Рішення № 14585974, 31.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 березня 2011 р.           Справа 11/8/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол»,

м. Бердянськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранвіс», м. Вінниця

про стягнення 89 598,13 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - Ю. Гайдук Ю.І. за довіреністю;

від відповідача - С. Салтинський за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранвіс»основного боргу в розмірі 85099 грн. та суми від інфляції в розмірі 4499,13 грн..

В процесі розгляду справи позивач заявами № 365/07 від 25.02.2011р. та № 585/07 від 29.03.2011р. зменшував розмір позовних вимог. В останній заяві просив стягнути з відповідача 79099 грн. основного боргу та 4499,13 грн. –суми від інфляції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.06.2009р. між сторонами укладено дистриб’юторський договір за № 23/06. відповідно до глави 5 договору умови оплати, порядок здійснення розрахунків на поставку товару, визначається на умовах договору поставки товару. Договір поставки товару у письмовій формі між сторонами не укладався, але на протязі 2009 року позивач здійснював систематичні поставки товару, про що свідчать видаткові накладні та періодичні платежі відповідача.

З лютого 2010 року відповідач припинив проведення платежів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 150363 грн..

Зважаючи на те, що термін оплати письмово визначений не був, позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату вказаної суми, яка відповідачем виконано частково. Після повторного звернення відповідач звернувся до позивача з проханням про відстрочку платежу на 6 місяців, але станом на 17.12.2010 р. сума боргу погашена частково і на день звернення до суду становила 85099 грн.. Після порушення провадження у справі відповідачем ще в рахунок проведення платежів за договором сплачено 6000 грн..

Таким чином, на день розгляду справи розмір боргу за договором становить 79099 грн..

Відповідач у відзиві та доповненнях до нього заперечує проти позову , вважає позовні вимоги безпідставними, незаконними та необґрунтованими. При цьому останній посилається зокрема на те, що п. 5.1. дистриб’юторського договору визначено, що умови оплати, порядок здійснення розрахунків, поставка товару визначаються на умовах договору поставки. Жодних пропозицій щодо укладення договору поставки зі сторони позивача не було. Такі дії позивача направлені на погіршення становища відповідача, а саме на невизначеність істотних умов договору поставки. Крім того зауважує, що позивачем не надано доказів які б свідчили про право власності позивача на товар, повноваження посадової особи передати право власності на товар іншій особі. Також наголошує на тій обставині, що в момент укладення дистриб’юторського договору сторонами не визначено всіх його істотних умов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

23 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол»(позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранвіс»(відповідач, за договором дистриб’ютор) укладено дистриб'юторський договір № 23/06.

Предметом даного договору є визнання Постачальником ТОВ «ТД Агрінол» своїм Дистриб'ютором ТОВ «Гранвіс», в сфері просування та продажу товарів Дистриб'ютора на территорії та визначення принципів взаємодії сторін.

10.07.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до дистриб’юторського договору положеннями якої змінено реквізити Дистриб’ютора.

Відповідно до розділу 5.1. дистриб’юторського договору умови оплати, порядок здійснення розрахунків, поставка товару визначаються на умовах договору поставки товару.

Згідно п. 3.1.9. договору на виконання даного договору Постачальник зобов’язується забезпечувати поставку товару згідно умов договору поставки, умови якого повинні бути попередньо узгоджені Постачальником до його укладення з третьою особою.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін договору поставки в письмовій формі не укладався. Однак, в період з серпня по грудень 2009 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 222972 грн., про що свідчать видаткові накладні (т. 1, а.с. 28-32) та рахунки-фактури (т. 2, а.с.14-18) який останній прийняв, що підтверджується підписом уповноваженого представника та відтиском печатки відповідача на накладних.

В рахунок проведення розрахунків за договором відповідачем перераховано позивачу 73320 грн., що підтверджується виписками банку (т. 2, а.с. 30-40).

У зв'язку з тим, що термін оплати сторонами визначений не був, позивачем 22.02.2010 р. направлено відповідачу вимогу за № 206/07, про сплату 150 652,00 грн. протягом 7 днів, але не пізніше 10.03.2010 р. та підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.02.2010 р.

Після вищевказаної вимоги відповідачем був підписаний акт звірки, яким підтверджена заборгованість на суму 150 363 грн. станом на 11.02.2010 р..

12.02.2010 р. позивачем додатково поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № АТ -122000005 від 12.02. 2010р. на суму 289,00 грн..

В подальшому відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 33036 грн. (виписки банку від 25.02.2010р. та 23.03.2010р., т. 2, а.с. 41-43). Крім того, між сторонами проведено зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 29 517,00 грн.

Станом на 08.04.2010 р. заборгованість відповідача за договором склала 88 099,00 грн..

З метою проведення розрахунків позивачем на адресу відповідача направлено повторну вимогу від 05.07.2010 р. про оплату заборгованості в сумі 88 099, 00 грн., на яку останній листом від 21.07.2010 р. № 40 запропонував на розгляд позивача декілька варіантів погашення заборгованості за договором, а саме поставки товару в рахунок проведення розрахунків за договором, чи відстрочку платежу приблизно на 6 місяців.

Станом на 17.12.2010 р. сума боргу була погашена лише на 3000,00 грн. (виписка банку від 17.12.2010р., т. 2, а.с. 46), і на день звернення до суду з позовом становила 85 099,00 грн..

В процесі розгляду справи відповідачем додатково здійснено платежі на загальну суму 6000 грн. (виписки банку від 23.02.2011р., 23.03.2011р.). Отже станом на день розгляду справи сума боргу за договором складає 79099 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами фактично прийнято до виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 099 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог є непереконливими, оскільки дії останнього по проведенню розрахунків свідчать про прийняття зобов’язання до виконання за договором.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 4499,13 грн. інфляційних нарахувань за період з 11.03.2010р. по 01.01.2011р..

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Провівши перевірку інфляційних нарахувань за визначений в розрахунку період, суд зауважує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Визначений в розрахунку період нарахування не може бути предметом розгляду, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

За таких обставин, суд зважає на заперечення відповідача щодо періоду нарахування інфляційних. Отже задоволенню підлягає сума інфляційних нарахувань в розмірі 3684,49 грн. за період з квітня по грудень 2010 року.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Інші заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судох витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранвіс»(21017, м. Вінниця, вул. Липовецька, 6-А, код 33966295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол»(71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, код 32365436) 79099 (сімдесят дев’ять тисяч дев’яносто дев’ять) грн. –боргу; 3684 (три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 49 коп. –інфляційних нарахувань; 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 83 коп. –витрат зі сплати державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 85 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 814,64 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи