до судового розгляду справи. В судовому засіданні 31.08.2006 року оголошувалася перерва до 18.09.2006 року для вивчення матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити з врахуванням викладеного в заяві про уточнення позовних вимог № 47 від 20.06.2006 року (вх. 15836 від 20.06.2006 року), а саме, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова: № 0007772320/0/04/23-2/30162780-23396 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 20845,08 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8832,96 грн; № 0007782320/0/04/23-2/30162780-23397 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 13971,9 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6985,95 грн; № 0007792320/0/23398 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 3 439 925,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 514 731,00грн; № 0007802320/0/23399 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 2 377 923,31 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 188 961,65 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, свої заперечення обгрунтовує наступним. При проведенні документальної перевірки позивачем не підтверджено розрахунки, наведені у декларації про прибуток підприємства ПП „Львівський дистриб”ютор” за 2,3,4 квартал 2003 року, 1 півріччя 2004 року, чим порушено п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2І81-Ш, а тому визначення сум податкових зобов’язань здійснено за непрямими методами із застосуванням методу економічного аналізу. Для визначення валових доходів підприємства використано проведені працівниками ДПІ у Галицькому районі хронометражі виторгу за 28 контрольних діб, згідно яких зроблено розрахунок середньоденного виторгу і визначений таким чином виторг порівнюється із середньоденною виручкою за попередній період. Перевіркою встановлено, що відповідно до представлених до перевірки документів, позивачем не подано документів, які б підтверджували використання автомобіля "АВІА-31” в господарській діяльності підприємства. Позивачем було зайво віднесено до складу валових витрат кошти по оренді (в ТзОВ „Ілта Львів”) даного автомобіля в сумі 23250,0 грн. Позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати по послугах мобільних телефонів, які не пов”язані з господарською діяльністю підприємства, в сумі 18161,56 грн. Позивач проводив списання пального і дані суми суми включалися до складу валових витрат без підтверджуючих дані витрати документів –шляхових листів, позивачем було завищено валові витрати на 31207,0 грн. Вартість даних послуг виключена із складу валових витрат підприємства, тому ПП „Львівський дистриб”ютор” зайво віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по даних послугах.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, податкові декларації, акти хронометражів, договори, акти приймання-передачі наданих послуг, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками відповідача (ДПІ у Галицькому районі м. Львова) була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Львівський дистриб'ютор" за період з 01.04.2003 року по 31.03.2004 року. За результатами перевірки складено Акт № 362/23-2/30162780 від 17.11.2004 року "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Львівський дистриб'ютор" за період з 01.04.2003р. по 31.03.2004р.", яким встановлено: порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334 в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283 із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток в 2003 році на 2821342,63 грн, в 1 кв. 2004 року на 639427,45 грн; порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.З.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період перевірки на 2391895,21 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки 03.12.2004 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0007802320/0 23399, яким згідно з підпунктом 4.3 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2І81-Ш, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено ПП "Львівський дистриб'ютор" за непрямими методами податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2377923,31 грн- основного платежу та штрафні (фінансові) санкції на суму 1188961,65 грн;

- № 0007792320/0 23398, яким згідно з підпунктом 4.3 ст.4,п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2І81-Ш, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР визначено ПП "Львівський дистриб'ютор" за непрямими методами податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3439925,0 грн –основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1514731,00 грн;

- № 0007782320/0/04-23-2/30162780 23397, яким згідно з підпунктами «а», «б», «в», «г»п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.1,п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2І81-Ш, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено ПП "Львівський дистриб'ютор" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13971,9 грн- основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6985,95 грн;

- № 0007772320/0/04-23-2/30162780 23396, яким згідно з підпунктами "а", "б", "в", "г" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2І81-Ш, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року визначено ПП "Львівський дистриб'ютор" податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20845,08 грн-основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в сумі 8832,96 грн.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2І81-Ш(далі –Закон № 2І81-Ш), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Факт того, що непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно за наявності підстав, передбачених п.4.3 ст.4 Закону № 2181-Ш, закріплено також у п.3 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. № 697 (далі - Методика), яка застосовувалася в спірний період.

Матеріалами справи підтверджено, що фактичне місцезнаходження підприємства під час перевірки встановлене, підприємство та його посадові особи не ухилялися від надання відомостей, передбачених законодавством, бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ведеться, підтверджуючі первинні документи є в наявності і їх подано до перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Крім цього, при проведенні перевірки використано: головні книги та журнали ордери, банківські документи, касові книги обліку продажу-придбання товарів (робіт, послуг), податкову звітність та інше.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. №697 метод економічного аналізу, на який є посилання в акті перевірки базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валового доходу, валових витрат), які характеризують господарську діяльність платника податків і застосовуються для оцінки елементів податкової бази.

З акту перевірки вбачається, що для визнання валових доходів підприємства використано проведені працівниками відповідача хронометражі виторгу за 28 контрольні доби (робочий час): від 07.08.2004 року по 06.09.2004 року, згідно яких зроблено розрахунок середньоденного виторгу і визначений таким чином виторг порівнюється із середньоденною виручкою за попередній період.

Середньодобова виручка згідно проведених хронометражів виторгу за підсумком контрольних діб становить 113400 грн. Відтак, відповідач зробив висновок про заниження валового доходу в період з 01.04.2003 року - 01.04.2004 року в сумі 11889,0 тис. грн.

Таким чином, середньодобова виручка проведених хронометражів виторгу проводилась за період, який не охоплювався перевіркою.

В порушення вимог п.9 Методики результати перевірки, здійсненої з метою визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, не затверджені особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку на прибуток і податку на додану вартість непрямими методами прийняті відповідачем безпідставно.

Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі-Закон № 168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно договору оренди транспортного засобу з ТзОВ "Ілта-Львів", ПП „Львівський дистриб'ютор " прийняв в оренду вантажний автомобіль "АВІА-31", тобто, прийняв у найм з водієм. Крім цього договором передбачено забезпечення ТзОВ "Ілта - Львів" вантажного автомобіля "Авіа-31" паливно-мастильними матеріалами.

Відповідно до п.п.1.18.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі-Закон № 334/94-ВР), оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст.8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону 334/94-ВР підприємство може віднести до складу валових витрат суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Обов'язковою умовою для віднесення до складу валових витрат підприємства лізингових платежів є нараховані платежі по об'єкту оренди, які відображені в первинних документах.

Валові витрати стосовно нарахованих лізингових платежів формувались позивачем на підставі наданих ТзОВ "Ілта-Львів" щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, тому суд дійшов до висновку, що позивача правомірно відніс у 2,3,4 кварталах 2003 року та 1 кварталі 2004 року до складу валових витрат кошти по оренді вказаного автомобіля в сумі 23250,0 грн.

Водночас, оскільки лізингові платежі правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, тому відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цих товарів(робіт,послуг).

Твердження відповідача, щодо зайвого віднесення позивачем у 2,3,4 кв.2003 року та 1 кв. 2004 року до складу валових витрат витрат по послугах мобільного зв'язку в сумі 18161,56 грн., які, на думку податкового органу, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, спростовується наступним.

Згідно п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідачем не було взято до уваги первинні документи позивача на оплату послуг мобільного зв'язку.

Крім цього, жодною нормою Закону № 334/94-ВР не передбачено обмежень щодо віднесення до валових витрат підприємства витрат послуг мобільного зв'язку.

Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати послуг мобільного зв'язку в сумі 18161,56 грн., а тому, у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість із вартості по обслуговуванню мобільних телефонів.

Правомірність списання паливно - мастильних матеріалів підтверджено щомісячними актами на списання цих матеріалів, затвердженими керівником підприємства і підписаними уповноваженою комісією та шляховими листами.

Списання паливно - мастильних матеріалів здійснювалося підприємством за нормами на підставі даних пробігу автомобіля, як це передбачено наказом Мінтрансу України від 10.02.1998р. №43 "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні " від 14.10,1997р. №363 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Тому суд вважає, що вартість паливно-мастильних матеріалів правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства, а тому в свою чергу, у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані ) у зв'язку з придбанням цих матеріальних цінностей, були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на все вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд в порядку ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує стягнути судові витрати в частині 85 грн - державного мита (оскільки в позові об’єднано вимоги немайнового характеру, держмито підлягало сплаті один раз в сумі 85 грн) та 118 грн - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету України на користь позивача. Решта суми державного мита може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п.6, п.7 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова:

- № 0007772320/0/04-23-2/30162780 23396 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 20845,08 грн - основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8832,96 грн;

- № 0007782320/0/04-23-2/30162780 23397 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 13971,9 грн- основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6985,95 грн;

- № 0007792320/0 23398 від 03.12.2004 року за платежем податок на прибуток в сумі 3439925,0 грн –основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1514731,00 грн;

- № 0007802320/0 23399 від 03.12.2004 року за платежем податок на додану вартість в сумі 2377923,31 грн- основного платежу та штрафних(фінансових) санкцій на суму 1188961,65 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Львівський дистриб’ютор»(місцезнаходження: 79000,м.Львів, пл.Маланюка 3, ідентифікаційний код 30162780) 85 грн - державного мита, 118 грн - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Морозюк А.Я.