Ухвала суду № 14586374, 24.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

24.03.11                                                                                           Справа№ 5/2625-9/436

          Час: 11 год. 25 хв.

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Позивача: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів,

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Камо»( офіс: 79017, м. Львів, вул. Карпатська, 15/2, код ЄДРПОУ 31804991),

До відповідача-2: Приватне підприємство «Захід Сіль», м. Болехів, Івано-Франківської області,

Про визнання недійсним господарського зобов»язання між ТзОВ «Камо»та ПП «Захід-Сіль»на загальну суму 139000,00 грн. та застосування наслідків, які передбачені статтею 208 ГК України як при наявності наміру (умислу) у обох сторін та виконання зобов»язання обома сторонами, а саме: стягнути все одержане ними за укладеними зобов»язанням, виконання якого підтверджується актами виконаних робіт від 15.06.04р. № ОУ-0000012 та від 31.08.04р. № ОУ-0000014, в дохід держави.

За участю представників:

Від позивача: Чабан О.С. –п/к за довіреністю від 13.05.2010р. № 83/10,

Від відповідача-1: не прибув,

Від відповідача-2: не прибув.

Представнику роз»яснено права та обов»язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судового засідання не подано. Представнику роз»яснино, що проводиться повне фіксація судового засідання технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів, до відповідача-1: ТзОВ «Камо», м. Львів, до відповідача-2: ПП «Захід Сіль», м. Болехів, Івано-Франківської області, про визнання недійсним господарського зобов»язання між ТзОВ «Камо»та ПП «Захід-Сіль»на загальну суму 139000,00 грн. та застосування наслідків, які передбачені статтею 208 ГК України як при наявності наміру (умислу) у обох сторін та виконання зобов»язання обома сторонами, а саме: стягнути все одержане ними за укладеними зобов»язанням, виконання якого підтверджується актами виконаних робіт від 15.06.04р. № ОУ-0000012 та від 31.08.04р. № ОУ-0000014, в дохід держави.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2005 року провадження у справі було відкрито та розгляд справи призначено на 31.01.2006р.

Розгляд справи, неодноразово, відкладався з підстав зазначених у даній справі.

Ухвалою 09.08.2007р. провадження у справі було зупинено ( п. 1 резолютивної частини ухвали) до вступу у законну силу рішення у справі № 5/1900-2/296.

За період, з часу зупинення провадження у справі (09.08.2007р.) по 17.03.2011р. сторони не надавали інформації про набрання законної сили рішенням у справі № 5/1900-2/296, з підстав якої було зупинено провадження, не зважаючи на, неодноразові, запити суду про надання доказів (а.с. 106, 114).

Ухвалою господарського суду від 08.02.2011р. поновлено провадження у справі та розгляд справи у попередньому судовому засіданні призначено на 10.03.2011р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.03.2011р., а 17.03.2011р. на 24.03.2011р.

Представник позивача прибув, подав заяву про уточнення позовної заяви, просить визнати недійсним господарське зобов»язання між ТзОВ «КАМО»та ПП «Захід-Сіль»на загальну суму 139000,00 грн. та судові витрати покласти на відповідача з підстав зазначених у заяві про уточнення позовних вимог, а також пояснив, що господарським судом Львівської області провадження у справі було відкрито 22.12.2005р. за правилами КАС України, тобто коли ще не було створено окружного адміністративного суду Львівської області, однак, на думку представника, не зважаючи на те, що з 02.07.2008р. розпочав свою діяльність Окружний адміністративний суд Львівської області, відповідно до п. 6 розділу У11 Прикінцеві та перехідні положення КАС України, навіть після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, провадження за якими були відкриті, розглядаються тими судами відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, як адміністративними судами.

Відповідач-1 у судове засідання повноважного представника не направив, подав два клопотання (вхідний № 5000/11 від 01.03.2011р. та вх. № 6424/11 від 21.03.11р.) про припинення провадження у справі з підстав зазначених у клопотанні, подав постанову господарського суду Львівської області від 31.10.06р. у справі № 5/1900-2/296, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.02.2010р. у цій же справі, якою касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року –без змін.

Відповідач-2 в судове засідання не прибув, кореспонденція з ухвалою суду про поновлення провадження у справі повернулася без вручення адресату з поміткою пошти про його відсутність за адресою зазначеною у позовній заяві.

Заслухавши думку представника позивача, оглянувши подані документи, господарський суд ухвалив, розглядати даний спір при відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, які були належним чином повідомлені про поновлення провадження у справі, відповідачем-1 подано клопотання про припинення провадження у справі, місцезнаходження відповідача-2 суду не відоме відповідно до статті 128 КАС України, за правилами КАС України, відповідно до п. 6 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення, оскільки провадження у даній справі було відкрито ще 22.12.2005 року.

Ухвалою суду від 10.03.2011р. виправлено описки в ухвалах суду. В частині виправлення описок уклала суду не оскаржена.

В ході судового розгляду справи встановлено.

Позивачем (ДПІ у Франківському районі м. Львова) було проведена комплексна перевірка фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Камо», що оформлено актом перевірки від 15.04.2005 року за № 145/23-1/31804991.

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, ТзОВ «Камо»в порушення п. 5.3.9., п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997р. (в редакції чинній на час проведення перевірки) до складу валових витрат включено вартість наданих ПП «Захід-Сіль»експедиційно-транспортних послуг на суму 139000,00 грн.

Позивач, посилаючись на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2005р. у справі № 14/21, яким скасовано державну реєстрацію ПП «Захід-Сіль»через неподання зазначеним підприємством з 2003 року податкової звітності, просить визнати недійсним господарське зобов»язання між ТзОВ «Камо» та ПП «Захід-Сіль»на загальну суму 139000,00 грн. та застосувати наслідки, які передбачені статтею 208 ГК України як при наявності наміру (умислу) у обох сторін та виконання зобов»язання обома сторонами, а саме: стягнути все одержане ними за укладеними зобов»язанням, виконання якого підтверджується актами виконаних робіт від 15.06.04р. № ОУ-0000012 та від 31.08.04р. № ОУ-000014, в дохід держави.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що господарське зобов»язання, в даному випадку, виникло між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі актів виконаних робіт від 15.06.2004 року № ОУ-0000012 та від 13.08.2004 року № ОУ –000014, які є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсними із підстав визначених статтею 207 ГК України.

Позивач зазначає, що намір на укладення такого зобов»язання, яке вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства наявне в обох відповідачів, оскільки ТзОВ «Камо»безпідставно віднесено експедиційно-транспортні послуги на загальну суму 139000,00 грн. до складу валових витрат, що призвело до зниження об»єкта оподаткування (податку на прибуток), а ПП «Захід-Сіль»не нарахувало та не сплатило податку, не подало обов»язкової звітності до податкового органу, не включило таку господарську операцію у свою звітність.

В матеріалах справи є рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2006р. у справі № 5/1900-2/296, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 24.04.2007 у справі № 5/1900-2/296.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2010р. у цій же справі, касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року –без змін.

Обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, відповідно до статті 72 КАС України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначеними рішеннями судів, що набрали законної сили, в частині, що стосується правовідносин між ТзОВ «Камо»та ПП «Захід-Сіль»встановлено, що ПП «Захід-Сіль»надало, а ТзОВ «КаМо»прийнято транспортно-експедиційні послуги на перевезення казеїну технічного, що підтверджується ТТН накладними від 15 червня 2004 року та 31 серпня 2004 року (ААК № 150 від 14.06.04р., ААК № 156 від 05.08.04р., ААК № 157від 06.08.04р., ААК № 158 від 06.08.04р., ААК № 165 від 10.08.04р., ААК № 167 від 12.08.04р., ААК № 168 від 13.08.04р., ААК № 178 від 20.08.04р., ААК № 179 від 20.08.04р., ААК № 186 від 26.08.04р., ААК № 188 від 27.08.04р. та ААК № 187 від 27.08.04р.), актами здачі-приймання наданих послуг № ОУ-0000012 від 15.06.2004р. на суму 10000,00 грн. та № ОУ-0000014 від 31.08.2004р. на суму 129100,00 грн., та висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5/1900-2/296 від 31 травня 2006 року.

ПП «Захід-Сіль»за юридичною адресою не знаходиться, його фактична адреса, згідно довідки наданої Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області від 18.10.05р. № 01-1-1-03/1/512-1/65, реєстраційної картки суб»єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 09.08.2002р.: Івано-Франківська область, м. Болехів, вул. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 31916347. Інше місцезнаходження зазначеного підприємства господарському суду - не відома.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2005р. у справі № 14/21 (а.с. 38), державну реєстрацію ПП «Захід-Сіль»скасовано через неподання зазначеним підприємством з 2003 року податкової звітності.

Доказів про те, що зазначене підприємство виключено з Державного реєстру підприємств та організацій України –суду не представлено.

Оглянувши та дослідивши подані документи, суд врахував ту обставину, що вимоги про визнання недійсною господарського зобов»язання, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України, застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення угоди та або виникнення господарського зобов»язання, що має місце з нашому випадку, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов»язкових платежів). Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України необхідним є умисел на укладення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX «Прикінцеві положення»ГК України, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.10.2006р. у справі № 5/1900-2/296, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 24.04.2007 у справі № 5/1900-2/296, які залишено без змін ухвалою ВАС України від 25.02.2010р. –залишено без змін, невиконання зазначеного господарського зобов»язання сторонами (ТзОВ «Камо»та ПП «Захід-Сіль») –не встановлено, як і не підтверджено умислу при вчиненні вказаного господарського зобов»язання, які виникли згідно актів виконаних робіт від 15.06.04р. № ОУ-0000012, від 31.08.04р. № ОУ-000014 хоча б однієї із сторін, відтак відсутні підстави вважати, що зазначені господарські зобов»язання є нікчемними.

У рішенні Господарського суду від 31.10.06р. у справі № 5/1900-2/296 не взято до уваги висновку податкового органу про те, що ПП «Захід-Сіль»в 2004 році не здійснювало господарську діяльність, виходячи з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2005 року, яким скасовано державну реєстрацію ПП «Захід-Сіль»з тих підстав, що такий висновок є лише припущенням і жодними доказами не підтверджується.

Крім того, як встановлено вказаним рішенням, відповідно до пп. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено перелік витрат платника податку, які не відносяться до складу валових витрат. Витрати на експедиційно-транспортні послуги не включено до цього переліку, а тому податковим органом зроблено безпідставний висновок про неправомірність віднесення до валових витрат вартості експедиційно-транспортних послуг.

З зазначеними висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 5-1900-2/296 погодився ВАС України в ухвалі від 25 лютого 2010р.

Разом з тим, зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Початком перебігу зазначених строків є дата виконання правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, господарське зобов»язання, яке позивач просить визнати недійсним, виникло згідно Актів виконаних робіт від 15.06.2004р. № ОУ-0000012 та від 31.08.2004р. № ОУ-0000014, виявлено ДПІ у Франківському районі м. Львова - 15.04.2005 року ( розділ 2.2. Акту планової документальної перевірки від 15.04.2005р. № 143/23-1/31804991, а.с. 22 - зворот, а.с. 23), позов до господарського суду про застосування зазначених санкцій подано 22.12.2005 року (вхідний № 12940), відтак суд приходить до висновку, що позивачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених у статті 250 ГК України.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Під час розгляду по суті даної справи використано Постанову Верховного Суду України від 25 вересня 2007 року порушену за винятковими обставинами за скаргою ДПА у Волинській області у справі за позовом ДПА до ВАТ «Луцький автомобільний завод», ПП «Стар-Трейд»про визнання угод недійсними та Ухвалу ВАС України від 08.04.2010р. у справі за позовом ДПІ у Франківському районі м. Львова до ТзОВ «Дельта-Інвест»до ПП «Урал-Плюс»про визнання недійсним господарського зобов»язання.

Відповідач-1 просить припинити провадження у справі (клопотання –у справі). Припинення провадження у справі передбачено статтею 80 ГПК України. Приписами КАС України із підстав зазначених вище в цій ухвалі передбачено закриття провадження у справі відповідно до статті 157 КАС України.

Позивачем за даним спором судові витрати не сплачувалися, так як відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито»останній звільнений від сплати мита за своїми позовами до суду. Крім того, ДПІ У франківському районі м. Львова не надано суду доказів про понесені ним судові витрати за даним спором.

На підставі вищенаведеного та керуючись п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, статтями 3-12, 14, 15, 17, 19, 23, 41, 49-51, 56, 69, 70, 72, 76, 79, 86, 87-94, 99, 122 - 140, 143 10, 151154, 157 КАС України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі.

Суддя                                                                                                     Данко Л.С.